Економіка - сполучення сфер діяльності
Економіка не існує поза системою виробничих одиниць і домашніх господарств. У реальній економіці зв’язки між всіма суб’єктами економіки здійснюються через потоки споживчих благ, виробничих і фінансових ресурсів. У цьому русі ясно виявляються спеціалізація окремих одиниць на тому чи іншому виді діяльності і відмінності у видах продукту, які випускають ці одиниці.
Глибинною основою такої спеціалізації є суспільний розподіл праці - одна із ключових категорій, що характеризують загальні основи економічного розвитку. Взаємозв’язок спеціалізації, розподіл праці, розвиток обміну і продуктивності праці була помічена вже давно.
Особливу увагу роль розподілу праці притягувала А.Сміта, який прямо трактував його як продуктивну силу праці і капіталу, дослідів фактори, що впливають на розподіл праці. Відомо, що К.Маркс не просто солідаризувався із поглядами А.Сміта на роль суспільного розподілу праці у розвитку суспільства, але із всією визначеністю провів різницю між одиничнім, приватним і загальним розподілом праці. Це дозволило не тільки показати різницю між розподілом праці всередині основних ланок народного господарства і у всьому суспільстві, але і виділити особливі економічні форми, за допомогою яких здійснюються ці різни виді праці. І у подальшому питання про виділення суспільної праці постійно приваблювало увагу філософів, політекономів і спеціалістів в області ефективності. Сучасні підручники з економіки також відмічають особливу роль розподілу праці у суспільстві (П.Самуельсон, К.Макконнелл, С.Брю та інші).
Вихідним для визначення суспільного розвитку праці є визнання того, що суспільна праця, тобто сукупність конкретних видів праці у суспільстві, якими воно володіє у даний момент часу, обмежена з точки зору задоволення потреб. Щоб задовольняти ці потреби, необхідно збільшувати види праці і різноманітність продуктів. Однак цей процес стикається з вузькими можливостями наявних ресурсів, у тому числі і трудових. Подолання цього протиріччя веде до необхідності більшої спеціалізації і об’єднаним з нею ростом продуктивності праці. В результаті у суспільстві створюються особливі форми економіки, тобто області економічної діяльності, які відрізняються один від одного єдністю і одно типовістю. В-третіх, економічні відносини відрізняються по критерію характеру впливу тих чи інших факторів на розвиток економічної системи. Цей аспект особливо важливий, коли економіка аналізується з точки зору її розвитку. У даному випадку виділяються перш за все техніко-економічні відносини. Їх особливість складається у тому, що вони безпосередньо не визначаються відношеннями попиту і пропозиції, а залежать від рівня техніки і наявних технологій.
При даному рівні розвитку техніки виробництво і задоволення потреб визначаються технічним рівнем засобів праці, наявністю сучасних інформаційних систем і т.д. Сучасне виробництво потребує не стільки індустріальних, основаних на використанні машинних засобів виробництва, скільки нових постіндустріальних технологій. Відсталість технологічних умов відчувається на всіх сторонах економіки, обмежує свободу вибору раціональних рішень. Лише по мірі розвитку техніки і технологій створюються умови для розвитку системи, переходу її у нове становище.
Друга група – відношення соціально-економічного присвоєння благ, або відношення власності. Саме вони визначають соціально-економічний характер системи і її протиріччя, а також стимули розвитку системи, що знаходяться у характері розподілу факторів в результатів виробництва.
Третя група відносин – організаційно-економічні, або організаційно-управлінські відносини. У системі всіх економічних відносин вони визначають залежність розвитку економіки від її інститутів, організації і управління. Економічні відносини змінюються під впливом управління економікою, дякуючи чому відкриваються нові можливості для динамічного розвитку системи. Організаційно-управлінські відносини здійснюються через діяльність економічних інститутів суспільства, включаючи організаційно-правові структури, установи, правові та інші норми і т.д. Саме ці відносини є базою для інституціональної економіки.
Таким чином, економіка представляє собою складну систему економічних відносин різного роду. Всі ці відносини співіснують у даний момент часу і взаємодіють між собою.
Джерела:
- Бревнов А.А. Основы экономической теории: учеб. пособие для студ. вузов / А.А. Бревнов. – 2-е изд. – Харьков: Одиссей, 2006. – 512с.
- Бутук О.І. Економічна теорія: тренінг-курс: навч. посіб. / О.І. Бутук, Н.І. Волкова. – К.: Знання, 2007. – 292 с.
- Бутук О.І. Макроекономіка: тренінг-курс: навч. посіб. / О.І. Бутук, Н.І. Волкова. – К.: Знання, 2007. – 236 с.
- Вступ до економічної теорії: навч. посібник [для студ. вищих навч. закладів] / [З.Г. Ватаманюк та ін.]; за ред. З.Г. Ватаманюка. – Львів: Інтелект-Захід, 2007. – 192с.
- Конспект лекцій з курсу „Економічна теорія” для студ. економічного факультету та факультету менеджменту /Укл. Романовський В.В. – Алчевськ: ДонДТУ, 2005. – 82 с.