Методика ревізії поточних зобов’язань

Ревізія розрахунків з постачальниками та підрядниками. На рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» обліковуються безготівкові розрахунки між підприємствами й організаціями за продукцію, товарно-матеріальні цінності, роботи, послуги. За дебетом цього рахунку показуються суми оплачених рахунків на матеріальні цінності, що надійшли (погашення заборгованості), за кредитом – заборгованість за одержані від постачальників та підрядників товарно-матеріальні цінності, прийняті роботи, послуги. Рахунок 63 “Розрахунки з постачальниками та підрядниками” має два субрахунки:

• 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»;
• 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками».

Джерелами розрахунків для контролю розрахунків за товарними операціями є первинні документи з обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками (накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, пакувальні листи, акти прийнятих робіт, послуг, податкові накладні, товарно-транспортні накладні іноземних постачальників, документи про сплату мита, зборів і податків), а також договори купівлі-продажу, вантажні митні декларації, довідки бухгалтерії про курсові різниці, рекламаційні акти тощо.

Під час ревізії застосовують спосіб вибіркової перевірки документів і записі у облікових регістрах. Однак рахунки з обліку доходів і втрат, втрат, зносу, резервів, торгової націнки перевіряють суцільним методом, оскільки зловживання переважно бувають на зазначених рахунках. Основним документом, який визначає правовий режим розрахункових взаємовідносин постачальників і підприємств-споживачів щодо поставки товарів, є договір. Тому перевірці розрахунків з кожним постачальником і підрядником має передувати вивчення договірних відносин, зокрема, правильності оформлення договорів, проектно-кошторисної документації, титульних списків.

Шляхом перевірки записів у журналі 3 з рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» й у розрахунково-платіжних документах виявляють дату виникнення та характер кожної операції, правильність застосування цін, тарифів і торгових націнок, своєчасність і повноту оприбуткування матеріальних цінностей, своєчасність розрахунків і обґрунтування пред’явлених претензій. У разі необхідності застосовують контрольну інвентаризацію матеріальних цінностей, що надійшли, зустрічну звірку розрахунково-платіжних документів і документів щодо оприбуткування цінностей. Таку саму зустрічну звірку документів і облікових записів можна зробити й у постачальників.

У всіх випадках слід встановити реальність кредиторської заборгованості постачальниками, її відповідність даним фінансової звітності. Щодо заборгованості за кожним постачальником і підрядником виявляють дотримання строків позовної давності.

Ревізору слід встановити правильність відображення на статтях балансу відповідних залишків заборгованості. Для цього зіставляють залишки за кожним видом розрахунків на одну і ту саму дату за даними аналітичного обліку з залишками за синтетичним рахунком 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками», Головною книгою, балансу. У випадку розбіжностей слід перевірити реальність і документальну обґрунтованість заборгованості за кожним постачальником і підрядником зокрема. Такі розбіжності можуть виникати внаслідок занедбаності обліку розрахункових операцій або зловживань.

Ревізія розрахунків з оплати праці. За ринкових умов господарювання поставлено завдання подальшої активізації соціальної політики, удосконалення, забезпечення обґрунтованої диференціації в оплаті праці. У зв’язку з цим оплата праці має бути поставлена в залежність від конкретного внеску кожного працівника в кінцеві результати праці. Правильна організація за витрачанням коштів на оплату праці є одним із важливих завдань ревізії. Дійовий контроль за використанням трудових ресурсів і коштів на оплату праці значною мірою сприяє зростанню продуктивності праці, зміцненню трудової дисципліни та ефективному застосуванню встановленої системи оплати праці.

Основними завданнями ревізії є перевірка:

• дотримання нормативно-правових актів при нарахуванні оплати праці, утримань із неї й правильності ведення бухгалтерського обліку розрахунків з оплати праці;
• правильності організації праці, дотримання встановлених розцінок, ставок і окладів;
• своєчасності й правильності нарахування і виплати заробітної плати згідно з діючою системою оплати праці;
• правильності здійснення розрахунків з органами соціального страхування.

Під час ревізії доцільно не лише виявити порушення й зловживання, а й знайти резерви економного витрачання коштів на заробітну плату.

Як правило, ревізію з оплати праці здійснюють вибірковим способом. Їх рекомендується організувати в такій послідовності.

Насамперед перевіряють стан трудової дисципліни, організацію праці і ведення особових справ працівників. Потім – використання затвердженого фонду заробітної плати (штатний розклад, ставки, нарахування й виплати, посадові оклади, розцінки, розміри надбавок, доплат, премій, винагород та заохочувальних і гарантійних виплат).

