Зороастризм

Зороастризм виник 3500 років тому в Азії і проіснував кілька століть, будучи державною релігією трьох могутніх перських імперій – Ахеменідів, Селевкідів і Сасанідів. Він суттєво вплинув на іудаїзм, християнство та іслам. Ця релігія має своїх прихильників і нині, число яких сягає приблизно 129 тисяч вірних, які проживають в Індії, на Цейлоні, в Ірані, Великій Британії, Канаді, США, Австралії.

Основоположник цієї релігії – пророк Заратустра (стародавні греки його називали Зороастром), перс за походженням. За припущеннями вчених, він жив приблизно між 1500 – 1200 рр. до н.е. Відомості про Зороастра доносять створені ним самим 17 великих гімнів, які називаються Гати, що входять у Священні писання зороастризму, відомі під назвою Авеста («доказове висловлювання»). Тексти, створені після Гат, іменують Молодшою Авестою. Мова Заратустри відома лише з Гат і кількох стародавніх текстів, а тому її називають авестійською. Висловлювання Заратустри передавалися усно з покоління в покоління і були записані лише за часів Сасанідів. Мова тодішньої Персії називається пехлеві (так звана середньоперська мова); нею створено цінні коментарі до Авести, що сприяли поясненню Гат.

Зороастр – єдиний відомий в історії людства засновник релігії, що був одночасно і священиком, і пророком. Присвятивши себе служінню богові, він багато років мандрував у пошуках істини. Спостерігаючи насильство, нескінченні військові конфлікти, він почав шукати шляхи до справедливості, спокою і порядку. За переказами, Зороастр у віці тридцяти років отримав одкровення і побачив сяючу істоту, яка привела його до Ахура – Мазди і шести інших сяючих божеств, що уособлювали собою істину і справедливість. Пізніше він багато разів відчував присутність Ахура – Мазди і чув заклики до служіння. В одному з видінь йому з’явився супротивник Ахура – Мазди, який був позбавлений істини і уособлював зло Ангра – Манью (злий дух). В Гатах протистояння цих верховних богів подано так: «Воістину є два первинні духи, близнюки, відомі своєю протилежністю. В думках, в слові і в діянні – вони обидва, добрий і лихий… І ось з цих двох духів один, послідовник брехні, обрав зло, а інший – дух святий, … обрав праведність».

Оскільки земний світ зробився ареною боротьби двох протилежних сил, кожна людина в своєму житті стоїть перед вибором: або йти до істини, або до зла.

За вченням Зороастра, Ахура – Мазда за допомогою Святого Духа створив шість сяючих істот, богів, які з’явилися пророку у видінні. Разом з Ахура – Маздою (всього сім) ці шість богів створили сім явищ природи та інших добрих богів, яких шанували ще язичники до Зороастра. Всі ці добрі боги є еманацією самого Ахура – Мазди і відповідно до своєї природи прагнуть до творення добра і знищення зла. Зороастр відкинув поклоніння войовничим демонам – девам, таким, як Індра і іншим, яких шанували язичники.

Зороастрійське вчення про творення оповідає, що Ахура – Мазда спочатку створив духовне, нематеріальне, позбавлене зла. Згодом він надав усьому створеному матеріальної форми, яка не має сили протистояти злу, тому Ангра – Манью після створення матеріального буття зіпсував досконалість творіння (воду зробив в більшості солоною, знищив першу рослину, тварину і першу людину тощо). З цього починається боротьба добра і зла. Ангра – Манью намагався всіляко поширювати зло, створивши задля цього девів (демонів). Тому люди повинні постійно протистояти злу, боротися проти моральних вад. Добрі боги допомагають людям в цій боротьбі, оскільки люди і ці боги мають єдину мету – поступово перемогти зло і відновити початкову досконалість світу.

В зороастрійському вченні про людську історію виділено три ери:

• Творення
• Змішування
• Розділення

Нині триває ера Змішування, тобто боротьби проти зла, і всі негаразди, від яких потерпає людство, спричинені саме суперечностями цього етапу людської історії. Проте прийде мить остаточної перемоги над злом, коли добро і зло знову, як і на етапі Творення, будуть відділені одне від одного. Зло буде повністю знищене в еру Розділення, коли Ахура – Мазда, всі добрі боги і люди житимуть спокійно і мирно довіку.

