Методика ревізії доходів і фінансових результатів

Ревізія фінансових результатів починається з перевірки відповідності показників звітності про доходи й результати фінансово-господарської діяльності даним регістрів синтетичного й аналітичного обліку.

Основними завданнями ревізії фінансових результатів є:

• правильності обчислення й відображення у звітності доходу, прибутку й рентабельності;
• реальності кожного запису на аналітичних рахунках до рахунків 70 «Доходи від реалізації» і 79 «Фінансові результати»;
• достовірності формування фінансових результатів і розподілу їх за цільовим призначенням згідно з чинними нормативами;
• правильності списання збитку за кожний календарний рік;
• законності віднесення на фінансові результатів штрафів, пені, неустойки тощо.

Джерелами ревізії є:

• баланс, звіт про фінансові результати; декларація про доходи підприємства;
• регістри аналітичного й синтетичного обліку результатів фінансово-господарської діяльності (Головна книга, журнали-ордери й відомості до них за рахунками 70 «Доходи від реалізації», 79 «Фінансові результати»);
• первинні документи, розрахунки тощо.

Головна мета ревізії – перевірити правильність відображення у фінансовій звітності результатів фінансово-господарської діяльності підприємства та своєчасності й повноти перерахування податків. З іншого боку, ревізор перевіряє правильність розподілу прибутків і створення додаткового, резервного та інших видів капіталу.

Дохід – різниця між виторгом від реалізації продукції, робіт чи послуг і вартістю матеріальних витрат на виробництво та збут цієї продукції.

Насамперед ревізор встановлює правильність визначення підприємством передбачуваного доходу й виторгу від реалізації продукції (робіт, послуг) для обчислення сум авансових платежів у бюджет.

Ревізору слід врахувати, що норми Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати» стосуються звітів підприємств усіх форм власності, крім банків і бюджетних установ. У статті звіту про фінансові результати «Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)» показується загальна сума доходу без вирахування наданих знижок, повернення проданих товарів, податку на додану вартість, акцизного збору.

Для визначення чистого доходу (виручки) від реалізації продукції чи наданих послуг слід із доходу (виручки) від реалізації вирахувати податки, збори, знижки тощо.

Для визначення чистого доходу (виручки) від реалізації продукції чи наданих послуг слід із доходу (виручки) від реалізації вирахувати податки, збори, знижки тощо.

Оцінювання за середньозваженою собівартістю здійснюється за кожною одиницею запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця й вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця й одержаних у звітному місяці запасів. Причому собівартість реалізованих підприємствами роздрібної торгівлі товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки на ці товари. Суму торговельної націнки на реалізовані товари слід визначати як добуток продажної (роздрібної) вартості реалізованих товарів і середнього відсотка торгове ліпної націнки. Середній відсоток торговельної націнки визначають діленням суми залишку торговельних націнок на початок звітного місяця й торговельних націнок у продажній вартості одержаних у звітному місяці товарів на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на кінець звітного місяця та продажної (роздрібної) вартості одержаних у звітному місяці товарів.

Ревізор перевіряє правильність визначення результату операційної діяльності.

Для визначення прибутку чи збитку від операційної діяльності береться до уваги сума валового прибутку (збитку), іншого операційного доходу, адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат.

Сума прибутку (збитку) від основної діяльності, фінансових та інших доходів і фінансових витрат визначає прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування.

Нарешті, ревізор контролює реальність визначення кінцевого результату. Чистий прибуток (збиток) – це сума прибутку (збитку) від звичайної діяльності та надзвичайного прибутку, надзвичайного збитку та податків з надзвичайного прибутку.

Перевіряючи правильність визначення доходу (виручки) від реалізації продукції, слід пам'ятати, що цей дохід не коригується на величину пов'язаної з ним сумнівної та безнадійної дебіторської заборгованості. Сума такої заборгованості вважається витратами підприємства, що передбачено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість».

Відповідно до цього Положення безнадійна дебіторська заборгованість – це поточна заборгованість, відносно якої є впевненість про її неповернення боржником або з якої минув строк позовної давності. Довгострокова дебіторська заборгованість – це сума заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу і яку буде погашено через дванадцять місяців з дати балансу.

Сумнівна дебіторська заборгованість за продукцію (товари, послуги) – це така, щодо якої є невпевненість у її погашенні.

Таким чином, дохід у бухгалтерському обліку показується в сумі справедливої вартості активів, які отримані або мають бути отримані.

Перевірці також підлягають доходи для їх оподаткування. З метою одержання достовірних даних про доходи (прибутки) для оподаткування підприємствам слід створювати резерви сумнівних боргів щодо розрахунків з іншими підприємствами з наступним піднесенням їх наприкінці року на рахунок 79 «Фінансові результати». Резерви сумнівних боргів створюються за результатами проведеної перед складанням річного балансу інвентаризації дебіторської заборгованості підприємства.

На суму резервів сумнівних боргів роблять записи на рахунках бухгалтерського обліку:

• дебет рахунка 79 «Фінансові результати»;
• кредит рахунка 38 «Резерв сумнівних боргів».

Якщо до кінця року, наступного за роком створення резерву сумнівних боргів, цей резерв не буде використано, то недовикористана суми приєднується до прибутку звітного року.