Відтак перевіряють стан обліку розрахунків з робітниками й службовцями щодо оплати праці та відрахувань на соціальне страхування. При цьому перевіряють правильність складання розрахунково-платіжних відомостей, звітів з питань праці й розрахункових відомостей щодо відрахувань на соціальне страхування.

Перевіряючи розрахунки з оплати праці, ревізор керується Кодексом Законів про працю України; Законом України «Про оплату праці», Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Міністерства статистики України від 11.12.1995 р. №323; Інструкцією зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України, затвердженою наказом Мінстату №171 від 07.07.1995 р.; Положенням про мови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженим наказом Мінпраці і Мінфіну від 28.06.93 №43 та ін.

Основними джерелами ревізії є:

• штатні розклади, посадові оклади, тарифні сітки, розцінки, нормативи виробітку;
• основні форми первинної облікової документації для визначення кількісного складу працівників (наказ чи розпорядження про прийняття на роботу, переведення на іншу роботу, припинення трудового договору; особиста картка; наказ чи розпорядження про надання відпустки; табель обліку використання робочого часу і розрахунку заробітної плати; особові рахунки та інші документи, які затверджені у встановленому порядку, що характеризують кількість працівників та їхній дохід у грошовій, натуральній формі, а також розміри пільг і компенсацій);
• генеральні та галузеві угоди; трудові угоди, колективні договори, облікові листи, довідки й розрахунки для нарахування заробітної плати;
• реєстри синтетичного й аналітичного обліку (журнал-ордер № 5, Головна книга до рахунка 66 «Розрахунки з оплати праці»);
• фінансова, оперативна й статистична звітність тощо.

Перевірка дотримання встановлених норм погодинної, відрядної оплати праці, оплати за сумісництвом, суміщенням професій і за роботу в надурочний час.

Заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому вираженні, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Для забезпечення якості ревізії рахунків з оплати праці ревізору слід докладно ознайомитися з Кодексом законів про працю, Законом України «Про оплату праці», іншими нормативно-правовими актами.

Встановлено, що розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та фінансово-господарської діяльності підприємства.

Для перевірки правильності нарахування й виплати заробітної плати ревізору слід ретельно ознайомитися з встановленими нормами для різних видів оплат.

Наприклад, мінімальна заробітна плата – це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може проводитись оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці(обсяг робіт). До такої заробітної плати не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати.

Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється й переглядається згідно із Законом України «Про оплату праці».

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов’язковою на території України для підприємств усіх форм власності й господарювання та фізичних осіб.

Основою організації оплати праці є тарифна система, яка включає тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники). Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників – залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки і є основою формування й диференціації розмірів заробітної плати.

Оплата працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата праці здійснюється за результатами індивідуальних і колективних робіт. Причому форми й системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами самостійно в колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством за угодами.

Особи, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу. При цьому умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств визначаються Кабінетом Міністрів України. Розмір доплат за суміщення професій (посад) або за виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника встановлюються на умовах, передбачених колективним договором.

За погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки. Тобто за відрядною системою оплату праці за роботу в надурочний час виплачується доплата в розмірі 100% тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою – за всі відпрацьовані надурочні години. Компенсація надурочних робіт шляхом надання відгулу не допускається. Ревізору слід керуватися вищевказаними положеннями нормативних актів з оплати праці.

Відповідно до нового Плану рахунків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 р. № 291, на рахунку 66 «Розрахунки з оплати праці» ведеться узагальнення інформації про розрахунки з персоналом за всіма видами заробітної плати, премій, допомог, тощо.

Рахунок 66 “Розрахунки з оплати праці” має два субрахунки:

• 661 «Розрахунки з заробітної плати»;
• 662 «Розрахунки з депонентами».

За кредитом рахунка 66 відображуються нарахована основна та додаткова заробітна плата, допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, інші нарахування. За дебетом – виплата заробітної плати, премій, допомоги, а також суми утриманих податків, платежів за виконавчими документами, вартість одержаних товарів, продукції в рахунок заробітної плати. Кредитове сальдо цього рахунка показує зобов'язання підприємства перед працюючими на перше число кожного наступного за звітним місяця.

Аналітичний облік розрахунків із персоналом ведеться за кожним працівників, видами виплат та утримань.

Аналітичний облік депонованої заробітної плати здійснюється в книзі (картках) обліку депонованих сум або безпосередньо в реєстрах не виданої заробітної плати, що складаються касиром.

Ревізія здійснюється відповідно до викладеного порядку ведення синтетичного й аналітичного обліку з рахунка 66 “Розрахунки з оплати праці”.

Контроль нарахування і виплати заробітної плати і розрахунків за соціальним страхуванням.