Зороастризм має досить докладне вчення про загробне життя, воскресіння мертвих, останній суд. По смерті душа людини піддається суду. Вирок суду, яким вершить Мітра, залежить від моральних якостей людини. На терезах Мітри зважуються думки, слова і вчинки кожної людини. Душі тих людей, в яких переважає добро, прекрасна дівчина (ім’я якої – «Справжня віра»), супроводжує вгору до раю. Погані душі потрапляють до пекла, за яким наглядає Ангра – Манью. Душі, в яких добро і зло на вазі урівноважені, потрапляють в місце, позбавлене і печалі, і втіхи. Проте душі в раю не мають повного щастя протягом ери «Змішування» і мусять чекати тої миті, коли душа з’єднається із воскреслим тілом. Всі воскреснуть у час, який називається Фрашегірд (Чудотворення), і тоді відбудеться Останній Суд, і праведні будуть відділені від грішних. Всі люди будуть змушені перейти через ріку розплавленого заліза, причому праведні легко подолають цей перехід, а грішні – у страшних муках. Грішники вмруть вдруге, зникнуть назавжди. Деви і всі темні сили будуть знищені в останній битві з богами. Ріка розпеченого заліза потече в пекло, вб’є Ангра – Манью і з ним рештки зла в світі. Ахура – Мазда і шість богів відправлять останню службу – Ясну. Вони дадуть всім воскреслим напій безсмертя, і люди зробляться такими, як боги і щасливо житимуть у царстві божому на землі.

В пізніші часи зороастризм був доповнений положенням про Спасителя світу. Ще Зороастр вчив, що після нього прийде праведник – Соаш’янт народиться від сім’я Зороастра, яке довгий час зберігатиметься на дні озера, в якому пізніше скупається дівчина і тоді народить сина. Попри своє незвичайне народження Спаситель буде людиною, якій у битві зі злом сприятиме благодать так само, як і іншим борцям за добро та істину.

Віровчення Зороастра утверджувалось з великими перешкодами, бо йому не повірили люди його племені, окрім двоюрідного брата. Він знайшов прихильників серед іншого народу, цар якого Віштапса і його дружина навернулися до віри Зороастра. Згодом пророк тричі одружувався, мав трьох синів і трьох дочок. За переказом, він загинув насильницькою смертю в старості: його заколов язичницький жрець. Зороастр сформував громаду вірних і встановив відповідні церемонії і обряди.

У зороастризмі важливе значення мали ритуали очищення водою і вогнем. Обряди очищення покликані послаблювати сили зла, а тому вважалися моральним обов’язком для віруючих. Просте очищення полягало в повному обмиванні тіла, більш складне здійснювали жерці, виголошуючи при цьому священні тексти. Людина повинна турбуватися і про чистоту інших створінь – зберігати землю родючою і незабрудненою, доглядати рослини і тварин. Найбільш брудними вважалися мертві тіла, оскільки, за уявленнями, злі сили – деви – збиралися навколо трупа. Тому до мерця можна було доторкатися лише тим, хто займався похованням і знав спеціальні засоби безпеки.

В часи раннього зороастризму не було священних споруд, постійних алтарів. Обряди відбувалися в помешканні жерця або віруючого. Головні свята відзначалися на лоні природи напередодні арабського завоювання. Згодом, коли в VII ст. н.е. зороастризм став державною релігією та здобув численних прихильників, він мав складні ритуали, які потребували великої кількості священнослужителів і значних коштів. Споруджувалися величні храми на честь вогню, запалювались великі вогнища, які мали яскраво горіти цілодобово (через що спалювалися цілі ліси).

Зороастр вважав, що одкровення, яке він одержав від бога, стосується всіх людей, а тому його релігія повинна поширитися на весь світ. Проте, коли іранці прийняли це віровчення, вони почали вважати його своєю національною спадщиною і зовсім не прагнули поширювати його серед варварів як одкровення про спасіння всього людства.

Сучасною формою зороастризму є парсизм. Ця форма віросповідання зявилася в Індії, куди переселилися послідовники Зороастра після завоювання Ірану арабами і поширення ісламу. Попри певні зміни у віровченні (посилення ідеї про єдиного всемогутнього бога) і культовій практиці парси зберігають традиційні уявлення і обряди. Більшість парсів живуть сьогодні в Індії, частина – в сучасному Ірані, де їх називають гебрами.

Отже, розгляд основних положень, уявлень та культової практики зороастризму свідчить про достатньо своєрідне та проникливе розуміння ним сутності людського буття в світі. Дуалістична картина дійсності розглядалася в ньому як тимчасове положення світу, яке повинно бути подоланим за допомогою людського прагнення до морального самовдосконалення. Погляди зороастрійців на місію особливого Спасителя світу в дечому перегукується із християнством, а сама постать Зороастра послужила підставою для створення цілої низки філософських та художніх творів (наприклад, твір Ф.Ніцше «Так говорив Заратустра», роман Г. Відала «Сотворіння світу»).

Джерело:

Лебедєва Н.Г. та ін. Релігієзнавство: Навч. посібн./ Н.Г. Лебедєва, О.Т. Джурелюк, Д.О. Самойленко. – Алчевськ: ДонДТУ, 2008. – 293 с.