Синкхізм

Сикхізм – релігія, що споріднена з індуїзмом і має північно індійське походження. Становлення цієї релігійної системи пов’язане з реформаторським рухом, який виникає ще у XII ст. на хвилі протесту проти кастових обмежень та експансії мусульманства. У 1206 р. був утворений незалежний від арабського халіфату делійський султанат, влада якого поширювалась на великі території Індостану. Релігійне вчення сикхізму склалось під впливом ідей секти Бхакті (відданість, любов до Бога), яка проголошувала рівність усіх перед Богом і можливість спасіння без посередництва жерців та обрядів. В дусі цих протестантських ідей поет Кабір (прибл. 1440 – 1518 рр.) проголосив вчення, яке усувало кастові бар’єри, заперечувало політеїзм, складний релігійний культ, аскетизм, чернецтво. Його послідовники створили об’єднання Кабір – Панхті, яка має своїх прихильників дотепер. В руслі даного віровчення були вироблені основні принципи сикхізму, автором яких став Гуру Нанака (1468 – 1538). Він походив із касти кшатріїв і був уродженцем Пенджабу. В 36 років він залишив сім’ю і повністю присвятив своє життя самовдосконаленню, молитвам, постам і роздумам над сенсом життя. Під впливом ісламу він сповідував принцип монотеїзму. Нанака дійшов висновку, що всі релігії сповідують єдиного істинного Бога і лише називають його різними іменами. Згідно принципу монотеїзму Бог, що виявляв себе у всьому сущому, був єдиним для всіх незалежно від станової приналежності і соціального статусу. Тому відкидалось значення ідолопоклонство, жертвопринесення, заперечувався кастовий поділ, хоча офіційно сикхізм не поривав з індуїзмом. Індуїстські звичаї сикхи (від слова «учні») замінили покірністю божественному Гуру (Вчителю) Сату Наму. Його волю доносили його безпосередні служителі, першим серед яких був Нанака. Нанака здійснив кілька мандрівок з метою проповідування і всюди проголошував: «Нема індуса і нема мусульманина!» Єдиного Бога він називав «Сат Нам» (Істинне ім’я). З часом сикхізм перетворився в абстрактне містичне єдинобожжя, наближене до пантеїзму. Бог у сикхів – абсолютна, всемогутня і непізнана субстанція. Душа віруючого прагне злитися з Ним (цей момент, по-суті, збігається з індуїзмом). Запозиченим від мусульманства є вчення про покору Богу та доброчестя як необхідної передумови спасіння.

Нанака висував ідею рівності перед Богом і індусів, і мусульман. В легенді, зокрема, розповідається про те, як Нанак одного разу ліг спати ногами до Мекки – священного міста мусульман, за що його звинуватили у богохульстві. На це Нанак відповів: «Але спробуй повернути ноги у той бік, де б не було Бога». звичайно примирити індусів і мусульман в одній релігії не було реальних можливостей, тим більше за умов політичного протистояння. Подібно до мусульман церковний устрій сикхів носив елементи військової організації. Сикхи брали активну участь у національно-визвольному русі, а тому були добре пристосовані до силової боротьби заради своїх релігійних принципів.

Джерело:

Лебедєва Н.Г. та ін. Релігієзнавство: Навч. посібн./ Н.Г. Лебедєва, О.Т. Джурелюк, Д.О. Самойленко. – Алчевськ: ДонДТУ, 2008. – 293 с.