Товарний ринок
Товарний ринок – це сфера товарного обміну, де виявляються відносини з приводу купівлі-продажу товарів. Складовими елементами товарного ринку є:
- товарна пропозиція;
- попит споживачів;
- ціна товару.
Товарні пропозиції – це асортимент і маса товарів, які пропонуються до реалізації. Основні джерела товарної пропозиції – це виробництво товарів в країні, товарні запаси та імпортні закупівлі.
Попит – це платоспроможна потреба населення країни.
Ціна товару - це грошове вираження його вартості.
Відхилення цін від вартості залежить від багатьох факторів. Насамперед, це вартісне вираження грошей. Воно залежить, по-перше, від вартості золота як особливого товару, за допомогою якого виражається вартість всіх інших товарів. По-друге, від кількості грошей в обігу, які можуть не відповідати кількості заміщеного ними золота.
В загальному випадку ціна залежить від таких факторів:
- ціна виробництва;
- співвідношення попиту і пропозиції;
- регулювання цін;
- стан грошової сфери;
- якість товару та об'єм поставки та ін.
До основних показників функціонування товарного ринку відносять:
- місткість ринку. Це максимально можливий обсяг реалізації товарів при даному рівні платоспроможного попиту, товарної пропозиції і роздрібних цін;
- динаміка розвитку окремих галузевих товарних ринків країни, що складають єдиний товарний ринок країни;
- ступінь диверсифікованості товарного ринку. Це ступінь охоплення споживачів різними видами товарної продукції (за асортиментом і ціною) з урахуванням географічних, етнічних і платоспроможних особливостей населення країни;
- якість товару, реалізованого на ринку. Під якістю товару розуміють сукупність властивостей, яка дозволяє товару виконувати свої функції. З боку споживачів до нього пред'являються підвищені вимоги щодо безпеки його споживання, упаковки, післяпродажного сервісу тощо;
- конкурентоспроможність товарів на ринку. Під конкурентоспроможністю товару розуміють сукупність тих його властивостей і характеристик, які з точки зору споживача є найважливішими. На ринку користується попитом тільки конкурентоспроможний товар.
Товарні ринки класифікують за різними ознаками, наприклад, за географічною ознакою, відповідно до якої можна виділити ринки окремих регіонів (ринок Західної Європи, ринок Африки, ринок Азії та ін.) Кожний з цих ринків може бути представлений у вигляді сукупності ринків окремих країн та їхніх угрупувань При даній класифікації не виділяється товарний аспект. По суті, це сукупні ринки, які поєднують усю суму товарних ринків.
Відповідно до товарно-галузевих ознак товарний ринок класифікують на ринки готових виробів, сировини і напівфабрикатів, які далі можуть бути розбиті до рівня ринку окремого товару (ринки палива, ринки промислової сировини, ринки сільськогосподарських та лісових товарів та ін.). У ринку палива, наприклад, особливе місце займає ринок нафти і нафтопродуктів, оскільки останні є біржовими товарами і складають предмет торгів на нафтових товарних біржах.
Велике значення для кожного окремого товарного ринку мають його учасники, які виконують певні функції. Наприклад, учасниками міжнародного ринку нафти в наш час є:
- нафтові компанії, які займаються розвідкою, видобутком, переробкою і продажем як сирої нафти, так і продуктів її переробки. Крім того, багато компаній освоїли торгівлю правами на нафту і нафтопродукти: ф'ючерсами, опціонами, обміном ф’ючерсів на реальний товар (наприклад, Шелл);
- нафтопереробні заводи, які виступають у ролі покупців сирої нафти і постачальників на ринок продуктів нафтопереробки;
- фінансові інвестиційні компанії, банки, торгові доми, які працюють на нових видах ринків;
- інвестори, які працюють на нових видах ринків і прагнуть одержати вигоду від удалого вкладення грошей у ф'ючерсні і опціонні контракти на нафту і нафтопродукти.
В даний час ціни на нафтопродукти складаються за рахунок ринкових механізмів ціноутворення. Нафтова промисловість як і раніше носить інтернаціональний характер, а більша частина нафти усе ще продається на основі довгострокових угод, але ціни уже формуються на основі механізмів наявних угод «спот» і визначаються окремо від кожного постачання.
При вивченні товарного ринку особливого значення набуває визначення типу структури ринку, під якою розуміють сукупність умов, які визначають особливість його функціонування. У формуванні структури найважливішу роль грають ступінь і характер монополізації ринку. Її основними варіантами є монополія ( один продавець і необмежене число покупців), монопсонія ( один покупець і необмежене число продавців), олігополія ( трохи продавців і необмежене число покупців) та олігопсонія (декілька покупців і необмежене число продавців).
Розрізняють такі структури ринку:
- монополістичний ринок, на якому домінує один постачальник;
- олігополістичний ринок, на якому панує група найбільших продавців.
Більш ємним вираженням диференціації умов функціонування ринку є розходження взаємин контрагентів (продавця і покупця). Ці відносини відображають особливості монополізації і державного регулювання окремих елементів ринку, а також методи і форми реалізації товару.
Закритий сектор товарного ринку – це частина товарного ринку, у якій продавці і покупці взаємодіють за допомогою відносин, які не носять комерційного характеру. Основні сегменти цього ринку – це внутрішньофірмові постачання (товарообіг між філіями, дочірніми і головними фірмами великих монополій), субпостачання дрібних і середніх формально незалежних фірм, які виступають підрядчиками великих монополій у рамках спеціалізації і кооперації, спеціальна торгівля у формі постачань товарів за програмами допомоги, особливим міжурядовим угодам, зустрічна торгівля, яка охоплює взаємообумовлені експортні операції.
Відкритий сектор товарного ринку – це сукупність сегментів, для яких характерні операції комерційного характеру. До основних сегментів цього ринку відносять короткострокові угоди, що укладаються на період до 1-1,5 року, оптову і роздрібну торгівлю. «Вільний ринок» представлений біржовою торгівлею: ринком «спот», на якому реалізується наявний товар з негайним відвантаженням; «чорним ринком».
Проміжне положення між закритим і відкритим секторами займають довгострокові комерційні угоди, тобто це торгівля на основі довгострокових (від 2 до 25 років) комерційних контрактів.
Джерела:
- Биржевая деятельность / Под ред. А.Г.Грязновой, П.В. Корнеевой, В.А.Галанова.- М.: Финансы и статистика, 1995. – 239 с.
- Биржевое дело: Учебное пособие / Зотов И.В., Успаленко В.И. – Х.: Бурун Книга, 2005. – 256 с.
- Бердникова Т.Б. Рынок ценных бумаг и биржевое дело. – М.: ИНФРА-М, 2000. – 270 с.
- Биржевое дело / Под ред. В.А. Галанова, А.И. Басова. – М.: Финансы и статистика, 2001. – 304 с.
- Дудяк Р.П., Бугеля С.Я. Організація біржової діяльності: Основи теорії і практикум. Навч. посібник 2-ге видання доповнене. – Львів: Новий Світ. – 2000: Магнолія плюс. – 2003. – 360 с.
- Лященко В.И. Фондовые индексы и рейтинги. – Донецк: Сталкер, 1998. – 317 с.
- Масленников В.В. Биржевое дело. – М.: ИНФРА-М, 2000. – 304 с.
- Сохацька О.М. Біржова справа. – Тернопіль: Карт-Бланш, 2003. – 602 с.