Католицизм

Католицизм, що остаточно сформувався як віровчення і церковна організація після поділу церков у 1054 р., нині є найпоширенішим напрямом у християнстві. Він об’єднує 850 млн. хрещених, які проживають у країнах Європи, Азії, Африки, Америки.

Завдячуючи своїй ієрархічній організації, католицизм демонструє дивовижну сталість своєї доктрини (догматів, традицій), не зважаючи на певні незначні національні особливості.

У питаннях віровчення католицизм, цілком природно, має багато спільного з православ’ям. Ця спільність проявляється в першу чергу в тому, що віровчення ґрунтується на двох основних джерелах – Святому Письмі (Біблії) і переказі Отців церкви; їх єднає віра у Святу Трійцю, у рятівну силу церкви, у наявність безсмертної душі, у потойбічне життя тощо. Є багато спільних рис і в обрядовості.

Водночас католицизм має ряд особливостей у віровченні, культі і структурі релігійної організації.

Так, право тлумачити Біблію у католицизмі визначається за віронавчальною владою церкви на чолі з Римським Папою. До джерел віровчення католицизму, окрім вищеназваних, належать постанови соборів католицької церкви, настанови, повчання, енцикліки римських пап. Одним із найважливішим віросповідних документів є «Сповідання католицької віри», прийняте Тридентським собором (1545 – 1563 рр.). Ніко-Константинопольський Символ віри та постанови перших семи Вселенських соборів католицизм доповнив у 589 р. додатком про вихід Святого Духа «і від Сина», що остаточно затвердив Папа Бенедикт ІІІ у 1014 р., піднісши його в ранг догмата.

Католики вірять в існування крім раю і пекла ще й чистилища – особливого місця (стану), де душі померлих очищаються від гріхів, після чого дістають право на переселення в рай. Церква, користуючись «скарбницею (запасом) добрих справ» і розділяючи лишки, може скоротити перебування грішників у чистилищі.

Особливе місце в католицизмі посідає шанування Богородиці: прийнято догмат про непорочне зачаття Діви Марії, вільної від первородного гріха (1854 р.), догмат про тілесне вознесіння Богородиці (діви Марії) на небо (1950 р.), подібно до вознесіння Ісуса Христа.

На І Ватіканському соборі (1869 – 1870 рр.) затверджено догмат про непогрішимість (безпомилковість учительства) папи, коли він виступає з питань віри і моралі зі своєї кафедри, оскільки Папа Римський – намісник Христа на Землі та наступник апостола Петра.

Католики, на відміну від православних, визнають рішення ХХІ Вселенського собору.

Як і православ’я, католицизм визнає сім таїнств, які людям потрібні (окрім віри) для спасіння душі. Водночас деякі з них відправляються в Римській церкві своєрідно. Наприклад, таїнство хрещення здійснюється і через занурення, і через обливання водою. Таїнство миропомазання (конфірмація) виконується, коли дитині виповнюється 7-12 років, обов’язково єпископом. Таїнство євхаристії відправляється на прісному хлібі, при цьому лише духовенство може причащатися хлібом і вином, миряни ж – лише хлібом.

У католицизмі, крім історично усталених трьох ступенів священства (диякони, пресвітери, єпископи), виокремлена особлива група – кардинали. Для всіх церковнослужителів введено обов’язкову безшлюбність – целібат.

Віруючи католики об’єднуються в пастирські осередки (парафії), які формують деканати, ті, в свою чергу, об’єднані в патріархати, префектури, місії, абатства, діоцезії, архідіоцезії. Останні, що об’єднані в національні католицькі церкви, очолювані архієпископами з титулом примас або підпорядковані безпосередньо Святому Пристолу. Голова Римсько-католицької церкви є Папа, який має титул «Святіший Єпископ Риму, намісник Ісуса Христа, намісник князя апостолів, верховний понтифік Вселенської церкви, Патріарх Заходу, примас Італії, Архієпископ і митрополит Римської провінції, монарх держави – міста Ватикан, раб рабів Божих». Влада Папи вища за владу Вселенських соборів.