Перевірку розрахунків з оплати праці слід починати зі встановлення відповідності даних аналітичного обліку показникам синтетичного обліку з Головною книгою й балансом на одну дату, зокрема на 1-ше число відповідного місяця (сальдо з рахунка 66 «Розрахунки з оплати праці» в Головної книзі й балансі звіряють з підсумковими сумами до видачі розрахунково-платіжних відомостей).

Якщо виявлено розбіжності між даними синтетичного і аналітичного обліку, слід встановити їх причини. Основними причинами розходжень можуть бути: підробки в розрахунково-платіжних і платіжних відомостях для приховування розкрадання грошей з каси шляхом змови бухгалтера і касира. Сам спосіб розкрадання полягає в завищенні загальної суми грошей в останній колонці розрахунково-платіжної відомості «До видачі на руки». Таку підробку можна виявити підрахунком підсумків у розрахунково-платіжних відомостях як по рядках (горизонталі), так і по стовпчиках (вертикалі). Кінцеві підсумки звіряють із сумою, показаною у видатковому касовому ордері й у первинних документах щодо нарахування заробітної плати (розрахунках).

У такому разі арифметичної перевірці підлягають:

• розрахунково-платіжна (платіжна) відомість;
• видатковий касовий ордер;
• журнал обліку прибуткових і видаткових касових ордерів;
• касова книга (звіт касира);
• табелі обліку робочого часу, довідки й розрахунки для нарахування заробітної плати, наряди на оплату праці тощо.

Можуть бути випадки розкрадання грошей шляхом привласнення депонованих сум. Для цього касир разом із бухгалтером підробляють підпис депонента в розрахунково-платіжній відомості або у видатковому касовому ордері чи депонентській відомості.

У цьому випадку слід звірити депоновані суми за такими документами:

• реєстр депонованих сум;
• депонентська відомість;
• видатковий касовий ордер;
• особистий рахунок та картка депонента;
• журнал реєстрації прибуткових та видаткових касових ордерів;
• касова книга й звіт касира;
• документ про прийняття на роботу або звільнення з роботи (наказ, розпорядження);
• розрахунково-платіжні відомості за попередній період із підписами депонентів.

Ревізуючи можуть також викликати окремих депонентів для підтвердження ними відповідних сум. Ревізор перевіряє: правильність нарахування заробітної плати таким чином:

• з’ясовує правильність застосування розцінок способом зіставляння з документом, де вони передбачені, а також уточнює, чи відповідають стаж працівника, його розряд, тип підприємства, сезон, асортимент продукції тощо розцінкам;
• встановлює, чи правильно підраховано обсяг виконаної роботи й кількість робочого часу шляхом їх зіставлення з обліковими листами, нарядами, картами, подорожніми листками, табелем виходу на роботу, актами здавання-приймання виконаних робіт та іншими документами, прикладеними до журналу №5 для нарахування заробітної плати;
• арифметично перевіряє правильність нарахованої суми шляхом множення розцінок на кількість днів роботи, на суму товарообороту, на кількість виробленої продукції тощо.

Доцільно також перевірити, чи зафіксовані в розрахункових відомостях на оплату праці за другу половину місяця усі раніше виплачені протягом цього місяця суми (аванс, відпускні, допомога при тимчасовій втраті працездатності), записані в журнал №1 з рахунка 30 «Каса».

Причинами відхилень між даними аналітичного й синтетичного обліку з рахунка 66 «розрахунки з оплати праці» можуть також бути перекручення даних внаслідок зловживань (завалювання видатку грошей шляхом вилучення з фонду споживання різних виплат і утримань); неповне утримання авансів; повторне списання грошових документів з віднесенням виплат за ними в дебет рахунка 66 «Розрахунки з оплати праці»; зменшення дебіторської заборгованості або збільшення кредиторської заборгованості під час перенесення сальдо із однієї розрахункової відомості до іншої.

Порушення щодо оплати праці виникають у зв’язку з:

• неправильним визначенням обсягів виконаних робіт (виявляють зіставленням обсягів робіт, вказаних у первинних документах з обліку праці, з аналогічними показниками технологічних карт, документів щодо оприбуткування готової продукції або контрольним обміром фактично виконаних робіт);
• неправильним застосуванням норм виробітку, тарифних ставок, посадових окладів і розцінок (визначають зіставленням зі збірниками виробітку і тарифікаційними довідниками);
• неправильним таксуванням окремих документів з обліку праці (виявляють контрольним таксуванням);
• включенням у документи з обліку праці прізвищ осіб, які не брали участь у виконанні конкретних робіт (виявляють зіставленням прізвищ працівників зі списковим складом підприємства, бригади, цеху, а також опитування окремих осіб, звіркою підписів);
• внесення в документи з обліку праці посадових осіб, непередбачених штатним розкладом (встановлюють зіставленням цих документів з штатним розкладом).

