Система вимірів господарювання на макрорівні

Для аналізу економічних явищ і процесів, складних господарських взаємозв'язків необхідна система надійних взаємозумовлених показників. В економічній теорії та у господарській практиці використовують різні форми виміру суспільного продукту. Різноманітність форм і способів виміру результатів народногосподарської діяльності зумовлена різними теоретичними підходами до характеристики суспільного виробництва, різною методикою статистичних розрахунків, різними стадіями руху суспільного продукту в процесі економічного кругообігу.

Останнім часом статистичні органи країн СНД здійснюють перехід від системи балансу народного господарства (БНГ), яка була запроваджена в 20х роках XX ст., до нової системи національних рахунків (СНР), ухваленої Статистичною комісією ООН у 1993 р.

Свого часу система БНГ дала змогу отримати достатньо повну, агреговану інформацію про механізм сукупного відтворення, основні пропорції та взаємозв'язки в народному господарстві, темпи економічного зростання тощо. Однак ця система мала суттєві недоліки, основними з яких є:

• обмеженість тільки кількісними зв'язками в економіці, матеріально-речовими потоками;
• неспрацювання в умовах порушення макроекономічної рівноваги і прогнозування динамічних змін;
• обмеженість суспільного відтворення тільки матеріальним виробництвом, недооцінки процесів і особливостей нематеріальної сфери;
• залишення поза увагою впливу на відтворення багатьох видів діяльності: фінансових підойм, кредитних ресурсів, руху доходів, зовнішньоекономічної діяльності;
• включення проміжного споживання, подвійного рахунку.

СНР як статистична модель ринкової економіки, сукупність міжнародних стандартів і сучасних параметрів економічного розвитку певною мірою долає обмеженість системи БНР, хоча також використовує балансовий метод. Перевагами СНР є те, що вона враховує всі види діяльності господарських суб'єктів (як юридичних, так і фізичних осіб, як вітчизняних, так і іноземних бізнесменів), пов'язаних з виробництвом матеріальних і нематеріальних благ і послуг; являє собою найбільш важливі та загальні аспекти економічного розвитку: виробництво і споживання продукції, розподіл і перерозподіл доходів, формування національного багатства; досліджує три види взаємопов'язаних операцій товарно-виробничих, споживчо-розподільчих, доходно-фінансових.

Головною метою СНР є інформаційне забезпечення комплексного і всебічного аналізу процесу створення та використання національного продукту та національного доходу. Ця система покликана полегшити можливості співставлення економічних показників різних країн з метою усунення труднощів та перепон у прийнятті господарських і політичних рішень на міжнародному та національному рівнях, пов'язаних із суттєвими відмінностями існуючих у різних країнах систем рахунків. СНР це узгоджена система збору, опису та ув'язки основних потоків статистичної інформації, відображених у макроекономічних показниках, що характеризують найважливіші результати і пропорції економічного розвитку.

Центральне місце в СНР займає показник валового внутрішнього продукту (ВВП), який визначають як валову вартість усіх товарів і послуг, створених на території даної країни протягом певного періоду, за виключенням вартості їх проміжного споживання. Іншими словами, йдеться про виключення подвійного рахунку при кількісному обчисленні ВВП, про вимогу при розрахунку враховувати тільки кінцеву продукцію і не враховувати проміжну.

Суть ВВП розкривають його загальні риси:

• є найбільш загальним показником кінцевого результату економічної діяльності в цілому в національній економіці;
• характеризує єдність взаємопов'язаних аспектів економічного процесу: виробництво матеріальних благ і надання послуг, розподіл доходів, кінцеве використання матеріальних благ і послуг;
• охоплює результати економічної діяльності всіх господарських одиниць: підприємств, організацій та установ як сфери матеріального виробництва, так і сфери послуг; особистих підсобних господарств населення; окремих осіб, зайнятих бізнесом;
• є вартісним, грошовим показником, вимірює ринкову вартість річного виробництва;
• має кількісний, часовий вимір.

Кінцева продукція товари та послуги, які купують споживачі для кінцевого використання, а не для перепродажу.

Проміжна продукція товари і послуги, що проходять подальшу переробку або перепродаються кілька разів, перш ніж попасти до кінцевого споживача.