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість» величину резерву сумнівних боргів визначають виходячи з платоспроможності окремих дебіторів або на підставі класифікації дебіторської заборгованості, яка здійснюється групуванням за строками її непогашення із встановленням коефіцієнт сумнівності для кожної групи, виходячи з суми безнадійного боргу за товари за попередні звітні періоди. Цей коефіцієнт сумнівності зростає відповідно до збільшення строку непогашення заборгованості.

Нарахування суми резерву сумнівних боргів за звітний період показується у звіті про фінансові результати в складі інших операційних витрат.

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» передбачено, що дохід визнається за умови збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу.

Однак не визнаються доходами такі надходження від інших осіб:

• сума ПДВ, акцизів, інших податків і обов'язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету й позабюджетних фондів;
• сума попередньої оплати продукції;
• сума авансу в рахунок оплати продукції;
• сума завдатку під заставу в погашення позики, якщо передбачено договором;
• надходження, що належать іншим особам тощо.

Дохід не визнається, якщо здійснюється обмін продукцією. Особливій перевірці підлягає правильність відображення в обліку тієї суми прибутку, яка повинна бути перерахована в бюджет внаслідок застосування до підприємства економічних санкцій завуалювання (заниження) доходу (прибутку), пені за несвоєчасне перерахування податків. Суми таких санкцій покриваються за рахунок прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства, і на величину оподаткованого доходу (прибутку) не впливають. Таким чином, під час перевірки фактичного прибутку слід встановити насамперед правильність відображення у звітності фактичної виручки (доходу) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Для цього ревізор використовує такі джерела інформації:

• звіт про фінансові результати;
• журнали № 3, 6, 7 тощо;
• первинні документи на відвантаження (реалізацію) готової продукції зі складу;
• виписки з рахунків у банках;
• прибуткові касові ордери на оприбуткування готівки за оплачену продукцію;
• платіжні доручення (вимоги-доручення) на оплату відвантаженої продукції (товарів, робіт, послуг) тощо.

По-перше, на підставі вищевказаних документів ревізор зіставляє дані Звіту про фінансові результати за статтею «Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)» з даними Головної книги з рахунка 70 «Доходи від реалізації». Сума розбіжностей повинна дорівнювати сумі податку на додану вартість, акцизного збору та інших вирахувань з доходу (коди рядків 015, 020, 030 звіту про фінансові результати). Якщо встановлено невідповідність суми, відображеної в Головній книзі й оборотній відомості за синтетичними рахунками з кредиту рахунка 70 «Доходи від реалізації», сумі, одержаній після зменшення суми виручки у Звіті про фінансові результати на суму ПДВ, акцизного збору та інших вирахувань з доходу, то ревізор з'ясовує причину такої невідповідності та вживає разом із головним бухгалтером заходи щодо її виправлення відповідно до чинного законодавства.

По-друге, ревізор перевіряє правильність відображення у звітності фактичних витрат на виробництво реалізованої продукції. З цією мстою слід зіставити дані Головної книги (оборотної відомості за синтетичними рахунками) з записами в журналах-ордерах за рахунками 90 «Собівартість реалізації», 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут», 94 «Інші витрати операційної діяльності».

По-третє, перевіряють правильність і законність оформлення операцій щодо відвантаження готової продукції (товарів, робіт, послуг) у первинних документах: слід зіставити за накладними, рахунками-фактурами, товарно-транспортними накладними та пропусками на вивезення продукції відповідність дат. При розбіжності дат слід порівняти період відображення операції щодо відвантаження продукції в обліковому регістрі з датою оплати відвантаженої продукції за випискою банку й платіжним дорученням чи видатковим касовим ордером.

У випадках виявлення розбіжностей здійснюють перерахунок виручки від фактичної реалізації продукції й визначають суму прихованого від оподаткування прибутку.

У ринкових умовах господарювання, коли фінансово-господарська діяльність підприємства здійснюється за рахунок власних фінансових ресурсів, а в разі їх нестачі – за допомогою позичкових коштів, постає необхідність аналізу фінансового стану, зокрема в оцінці фінансової незалежності підприємства від зовнішніх джерел.

У регістрах синтетичного й аналітичного обліку, у Звіті про фінансові результати показники прибутку (доходу) і витрат показано лише в абсолютній сумі. Однак разом з абсолютною оцінкою розраховують також і відносні показники ефективності фінансової діяльності, тобто показники рентабельності.

Рентабельність – відносний показник прибутковості, виражений у відсотках, який характеризує ефективність витрат підприємства загалом або ефективність виробництва окремих видів продукції. Рентабельність виробництва – економічний показник, що обчислюється як відношення балансового прибутку до середньорічної вартості основних виробничих фондів і нормативних обігових коштів у відсотках. На цей показник впливають зміни рівнів фондовіддачі й оборотності матеріальних обігових коштів і рентабельності обсягу реалізованої продукції.

Рентабельність виробництва продукції обчислюється як відношення прибутку від реалізації продукції до виручки від реалізації продукції.

Джерело – глава з навчального посібника:

Рогозян Л.Є., Вахлакова В.В. Ревізія і контроль: Навч. посібн. – Алчевськ: ДонДТУ, 2008. – 209 с.