Дійовий контроль за використанням коштів на оплату праці значною мірою сприяє зростанню продуктивності праці й зміцненню трудової дисципліни.

Витрачання коштів на оплату праці може бути успішно здійснення за умови вивчення правильності розрахункових показників із питань праці (чисельності працівників за групами й категоріями , стану нормування праці, продуктивності праці, використання робочою часу й коштів на оплату праці). Спочатку доцільно вивчити затверджені штатні розклади, встановити можливі штатні надмірності чисельності працівників, невідповідність окремих посад фактично виконуваній роботі, завищені розміри посадових окладів тощо.

Для встановлення можливих відхилень – перевитрат чи економії фонду оплати праці, слід порівняти кошторисні дані зі звітними показниками. Показники з питань праці, подані у квартальних і річних звітах, слід зіставити з даними бухгалтерського обліку. При цьому ревізор користується Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 № 318. За цим положенням до складу прямих витрат на оплату праці включено заробітну плату та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть безпосередньо бути віднесені до конкретного об'єкта витрат.

У зв’язку з цим важливим питанням ревізії є перевірка правильності застосування норм, посадових окладів і тарифних ставок, встановлених розцінок, а також положень про оплату праці й виплату винагород.

Дотримання тарифних сіток і ставок, посадових окладів можливо встановити шляхом їхнього порівняння зі штатним розкладом і перевіркою даних розрахунково-платіжних відомостей, табелів обліку використання робочого часу й розрахунку заробітної плати.

Ревізор аналізує показники продуктивності праці й виявляє фактори, які впливають на зниження витрат на оплату праці (систематичне виконання завдань з випуску й реалізації продукції, впровадження прогресивних технологій, дотримання штатно-кошторисної дисципліни, підвищення продуктивності праці тощо.

Організацію контролю за використанням трудових ресурсів і коштів на оплату праці показано на рисунку 1 на прикладі перевірки використання фонду оплати праці.

Під час ревізії фонду оплати праці ревізор керується змінами в обліку витрат виробництва і доходу (виручки). Розмір коштів, які спрямовуються на оплату праці й включаються у виграти виробництва, визначають самі суб’єкти підприємницької діяльності.

При погодинної оплаті праці перевіряється правильність, тарифних ставок або умов контракту, а при відрядній – виконання кількісних і якісних показників роботи, правильність норм і розцінок.

Під час перевірки табелів обліку використання робочого часу та інших первинних документів з нарахування; заробітної плати слід з'ясувати, чи не було випадків внесення в них вигаданих (підставних) осіб.

Доцільно також перевірити правильність відрахування на соціальне страхування, а також утримань із заробітної плати: податку на доходи фізичних осіб, за виконавчими документами, дорученнями зобов’язаннями за придбані товари в кредит; за письмовими дорученнями про переказ страхових внесків за договорами особистого страхування, авансів, виданих у рахунок заробітної плати, на відшкодування збитків, заподіяних підприємству, перерахування в Ощадбанк на рахунки особистих вкладів за заявою працівника підприємства тощо.

Перевірка правильності нарахування основної заробітної плати починається з перегляду відомості, на основі якої робилися нарахування. Перевірці підлягають усі документи, прикладені до журналу-ордера №5, за яким роблять бухгалтерський запис у кредит рахунка 66 «Розрахунки з оплати праці». Слід з'ясувати, чи правильно записані в журналі номери балансових рахунків і субрахунків. Далі здійснюється перерахунок зазначених підсумків, а також підсумків усіх утримань з робітників і службовців сум для видачі на руки. Відтак перевіряються підсумки «Всього», за відомістю зіставляються з Головною книгою як з кредиту, так і з дебету рахунка 66 «Розрахунки з оплати праці» та інших рахунків, зазначених у журналі №5. Крім того, на основі відомості вибірково перевіряється правильність запису сум, що підлягають видачі окремим працівникам. При встановленні розбіжностей правильність сум, що підлягають видачі, перевіряється в усіх працівників. Така, перевірка зумовлена тим, що ревізори виявляли випадки, коли за домовленістю з окремими одержувачами грошей нечесні облікові працівники з метою крадіжки грошей механічно збільшували їм суми, що підлягали видачі, з відповідним зменшенням сум у інших працівників. Збільшення і зменшення в цілому здійснювалось на однакову суму і, таким чином, не впливало на загальний підсумок документа.