Урахування проміжної продукції при підрахунках макроекономічних показників призводить до спотворення реальної величини виробленого валового продукту, оскільки таким чином не можна уникнути багаторазового подвійного рахунку. Наприклад, залізна руда, видобута з надр землі, перш ніж перетворитись у продукт кінцевого споживання автомобіль, проходить кілька стадій обробки: 1) збагачення руди; 2) виробництво чавуну; 3) виробництво сталі; 4) виробництво прокату; 5) виробництво автомобіля. Якщо, наприклад, ціна звичайної руди становить х одиниць, то ціна збагаченої руди дорівнюватиме (х + n) одиниць; чавуну (х + n) + т; сталі (х + n + m) + р; прокату (х + n + m + р) + k; автомобіля (х + n + m + р + k) + q одиниць. Із наведеного прикладу видно, що ціна залізної руди в процесі її обробки та переробки п'ять разів враховується в структурі витрат проміжного продукту; збагаченої руди чотири рази, чавуну три і т. д. Реальна ж вартість, яка створюється на кожній із стадій обробки та переробки руди, є доданою вартістю до тієї, яка була створена на попередній стадії. Тому ВВП ще визначають як суму доданої вартості, створеної всіма виробниками і резидентами (особами, що проживають на території даної країни, крім іноземців, що приїздять до неї на строк менше одного року) за певний період часу. В нашому прикладі вона становить х + n + m + p + k +q.

Додана вартість (ДВ) розкладається на:

• вартість спожитого основного капіталу (амортизацію);
• заробітну плату до сплати податків з нарахуваннями на соціальне страхування;
• прибутки підприємств;
• відсоток на позиковий капітал;
• ренту;
• непрямі податки на бізнес.

Якщо всю заново створену продукцію розподілити на проміжну і кінцеву, то ВВП можна визначити як суму доданої вартості проміжної та кінцевої продукції або як валову вартість кінцевої продукції, виробленої на території даної країни. Вітчизняна кінцева продукція використовується на:

• споживання на внутрішньому ринку;
• нагромадження;
• експорт.

У процесі виробництва та нагромадження, що здійснюються в межах національної економіки, використовують не тільки вітчизняні товари, а й імпортні. Тому вартість ВВП можна визначити як суму витрат на споживання, нагромадження та експорт за вирахуванням вартості імпорту.

Слід зауважити, що при розрахунку ВВП вилучають непродуктивні угоди, що мали місце протягом року. До них належать фінансові угоди та продаж уживаних товарів.

Фінансові непродуктивні угоди утворюють:

• трансфертні платежі з державного бюджету ветеранам, безробітним, інвалідам та ін., оскільки вони (платежі) не беруть участі в примноженні суспільного продукту;
• приватні трансфертні платежі (субсидії, що отримують студенти від батьків, передача в спадок грошей, майна тощо, оскільки вони є результатом передачі коштів від однієї приватної особи до іншої);
• операції з цінними паперами, оскільки вони за своїм змістом є не що інше, як обмін паперовими активами і не означають зростання виробництва.

Стосовно продажу уживаних товарів (старих будинків, автомобілів тощо), то їх не враховують у структурі ВВП у зв'язку з тим, що вони не є частиною виробництва поточного року.

Якщо до вартості ВВП додати різницю між факторними доходами, що надійшли від закордонного виробництва даної країни, і факторними доходами, отриманими зарубіжними інвесторами в даній країні, то отримаємо валовий національний продукт (ВНП).

Кількісно вартість ВНП відхиляється від вартості ВВП не більше ніж на один відсоток.

В основу обчислення об'єму ВВП та ВНП покладено тезу про рівність виробленого і реалізованого кінцевого суспільного продукту, яка означає, що внаслідок купівлі-продажу кінцевого продукту одні господарські одиниці отримують доходи від продажу продуктів, інші ж несуть витрати на його придбання. Тому ВВП і ВНП можуть бути обчислені двома методами:

• як сума витрат на купівлю всього обсягу виробленої в даному році продукції (метод кінцевого використання);
• як сума доходів, отриманих від виробництва всього обсягу продукції даного року (розподільчий метод).

Метод кінцевого використання (за витратами) грунтується на тому, що весь кінцевий продукт купується домогосподарствами, бізнесом, державою та закордонними споживачами. За методикою 00Н, кінцеве використання ВВП складається із:

• споживчих витрат населення С;
• валових приватних інвестицій у національну економіку І;
• державних закупок товарів і послуг G;
• сальдо експортно-імпортних операцій (чистий експорт) Xn.

До споживчих витрат населення на особисте кінцеве споживання належать:

• витрати домогосподарств і приватних некомерційних організацій, що обслуговують домогосподарства, на споживчі товари коротко та довгострокового користування і послуги (соціальні та комунальні на некомерційній основі);
• ринкова вартість послуг, отриманих ними як доход в натуральній оплаті;
• умовна плата за житло, яким користується сам власник.

Валові приватні інвестиції у національну економіку це:

• кінцеві закупки машин, обладнання, верстатів підприємцями;
• усе будівництво;
• зміни у виробничих запасах.

Включення в структуру валових інвестицій житлового будівництва пояснюється тим, що житлові приміщення здаються (або можуть здаватися) в оренду і приносять доход. Зміни ж у запасах можуть бути використані для виробництва товарів і послуг у майбутньому.

Державні закупки товарів і послуг державні витрати на виробництво товарів і послуг (електроенергія, загальне управління, оборона, освіта, охорона здоров'я тощо) та на всі види прямих закупок ресурсів, включаючи робочу силу, з боку держави.