Регулювання біржової діяльності та законодавча база України

Фондова біржа – організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами.

Фондова біржа – акціонерне суспільство, що зосереджує попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу і здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, інших актів законодавства України, статуту і правил фондової біржі.

Фондова біржа може бути заснована не менше ніж 20 засновниками – торговцями цінними паперами, що мають дозвіл на здійснення комерційної і комісійної діяльності по цінних паперах за умови внесення ними в статутній фонд не менше ніж 10000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Фондова біржа набуває прав юридичної особи з моменту її реєстрації Державною комісією по цінних паперах і фондовому ринку.

Фондова біржа – організація, яка створюється без мети отримання прибутку і займається виключно організацією укладення договорів купівлі-продажу цінних паперів і їх похідних. Вона не може здійснювати операції з цінними паперами від свого імені і за дорученням клієнтів, а також виконувати функції депозитарію.

Визначення «фондова біржа» або визначення, в якому міститься словосполучення «фондова біржа», може використовувати а своєму фірмовому найменуванні або рекламі тільки та організація, яка створена в порядку, визначеному в статті 34 цього Закону.

Регулювання біржової діяльності – це упорядкування роботи бірж і укладання біржових угод на основі встановлених правил і вимог.

В історичному аспекті регулювання біржової діяльності розвивалось за наступними напрямками:

  • регулювання з боку держави (державне регулювання);
  • регулювання з боку бірж та інших учасників ринку (застосування принципу саморегулювання біржового ринку).

Державний контроль біржової діяльності базується на дотриманні таких принципів біржової діяльності:

  • суспільної користі;
  • гласності і відкритості біржових торгів;
  • саморегулювання;
  • довіри;
  • гарантії прав учасників біржової торгівлі щодо виконання контрактів.

Сьогодні майже всі країни світу де інститут товарних бірж, здійснюють державний контроль за біржовою діяльністю, щоб запобігти кризи, захистити клієнтів і брокерів, підтримати конкурентоспроможні товарні ринки.

У США регулювання біржової діяльності здійснюється федеральним урядом, органами штатів, у яких функціонує товарна біржа та регламентується правилами і розпорядженнями власне біржі.

Законодавчо біржова торгівля у США регламентується такими актами:

  • Закон про ф'ючерсні контракти на зерно (1922 р.);
  • Закон про товарні біржі (1936 р.);
  • Закон про Комісії з ф’ючерсної торгівлі товарами (1974 р.);
  • Закон про ф'ючерсну торгівлю (1978, 1982, 1986, 1989, 1991 рр.).

У складі Міністерства сільського господарства створена Комісія з товарних бірж, основними обов'язками якої е регулювання біржової торгівлі сільськогосподарською продукцією.

У Великобританії підхід до регулювання біржової діяльності дещо інший: прийнято спеціальне законодавство і створено Раду з цінних паперів і інвестицій, головне завдання якої полягає у нагляді за товарними і фондовими біржами.

Рада повинна захищати інтереси клієнтів, розробляти єдині стандарти і підлоди щодо організації біржової торгівлі.

3 метою більш жорстокого регулювання була створена асоціація ф'ючерсних брокерів і дилерів, завданням якої є регулювання діяльності основних учасників біржової торгівлі шляхом їх реєстрації. Законодавство дозволяє асоціації проводити розслідування і притягувати до адміністративної відповідальності.

У Франції регулювання біржової діяльності виконує Комісія з ф'ючерсних і торгових ринків. В останні роки регулювання з боку цієї Комісії стало більш жорсткого характеру. Вона зобов'язала і біржі членів надавати клієнтам більше реєстрації членів біржі з 1 до3,5 млн. фр.

У Японії регулювання товарних бірж здійснюють відповідні міністерства (фінансів, сільського господарства, зовнішньої торгівлі і промисловості).

В Україні участь держави в сприянні і розвитку діяльності товарних бірж ґрунтується на законодавчо-нормативному його регулюванні, забезпеченні умов вільної конкуренції для всіх учасників біржової торгівлі, захисту їх економічних прав, свобод, правопорядку.

Метою державного регулювання біржового товарного ринку в Україні є:

  • формування та забезпечення єдиної державної політики щодо розвитку та функціонування організованого біржового товарного ринку, як, чинника ринкового планування, ціноутворення та забезпечення можливої стабілізації цін при інфляційних процесах;
  • координація діяльності центральних органів державної виконавчої влади з питань функціонування товарного біржового ринку;
  • залучення урядових структур, державних та недержавних організацій для сприяння розвитку товарного біржового ринку;
  • розгляд та затвердження Правил випуску та обігу товарних деривативів;
  • упорядкування діяльності біржових посередників т а реєстрація їх саморегулюючих організацій;
  • сприяння створенню єдиного інформаційного простору для відкритості торгівлі та визначення ринкових цін з урахуванням перехідних запасів та потреб товарного ринку України та експортного потенціалу держави;
  • координація роботи щодо фахової підготовки (підвищення кваліфікації) спеціалістів з питань товарного біржового ринку та біржових посередників;
  • сприяння впровадженню нових для України біржових технологій – ф'ючерсних контрактів та опціонів, електронних біржових та торговельно-інформаційних систем;
  • призначення та сертифіковані біржі своїх представників, які контролюють виконання біржами законодавства України;
  • сертифікація суб’єктів біржового товарного ринку (товарні біржі, біржові посередники, біржові склади, електронні біржові торговельно-інформаційні системи, розрахунково-клірингові установи);
  • здійснення контрольно-наглядових та дозвільно-реєстраційних функцій.