Слід також звернути увагу на правильність розрахунків щодо чергових відпусток. Насамперед перевіряють дотримання закону про надання чергових відпусток відносно їх своєчасності, особливо стосовно матеріально відповідальних осіб. Потім перевіряють, чи нема випадків фіктивної передачі цінностей надання відпусток за два роки й більше; чи є резерв працівників для заміни осіб, що йдуть у відпустку, чи правильно встановлено суму відпускних (перевіряють правильність оплати за попередні 12 місяців).

У всіх випадках збереження середньої заробітної плати і забезпечення допомогою у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю або у зв'язку з вагітністю й пологами середньомісячна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарних місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві менше 2 календарних місяців, середня заробітна, плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх 2 календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

При обчислюванні середньої заробітної плати враховуються: основна заробітна плата; доплата й надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час, суміщення професій і посад, високі виробничі досягнення, умови праці, вислугу років тощо); виробничі премії, суми податків, стягнення аліментів.

Щорічна основна відпустка надається працівникам за фактично відпрацьований рік, який відлічується з дня: укладання трудового договору. Тривалість відпусток з 1 січня 1997 р. розраховується в календарних днях. Свої особливості має перевірка правильності відрахування на соціальне страхування.

Страхові внески на державне соціальне страхування нараховуються на фонд оплати праці та інші виплати.

Внески не нараховуються на такі види виплат працюючим:

• компенсації за невикористану відпустку;
• вихідна допомога при звільненні;
• компенсаційні виплати (добові за відрядженням);
• вартість безкоштовно переданих квартир і комунальних послуг;
• вартість виданого спецодягу;
• заробітна плата за дні роботи без винагороди за працю;
• суми відшкодування шкоди відносно стану здоров’я;
• стипендії, допомоги молодим фахівцям, дивіденди за акціями;
• нарахована сума матеріальної допомоги;
• допомога сім’ям з дітьми, що виплачується з бюджету, тощо.

Страхові внески сплачують у дні одержання заробітної плати.

Не внесені страхувальником у встановлені строки платежі вважаються недоїмкою і стягуються у безспірному порядку. Пеня нараховується починаючи із наступного дня після одержання плати і по день сплати платежу. Безспірне стягнення сум обов’язкових платежів, штрафів та інших фінансових санкцій здійснюється відповідно до чинного законодавства (Закон України «Про систему оподаткування»).

Під час документальної ревізії ревізор перевіряє правильність кореспонденції рахунків, на яких відображаються розрахунки за відрахуванням на соціальне страхування. За кредитом рахунка 65 «Розрахунки за страхуванням» відображають суми нарахованих страхових внесків по дебету рахунків 66 «Розрахунки з оплати праці», 375 «Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків», 30 «Каса», 31 «Рахунки в банках» тощо; за дебетом рахунка «Розрахунки за страхуванням» – з кредиту рахунків 31 «Рахунки в банках», 66 «Розрахунки з оплати праці» та ін.

Ревізор здійснює контроль за своєчасним і повним надходженням страхових внесків та інших платежів, а також правильності витрачання коштів.

Такий контроль здійснюється шляхом перевірки:

• бухгалтерських документів про нараховану заробітну плату та інші виплати, на які нараховуються страхові внески;
• платіжних доручень на перерахування сум страхових внесків та інших платежів на відповідний рахунок;
• касових документів на оплату вартості путівок на лікування та відпочинок, виданих за рахунок коштів соціального страхування;
• актів про нещасні випадки, пов’язані з виробництвом, відповідності фінансових звітів за коштами соціального страхування за балансовим рахунком 65 «Розрахунки за страхуванням», субрахунком 652 «За соціальним страхуванням».

В акті ревізії зазначається, як виявлено порушення щодо нарахування страхових внесків, обчислення й виплати допомоги, записується сума додатково нарахованих внесків, пені та вказуються суми витрат, які не можуть бути прийнятими до заліку в рахунок страхових внесків.

Ревізор також перевіряє дотримання встановленого строку перерахування страхових внесків. У разі подання підприємством розрахункової відомості із запізненням більш ніж на 10 днів, органи страхування не приймають до заліку в рахунок страхових внесків середньомісячну суму витрат, включених до цієї розрахункової відомості.

Під час перевірки виплати премій слід встановити:

• чи виконані умови, згідно з якими премія може бути виплачена;
• чи правильно визначено коло працівників, які підлягають преміюванню;
• чи правильно застосовано нормативи й визначено суму премій як у цілому по організації, так і щодо окремих працівників.

Ревізія розрахунків за податками і платежами. Рахунок 64 «Розрахунки за податками і платежами» призначено для узагальнення інформації про розрахунки підприємства за усіма видами платежів до бюджету, включаючи податки з працівників підприємства, та за фінансовими санкціями, що справляються в доход бюджету.

