Безробіття населення як соціально-економічна категорія

Питання зайнятості нерозривно пов'язані з безробіттям, тому проблема зайнятості вирішується в комплексі з проблемами безробіття.

Критерієм оцінки рівня безробіття є його віднесення до однієї з трьох зон.

Перша зона – природний рівень безробіття (або природна норма). Природний рівень безробіття характеризує найкращий для економіки резерв робочої сили, здатної досить швидко здійснювати міжгалузеві і міжрегіональні переміщення в залежності від коливання попиту та пропозиції робочої сили. В економічно розвинених країнах природна норма безробіття знаходиться на рівні 5-12%.

Друга зона – припустимий рівень безробіття, яке характеризується наявністю інфляційних процесів на ринку праці, тобто зниженням ціни на робочу силу при збільшенні розриву між пропозицією робочої сили і платоспроможним попитом на неї, але в межах збереження стабільності загальної економічної ситуації.

Третя зона – соціально небезпечний рівень безробіття, яке набуває характеру некерованої гіперінфляції робочої сили, її знецінення, обвального безробіття.

Ситуація на ринку праці оцінюється не тільки через абсолютну чисельність зайнятих, а й через рівень безробіття і рівень зайнятості, що визначаються як питома вага відповідної категорії робочої сили в чисельності економічно активного населення на початок (кінець) періоду. Розрізняють фактичне безробіття й офіційно зареєстроване.

Дуже значні розбіжності в рівні й умовах соціально-економічного розвитку регіонів викликають необхідність диференційованого підходу до встановлення припустимого рівня безробіття в залежності від таких факторів:

• питома вага населення в працездатному віці – чим вона більша, тим важче знайти роботу;
• зайнятість працездатного населення в сільському господарств – чим вона вища, тим більша імовірність безробіття, що пояснюється сезонністю робіт і дуже рідко практикованим забезпеченням зайнятості працівників шляхом чергування виробництва сільськогосподарської продукції з її переробкою;
• частка працездатного населення, зайнятого в домашньому господарстві – чим вона вища, тим менше безробіття. У практиці США використовується такий фактор, як частка участі в праці заміжніх жінок;
• рівень продуктивності (ефективності) праці, обумовлений відношенням ВВП до чисельності зайнятих – при його підвищенні і незмінному обсязі виробництва чисельність зайнятих скорочується. Певною мірою це виражається в тому, що в країнах з високим рівнем продуктивності здебільшого спостерігається і вищий рівень безробіття;
• рівень душового доходу – чим він вищий (зокрема, чим вищий рівень соціальної підтримки безробітних), тим може бути вище й безробіття;
• рівень власних коштів фонду зайнятості – чим він вищий, тим безробіття нижче.

Для вивчення впливу зазначених факторів на рівень безробіття може бути використаний кореляційний і експертний аналіз даних по регіону, у результаті чого виявляється відповідна залежність. При цьому за точку відліку доцільно прийняти природний рівень безробіття.

Далі необхідно розглянути види безробіття. Насамперед безробіття може бути добровільним і вимушеним. При цьому добровільне поділяється на: -;У Фрикційне. Фрикційне безробіття становлять люди, які, залишивши колишнє місце роботи, знаходяться в процесі руху, переходу на нове місце роботи. З 1995 року великою плинністю кадрів відрізнялися галузі, пов'язані з функціонуванням ринкового господарства (кредитування, страхування, операції з нерухомістю). Склад працівників у цих галузях оновився на 40-50%, а інтенсивність руху кадрів у 1,5-2 рази перевищувала показники по народному господарству. Фрикційне безробіття має низьку тривалість, і громадяни, які знаходяться в процесі пошуку роботи, у більшості випадків знаходять роботу самостійно.

Інституційне. Воно спричиняється інститутом соціального захисту безробітних (при цьому чим вища допомога, тим триваліший час пошуку нового місця роботи), а також таким фактором, як підвищення гарантованого мінімуму заробітної плати. Цей вид безробіття провокується і недосконалістю податкової системи. Тобто, чим вищі ставки прибуткового податку і нижчі доходи працівників, чим менша різниця між зарплатою і соціальними допомогами, тим менше в людей бажання трудитися, і тим тривалішими виявляються терміни пошуку роботи.

До вимушеного безробіття належать:

• Технологічне. Воно спричиняється переходом до нових поколінь техніки і технології, механізацією й автоматизацією ручної праці, коли частина робочої сили стає зайвою або вимагає вищого рівня кваліфікації.
• Структурне. Воно пов'язане з масштабними структурними перетвореннями економіки, закриттям застарілих підприємств, скороченням чисельності адміністративного апарату. До неї подібне конверсійне безробіття, яке виникає при скороченні зайнятих у галузях військової економіки і в армії.
• Економічне. Викликається кон'юнктурою ринку, ураженням частини виробників у конкурентній боротьбі. Росте кількість держорганізацій, офіційно визнаних неплатоспроможними, працівники яких поповнюють ринок праці.
• Маржинальне. Це безробіття слабко захищених шарів суспільства. До них належить молодь, жінки, які шукають роботу після декретної відпустки, і т.д.
• Молодіжне (16-29 років). Спостерігається на двох етапах: після закінчення школи, якщо не вдається втупити до навчального закладу, і після закінчення навчального закладу.
• Жіноче. Спостерігаються нові тенденції у сфері зайнятості жінок: зміна жіночого стереотипу зайнятості, особливо у сфері кредитування і страхування, де росте частка зайнятих чоловіків; зміна шкали престижності професій, які традиційно вважалися жіночими, зокрема у сфері бухгалтерського обліку і банківської справи.

Крім того, у залежності від величини тимчасового інтервалу безробіття може бути:

• тривалим (4-8 місяців);
• довготривалим (8-18 місяців);
• застійним (понад 18 місяців).

Безробіття може бути також прихованим і відкритим, створюючи тим самим прихований і відкритий ринки праці.