За час існування інститут папства було 265 пап. Першим із них був святий Петро, якого назначив Ісус Христос старшим серед апостолів і який помер тяжкою смертю в Римі приблизно 66 р. н.е. Але історія знає (особливо в перших століттях існування церкви) 3 пап африканців, 6 сирійців, близько 10 греків, 14 французів, а також тих, що вийшли з Голландії, Німеччини, Іспанії, Португалії, Великої Британії, Албанії тощо.

Католицизм є єдиною релігією, що не лише має централізовану систему управління, а й власну суверенну державу – Ватикан (територія в 44 га включає кілька будівель у Римі та папську резиденцію в Кастель Гандольф, що за 25 км від столиці). Вона має 350 «громадян», які є такими тимчасово, лише на час виконання своїх обов’язків. Після 1970 р. військо Ватикану – почесна, латинська і папська гвардії – були розпущені. Залишилась лише сотня швейцарських гвардійців. Керує державою Ватикан, як і католицькою церквою, Папа. Згідно з Конституцією Ватикану йому належить найвища законодавча, виконавча і судова влада. Папа стоїть на чолі Римської Курії (комплекс органів управління церквою), яка займається одночасно справами держави Ватикану і церкви.

Курія має такі органи:

• державний секретаріат, що опікується громадянськими справами церкви, керуючи 34 міжнародними політичними поза церковними об’єднаннями, з ним пов’язані апостольські нунції – посли Ватикану за кордоном, які підтримують дипломатичні відносини з понад 100 країнами світу;
• папські конгресії (церковні міністерства, яких налічується дев’ять: у справах віровчення, східних церков, у справах єпископів, богослужінь і таїнств, канонізації святих (на зразок ради ветеранів, у справах духовенства, католицької освіти, євангелізації або поширення віри);
• три суди (Верховний суд апостольської сигнатури, що відіграє роль апеляційного, касаційного й адміністративного суду, суд «Рота Романа», який займається справами розторгнення шлюбів, і суд у справах совісті або апостольська пенітенціарія (прийняття і виконання обіцянок).

Допомагає папі керувати курією Свята колегія, що складається з кардиналів, частина з яких виконує свої обов’язки в країні проживання, а частина – безпосередньо в Римі, очолюючи найважливіші центральні органи управління церквою. Повне зібрання кардиналів утворює папську консисторію – вищу допоміжну при папі установу. Негайне скликання папської консисторії (кардиналів до 80 років) через 18 днів після смерті папи називається конклавом і має виняткове право обирати нового папу серед своїх членів.

Для розгляду загальних сутнісних проблем церкви, питань віровчення збираються собори, перший із яких – Ієрусалимський собор – відбувся ще в 49 р. н.е. за участі святих Петра і Павла.

Для вирішення церковних справ плинного характеру при Папі існує дорадчий орган – синод, утворений рішенням ІІ Ватиканського собору (1962 – 1965). Ватикан має широку мережу університетів, академій (зокрема Папську академію наук), коледжів і семінарів. Серед них – Український католицький університет ім. Св. Климентія, велика і мала папські семінарії.

Окрім Римсько-католицької церкви до католицизму належить ще дві групи церков.

До першої групи належить 13 уніатських церков, які свого часу відкололись від східних, визнавши католицьке віровчення та адміністративний і духовний авторитет Римського Папи, але зберігши свою етнокультурну самобутність. Серед них Маронітська католицька церква, Халдейська католицька церква, Українська католицька (Греко-католицька) церква, Сирійська католицька церква, Вірменська католицька церква та ін.

Друга група – старокатолицькі церкви, більшість яких утворилася після 1870 р., коли рішенням І Ватиканського собору був проголошений догмат про папську непогрішимість. Існує 14 автономних церков у Нідерландах, Польщі, Німеччині, Австрії, Швейцарії, Чехії, Хорватії та ін., які утворюють Міжнародний Старокатолицький Конгрес із центром у місті Утрехт (Нідерланди).

Джерело:

Лебедєва Н.Г. та ін. Релігієзнавство: Навч. посібн./ Н.Г. Лебедєва, О.Т. Джурелюк, Д.О. Самойленко. – Алчевськ: ДонДТУ, 2008. – 293 с.