У кредит цього рахунку записують суми, які підлягають внесенню в доход бюджету, а в дебет – внесені платежі.

Рахунок 64 «Розрахунки за податками і платежами» має такі субрахунки:

• 641 «Розрахунки за податками» (податок на прибуток, ПДВ та ін.);
• 642 «Розрахунки за обов’язковими платежами» (збори, обов’язкові платежі);
• 643 «Податкові зобов’язання» (сума ПДВ, визначена із суми попередньої оплати);
• 644 «Податковий кредит» (сума ПДВ, на яку зменшується податкове зобов’язання).

Кредитове сальдо показує заборгованість перед бюджетом, дебетове – переплату бюджету.

Оскільки аналітичний облік на рахунку 64 здійснюють за видами платежів, це дає змогу ревізору перевірити правильність розрахунків за кожним видом платежів.

Відомча контрольно-ревізійна служба покликана в процесі перевірки допомогти підприємству уникнути фінансових санкцій з причини неправильного вирахування і несвоєчасної сплати податків і платежів, тобто вжити профілактичні заходи.

Основним завданням ревізії є перевірка правильності проведення відповідних розрахунків платежів у бюджет і державні цільові фонди та своєчасності їх перерахування відповідно до чинного законодавства.

Під час проведення ревізії розрахунків за податками й платежами ревізори керуються Податковим кодексом України, Законами України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні», «Про державну податкову службу», «Про систему оподаткування», «Про ПДВ», «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, Положенням про ведення касових операцій, новим Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій та затвердженими Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Основними джерелами ревізії є: декларації, довідки й розрахунки за окремим видами платежів, виписки банку з прикладеними до них документами про перерахування належних сум у бюджет і в державні цільові фонди, бухгалтерські записи з рахунків 64 «Розрахунки за податками і платежами», 65 «Розрахунки за страхуванням», 70 «Доходи від реалізації», 79 «Фінансові результати», 80 «Матеріальні витрати», 90 «Собівартість реалізації», журнали, відомості, Головна книга і баланс з рахунка 64 «Розрахунки за податками і платежами», акти перевірок тощо.

Насамперед ревізор перевіряє якість постановки й ведення бухгалтерського обліку розрахунків за податками і платежами. Для цього ревізор повинен з’ясувати:

• чи забезпечує постановка бухгалтерського обліку на підприємстві перевірку достовірності звітних даних про доходи (прибуток) підприємства;
• правильність відображення в бухгалтерського обліку результатів попередньої перевірки (з боку ревізора, податкового інспектора та ін.);
• відповідність показників балансу даним Головної книги, регістрів синтетичного і аналітичного обліку, а також даним, відображеним у деклараціях і розрахунках, поданих у державну податкову адміністрацію (ДПА);
• правильність визначення валового доходу, валових видатків, прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг), прибутку від іншої реалізації;
• правильність проведення інвентаризацій розрахунків за податками і платежами і відображення їх результатів в обліку і звітності;
• реальність даних обліку про затрати на виробництво, які відносяться на валові витрати (амортвідрахування, матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальне страхування, видатки майбутніх періодів, поза виробничі видатки, інші витрати);
• правильність реалізації готової продукції;
• об’єктивність визначення валових затрат з метою оподаткування;
• правильність складання декларацій, розрахунків за податками і платежами на підставі перевіреної фактичної інформації й реально відображеної в обліку і звітності (за податком на прибуток, податком на додану вартість, акцизним збором, прибутковим податком, місцевими податками і зборами);
• своєчасність і повноту стягнення пені за несвоєчасність внесення в бюджет податків, зборів та інших обов’язкових платежів.

Ревізор перевіряє правильність здійснених бухгалтерських записів щодо розрахунків за податками. Зокрема:

• внески з прибутку до бюджету відображаються щомісяця шляхом запису в дебет рахунка 98 «Податок на прибуток» і в кредит рахунка 641 «Розрахунки за податками»;
• суму ПДВ, що підлягає сплати в бюджет, записують у дебет рахунка 70 «Доходи від реалізації» з кредиту рахунка 64 «Розрахунки за податками і платежами»;
• розрахунки з інших платежів показують за дебетом рахунків 66 «Розрахунки з оплати праці» (на суму податків, утриманих із заробітної плати працівників підприємства), 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» (на суму простроченої кредиторської заборгованості) і кредитом рахунка 64 «Розрахунки за податками».

Слід також уточнити правильність виведення оборотів і сальдо за кожним видом платежів на кінець звітного періоду, для чого дані аналітичного обліку зіставляють із записами в журналах і Головної книзі за рахунками синтетичного обліку.