Органи державного регулювання біржового товарного ринку України:

  1. Національний банк України;
  2. Комісія з цінних паперів і фондового ринку;
  3. Комісія товарних бірж;
  4. Міністерство економіки;
  5. Комітет антимонопольної політики;
  6. Фонд державного майна України;
  7. Інші державні органи.

Втручання органів державної влади і місцевого самоврядування в діяльність товарної біржі з організації і регулювання біржової торгівлі, за винятком випадків, передбачених чинним законодавством, не допускається.

Рішення органів державної влади і місцевого самоврядування що мають наслідком невиконання, часткове невиконання біржових контрактів, нанесення збитку сторонам біржових контрактів, визнаються незаконними.

Збитки, завданні діями цих органів, включаючи упущену вигоду, відшкодовуються в повному обсязі із відповідних бюджетів.

Розробка правової основи державного регулювання біржової діяльності в Україні базується на діючих законах, постановах, положеннях й указах. Основними з яких є:

  1. Цивільний кодекс України.
  2. Закон України "Про підприємство" від 7 лютого 1991 р.
  3. Закон України "Про товарну біржу" від 10.12.91 р.
  4. Закон України "Про оподаткування" від 25.06.1991 р.
  5. Закон України "Про цінні папери і фондову біржу" від 18.06.1991 р.
  6. Укази Президента "Про державний контракт на сільськогосподарську продукцію на 1995 рік від 16.01.1995 р., "Про задоволення державних і регіональних потреб у сільськогосподарській продукції на 1996 р. від 18.01.1996 р., "Про заходи щодо забезпечення формування та функціонування аграрного ринку" від 6.06.2000 р. та "Про невідкладні заходи щодо стимулювання виробництва та розвитку ринку зерна" від 29.06.2000 р.
  7. Постанови Кабінету Міністрів України "Про прискорення організації біржового сільськогосподарського ринку від 17.11.1995 р., "Про державну комісію з питань організації біржового ринку" від 11.04.1996 р. та "Про склад Державної комісії з питань організації біржового сільськогосподарського ринку від 2.12.1995 р.

Українські біржі також використовують принцип саморегулювання. Кожна біржа розробляє певні внутрішньобіржові нормативні акти, які є основою її біржової діяльності: Установчий договір; Статут; Правила торгівлі.

В Установчому договорі біржі перераховано склад її засновників їх права і обов'язки, визначено: мету створення біржі, первісний розмір статутного фонду поділ його на секції порядок розподілу їх між учасниками, порядок розподілу прибутку і створення резервного фонду; викладено умови призупинення діяльності біржі; вказано місце знаходження та реквізити біржі.

Статут біржі включає: загальні положення; розмір періодичних (щорічних) внесків засновників біржі; розмір, порядок створення й зміни статутного капіталу та фондів біржі прибуток біржі та його розподіл; права й обов'язки членів біржі; управління біржею; облік і звітність біржі.

Правила торгівлі на біржі передбачають:

  • порядок проведення торгів;
  • порядок виставлення і зняття з торгів біржового товару; види, порядок реєстрації, оформлення та розірвання біржових угод, розв'язання спорів та санкції за порушення правил біржової торгівлі.

Джерела:

  1. Биржевая деятельность / Под ред. А.Г.Грязновой, П.В. Корнеевой, В.А.Галанова.- М.: Финансы и статистика, 1995. – 239 с.
  2. Биржевое дело: Учебное пособие / Зотов И.В., Успаленко В.И. – Х.: Бурун Книга, 2005. – 256 с.
  3. Бердникова Т.Б. Рынок ценных бумаг и биржевое дело. – М.: ИНФРА-М, 2000. – 270 с.
  4. Биржевое дело / Под ред. В.А. Галанова, А.И. Басова. – М.: Финансы и статистика, 2001. – 304 с.
  5. Дудяк Р.П., Бугеля С.Я. Організація біржової діяльності: Основи теорії і практикум. Навч. посібник 2-ге видання доповнене. – Львів: Новий Світ. – 2000: Магнолія плюс. – 2003. – 360 с.
  6. Лященко В.И. Фондовые индексы и рейтинги. – Донецк: Сталкер, 1998. – 317 с.
  7. Масленников В.В. Биржевое дело. – М.: ИНФРА-М, 2000. – 304 с.
  8. Сохацька О.М. Біржова справа. – Тернопіль: Карт-Бланш, 2003. – 602 с.