Модернізм сучасного православ’я

Православ’я, подібно до інших церков, релігій, функціонує у певному соціальному середовищі, у складній системі взаємовпливів і залежностей. Як суспільний інститут церква розвивається водночас із суспільством, державою. Вона реагує на зміни у суспільному житті, соціальному оточенні, на імперативі часу.

Модернізм, чи оновлення, є адаптацією церкви до умов постійного руху суспільства, змін у ньому, наукового та культурного прогресу. Модернізм – необхідна ланка у забезпеченні життєдіяльності церкви, спосіб її самозбереження.

Оновлення під тиском життєвих реалій стосується віровчення, культу, церковної організації, всього релігійного комплексу. Воно може бути спрямоване не деталізацію і бути далекосяжним, однак має свої межі: збереження недоторканими фундаментальних принципів, основ діяльності церкви, її релігійних цінностей.

Один із напрямів модернізації православ’я – осучаснене тлумачення традиційних релігійних догм, розстановка інших акцентів, висування на перший план аспектів, які були досі своєрідним резервом церковної аргументації.

Так, у недалекому минулому ідеалом християнства вважали «молитовний подвиг», відстороненість «від спокус гріховного світу», аскетичний спосіб життя. Нині ж відстороненість християнина від суспільних проблем, його пасивність сприймаються як лінія поведінки, що суперечить істинному вченню християнства.

Ідеологи православ’я вносять корективи і в ціннісні орієнтації особи: по-іншому трактують ідеальний спосіб життя людини, переглядають колишнє розуміння сімейно-шлюбних відносин, ролі жінки у суспільстві та церкві. Православна модернізація поширилася на релігійну картину світу і людини, на одвічну для церкви проблему співвідношення віри і знання, науки і релігії. Помітні намагання релігії подолати протистояння науці, включити її потенціал до богословської аргументації.

Дбаючи про осучаснення, адекватну відповідь на виклики суспільного прогресу, православна церква прагне зменшити поле критики мислячого розуму, піднести суспільний престиж релігії та церкви, обґрунтувати їх право на вічність.

Джерело:

Лебедєва Н.Г. та ін. Релігієзнавство: Навч. посібн./ Н.Г. Лебедєва, О.Т. Джурелюк, Д.О. Самойленко. – Алчевськ: ДонДТУ, 2008. – 293 с.