Одним із важливих завдань ревізора є перевірка правильності нарахування і повноти сплати податку на прибуток.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 8.07.1997р. №214 затверджений Порядок складання декларації про прибуток підприємств із доповненнями до нього від 21.01.1998 р. № 37. Дані декларації мають бути підтверджені первинними документами, даними бухгалтерського обліку й відповідати податковому обліку (звітності). Підприємство не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним кварталом, подає декларацію про прибуток за звітний квартал і з наростаючим підсумком з початку звітного фінансового року. Під час перевірки слід встановити своєчасність нарахування авансів. Авансові внески нараховуються за відповідними ставками від прибутку, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу на суму валових витрат і суму амортизаційних відрахувань. Авансові платежі вносяться в бюджет за підсумками першого й другого місяців кварталу до 20 числа другого і третього місяців кварталу відповідно. Декларація подається до ДПА незалежно від того, була в цьому періоді господарська діяльність чи ні. Якщо операції не проводилися – цей рядок у декларації перекреслюється, але відповідні додатки до цього рядка не подаються. Ревізор перевіряє правильність обліку валового прибутку, а відтак тієї його частини , яка безпосередньо оподатковується. Тому зіставляють на ідентичність балансові дані про прибуток з його обліком у Головної книзі, журналах, книгах за рахунком 79 «Фінансові результати», за Звітом про фінансові результати. Перевіряючи фактичний прибуток, необхідно впевнитися в обґрунтуванні бухгалтерських записів з дебету і кредиту рахунків 70 «Доходи від реалізації», 71 «Інший операційний дохід», а також у законності витрат, що включаються в собівартість.

Ревізор звертає увагу на точність коригування валового прибутку в бік збільшення або зменшення (перевищення витрат на оплату праці, дивіденди по цінних паперах, відрахування в резервний капітал тощо).

Об’єктом оподаткування за майновими податками є майно, що перебуває у власності юридичних і фізичних осіб, а джерелом сплати податків – їхні доходи. Податок на додану вартість (ПДВ) входить у систему непрямого оподаткування і є різновидом універсальних акцизів. ПДВ включається до складу ціни всіх товарів та послуг. Об’єктом оподаткування є обороти з реалізації товарі, робот, послуг. Під час перевірки розрахунків з ПДВ слід керуватися Законом України «Про податок на додану вартість» від 3.04.1997р. № 168/97-ВР з наступними змінами до нього та Інструкцією з бухгалтерського обліку ПДВ, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 1 липня 1997р. №141. Об’єктом оподаткування є операції платників податку з:

• продажу товарів, робіт, послуг на митній території України;
• ввезення (пересилання) товарів на митну територію України і одержання послуг;
• ввезення (пересилання) товарів за межі митної території України і надання послуг (виконання робіт) для їх споживання за межами митної території України.

Платник податку має подати покупцю податкову накладну, яка складається в момент виникнення податкових зобов’язань. Перевіряючий аналізує правильність оформлення податкових накладних і книги обліку придбання товарів, робіт, послуг та книги обліку продажу.

Ревізор перевіряє правильність розрахунку акцизного збору, який складається платником на основі даних нагромаджу вальних відомостей реалізації підакцизних товарів, продукції. Перевіряючий враховує застосування пільг за акцизним збором з імпортних товарів. Не підлягають оподаткуванню:

• оборот з реалізації легкових автомобілів спеціального призначення для інвалідів, автомобілів швидкої допомоги (окремого переліку (ст. 5 Декрету КМУ № 18-92. Діє з 11.01.1993р.);
• митна вартість завезених і конфіскованих на території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів, власника яких не визначено, і аналогічних товарів, перевезених через територію України транзитом тощо.

Прибутковий податок з громадян утримується відповідно до Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян» від 25.12.1992 р. № 13-92 з наступними змінами і доповненнями (Інструкція про прибутковий податок з громадян, затверджена наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.93 № 12 зі змінами і доповненнями від 01.09.94 № 88, від 16.10.96 №87).

Об’єктом оподаткування громадян, які мають постійне місце проживання в Україні, є сукупний оподатковуваний дохід (у натуральній і грошовій формах) за календарний рік, одержаний з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Об’єктом оподаткування громадян, які не мають постійного місця проживания в Україні, є дохід, одержаний з джерел в Україні.

Нарахування, утримання й перерахування до бюджету прибуткового податку здійснюють підприємства і фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, які проводять виплати доходів. Утримання податку проводиться із загальної суми місячного сукупного оподаткованого доходу.

