“Ідеальна” модель ринкової економіки
Ринкова економіка доказала, що їй нема альтернативи при рішенні головних економічних задач. По-перше, ринок забезпечив взаємозв’язок виробництва і споживання. Цю функцію він здійснює через встановлення відповідності пропозиції обсягу платоспроможності попиту.
По-друге, гарантує суспільну оцінку результатів праці відокремлених виробників. Механізм такої оцінки простий, ефективніший і об’єктивніший. Він знаходиться в одному: відбулася купівля-продаж чи ні. Намагання як можна вигідніше продати (купити) примушує виробників (продавців) і споживачів (покупців) постійно підтримувати “ринкову форму”.
По-третє, ринок створює умови для високої ефективності виробника. Цьому сприяє загальність конкуренції, яка безжалісно “відокремлює” відстаючих від процвітаючих. Перемагає той, хто краще вгадав зміни споживчого попиту, швидкіше застосував нові технології і устаткування, знизив витрати виробництва. Все це і є передумови високої ефективності.
Вивчення ринкової системи логічно почати з її спрощеної абстрактної коротше – “ідеальної” моделі. Така модель одержала у західній економічній науці назву “вдосконалена конкуренція”. Режим вільного ринку або “вдосконаленої конкуренції” визначається наявністю ряду обов’язкових умов, добре вивчених світовою економічною наукою.
Перше із них складається у тому, що заняття підприємницькою діяльністю повинно бути відкритим для кожного бажаючого. Кожна людина повинна мати право стати підприємцем у той чи іншій формі. Втім, це не означає можливість існування суспільства, що складалося виключно із одних підприємців. Важливе інше – принципова можливість для любого бажаючого купити акції, нерухомість, відкрити свій рахунок у банку, почати свою справу, і також і прикрити її. Така свобода підприємницької діяльності потребує повної самостійності і незалежності економічних суб’єктів.
Одночасно свобода передбачає і всю повноту відповідальності за результати своєї господарської діяльності. У ідеальній ринковій моделі діє так зване “жорстке бюджетне обмеження”, яке виражається у тому, що кожний економічний суб’єкт оперує ресурсами, що належать йому самому, або позиковими коштами, що належать поверненню у визначений строк з оплатою відсотка, а також одержує вигоди (або несе збитки) у зв’язку з реалізацією вироблених товарів і послуг на вільному ринку.
Друга умова знаходиться у абсолютній мобільності, рухомості всіх видів ресурсів (матеріальних, фінансових, трудових). Ніхто і ніщо не повинно стримувати перелив ресурсів із менш ефективних сфер виробництва у більш ефективні. Перелив ресурсів у вільній ринковій економіці відбувається дякуючи розвинутій системі “горизонтальних” зв’язків, що опираються на такі економічні інституті, як банки, біржі, оптові підприємства і т.д. Вони служать наче канали перерозподілу ресурсів, інструментами найбільш вигідного розміщення капіталів і заощадження населення. Мобільність ресурсів, в свою чергу, працює як потужний каталізатор структурних змін у ринковому господарстві, оновлення виробництва, самоорганізації ринкового обміну.
Третя умова функціонування вільного ринку складається у вільному ціноутворенні. Для нашої людини, що звикла жити при системі централізованого директивного ціноутворення, це, видимо, сама тяжка ланка у розумінні ринкової економіки. Більш детально проблеми ціноутворення будуть розглянуті у окремій лекції. Зараз лише відмітимо, що вільні ціни – це свого роду “серце” ринкової економіки. Вони передають інформацію про коливання кон’юнктури, стимулюють застосування найбільш економічних методів і технологій виробництва, розподіляють і перерозподіляють доходи.
Підкреслюючи велику важливість і самоцінність для ринкової економіки вільного ціноутворення, видатний західний економіст Ф. фон Хайєк стверджував, що любі відступи від цієї умови, з якими б благородними намірами вони не відбувалися, у перспективі “ведуть до встановлення диктатури”.
Четверту умову вільного ринку складає відсутність любих видів монополізму і повна свобода конкуренції. На ринку кожного виду товару діє нічим не обмежена кількість виробників-продавців, рівно як і покупців. Відсутність монополізму позбавляє любого виробника можливості яким би то не було способом впливати на ринкові ціни і тим самим перекручувати умови вільної конкуренції.
Крім того, кожний учасник ринкових відносин повинен володіти всією повнотою інформації про пропозицію і попит, ціни, нормах прибутку, становищі на ринку праці і капіталів. Це дозволить йому зробити найкращий вибір при вкладенні капіталів і інших коштів, а також придбанні товарів на найбільш вигідних умовах.
Джерела:
- Бревнов А.А. Основы экономической теории: учеб. пособие для студ. вузов / А.А. Бревнов. – 2-е изд. – Харьков: Одиссей, 2006. – 512с.
- Бутук О.І. Економічна теорія: тренінг-курс: навч. посіб. / О.І. Бутук, Н.І. Волкова. – К.: Знання, 2007. – 292 с.
- Бутук О.І. Макроекономіка: тренінг-курс: навч. посіб. / О.І. Бутук, Н.І. Волкова. – К.: Знання, 2007. – 236 с.
- Вступ до економічної теорії: навч. посібник [для студ. вищих навч. закладів] / [З.Г. Ватаманюк та ін.]; за ред. З.Г. Ватаманюка. – Львів: Інтелект-Захід, 2007. – 192с.
- Конспект лекцій з курсу „Економічна теорія” для студ. економічного факультету та факультету менеджменту /Укл. Романовський В.В. – Алчевськ: ДонДТУ, 2005. – 82 с.