Громадяни, доходи яких підлягають оподаткуванню, зобов’язані вести облік доходів, одержаних протягом року. Громадяни, які одержують доходи лише за місцем основної роботи, такого обліку не ведуть.

Ревізія розрахунків за страхуванням. Статтею 46 Конституцією України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист. Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Страхова діяльність регулюється Законом України «Про страхування» та іншими нормативно-правовими актами. Ревізія розрахунків за страхуванням покликана перевірити правильність утворення коштів соціального страхування та пенсійного забезпечення й законність їх використання. На рахунку 65 "Розрахунки за страхуванням" ведеться облік розрахунків за зборами на обов'язкове державне пенсійне страхування, на обов'язкове соціальне страхування, на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття, за індивідуальним страхуванням персоналу підприємства, страхування майна та за іншими розрахунками за страхування.

За кредитом рахунка 65 відображаються нараховані зобов'язання за страхуванням і одержані від органів страхування кошти. За дебетом – погашення заборгованості та витрачання коштів страхування на підприємстві. Кредитове сальдо – залишок зобов’язань підприємства страхові організації, дебетове – нестача власних відрахувань.

Під час перевірки правильності нарахування і витрачання коштів соціального страхування ревізор керується чинним законодавством, зокрема: кодексом Законів про працю України, Законами: «Про зайнятість населення», «Про систему оподаткування», «Про пенсійне забезпечення», «Про оплату праці», «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про збір на обов’язкове соціальне страхування» тощо.

Рахунок 65 «Розрахунки за страхуванням» має такі субрахунки:

• 651 «За пенсійним забезпеченням»;
• 652 «За соціальним страхуванням»;
• 653 «За страхуванням на випадок безробіття»;
• 654 «За індивідуальним страхуванням»;
• 655 «За страхуванням майна».

Аналітичний облік ведеться за кожним видом зборів і відрахувань, за страхувальниками та окремими договорами страхування.

Розпочинаючи ревізію розрахунків за соціальним страхуванням насамперед слід з’ясувати, чи зареєстрована юридична особа (бюджетна організація або установа) як платник страхових внесків за місцем знаходження Пенсійного фонду, фонду соціального страхування чи комітету профспілки. Таку реєстрацію потрібно провести протягом 10 днів із дня отримання свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи. Внески до Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування належать до загальнодержавних обов’язкових платежів.

Ревізору слід врахувати, що за рахунками 651,652, 653 збір сплачується одночасно з отриманням коштів в установах банку на оплату праці.

Під час перевірки розрахунків зі страховими організаціями щодо індивідуального страхування персоналу підприємства (рахунок 654) слід звернути увагу на те, що такі розрахунки здійснюються за їхніми письмовими дорученнями у разі добровільного страхування з нарахованої їм заробітної плати шляхом страхових внесків за договорами та за обов’язковим страхування згідно із законодавством.

Страхові платежі за страхуванням майна підприємства чи майна його працівників (рахунок 655) мають бути перераховані страховим організаціям. Ревізор перевіряє правильність зроблених записів на субрахунках рахунка 65 «Розрахунки за страхуванням»:

• дебет 65 «Розрахунки за страхуванням»;
• кредит 31 «Рахунки у банках» – на суми, перераховані органам профспілки;
• кредит 66 «Розрахунки з оплати праці» – нарахування працівникам підприємства за лікарняними листками;
• кредит 30 «Каса» – на суми пенсій та одноразової допомоги.

Слід також перевірити правильність використання Пенсійного фонду:

• на пенсії відповідно Закону «Про пенсійне забезпечення»;
• на санаторно-курортне лікування непрацюючим пенсіонерам;
• на щомісячну допомогу матерям у зв’язку з доглядом за дитиною до трирічного віку;
• на щомісячну допомогу на дітей віком від 3 до 6 років;
• на допомогу малозабезпеченим сім’ям на дітей віком до 12 років.

Крім цього перевірці підлягають витрати за рахунок відрахувань на соціальне страхування: допомога при вагітності і пологах; одноразова допомога при народженні дитини; на санаторно-курортне лікування та відпочинок працівників і членів їх сімей; на поховання; на виплату допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю.

Під час перевірки правильності нарахування допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю слід встановити реальність визначення середньої заробітної плати й безперервного стажу роботи. Відтак зіставляють кількість оплачених днів і суму виплаченої допомоги за лікарняними листками з днями і сумами, вказаними в бухгалтерському обліку (розрахункових відомостях із заробітної плати, табелях обліку робочого часу).

Джерело – глава з навчального посібника:

Рогозян Л.Є., Вахлакова В.В. Ревізія і контроль: Навч. посібн. – Алчевськ: ДонДТУ, 2008. – 209 с.