Система техніко-економічних норм і нормативів

Науково обґрунтоване планування і ефективна організація виробництва на промисловому підприємстві припускають наявність відповідної нормативної бази, тобто системи техніко-економічних норм і нормативів використання матеріальних, енергетичних, трудових і грошових ресурсів, а також організації процесу виробництва.

Відповідно до існуючих в ринкових умовах економічних процесів і механізмів, понять і визначень всі багатоманітні нормативні матеріали, що застосовуються в процесі планування, доцільно підрозділяти на два основні класи норми і нормативи.

Норма – це максимально допустима абсолютна величина витрати сировини, матеріалів, палива, енергії, а також витрат праці на виготовлення одиниці продукції встановленої якості в умовах виробництва планованого періоду.

Норматив характеризує ступінь використання знарядь і предметів праці, витрат живої праці, їхнє витрачання на одиницю обсягу, площі, маси і т.д.

Обидва ці класу створюють систему планових нормативів, які можна об'єднати в окремі групи за такими класифікаційними ознаками:

• за видами ресурсів необхідно розрізняти нормативи і норми, що регулюють величину витрат засобів виробництва, предметів праці, робочої сили на виготовлення одиниці продукції, виконання роботи або надання послуги. За даною ознакою розрізняють також нормативи або коефіцієнти використання різних виробничих ресурсів на фірмах і підприємствах. Класифікація норм і нормативів за видами ресурсів подана в таблиці. Вона є очевидною й особливих пояснень не потребує;
• за стадіями виробництва слід мати нормативи поточних, страхових, технологічних, транспортних і виробничих запасів матеріалів, а також незавершеного виробництва, напівфабрикатів, комплектуючих виробів і готової продукції, величина і динаміка яких характеризують процес перетворення матеріальних ресурсів в готові товари, роботи і послуги;
• за виконуваними функціями нормативи можуть бути віднесені до планових економічних, технічних, організаційних, соціальних, трудових, екологічних, управлінських, правових й ін.

  Норми і нормативи на підприємствах є основою виконання таких найважливіших планових функцій, як визначення обсягів і термінів виготовлення продукції, обґрунтування витрат і результатів, облік і контроль витрачання виробничих ресурсів і т.п. Організаційні функції норм якнайповніше виявляються у встановленні оптимальних пропорцій між окремими елементами процесу праці і ланками всього виробництва, в доцільній координації як в часі, так і в просторі всіх матеріальних і трудових ресурсів, а також в обґрунтуванні структури і чисельності персоналу всіх категорій і його раціональній розстановці по робочих місцях.

  Найважливіші організаційні функції виконують нормативи, що встановлюють тривалість виробничого циклу, розміри партій запуску-випуску виробів, величини нормативних заділів або запасів заготовок, періодичність запуску партії деталей, значення випереджень й ін.

  В умовах ринку особливу роль відіграють економічні, фінансові, правові й інші нормативи, що регулюють механізм взаємодії таких показників, як облікова ставка НБУ за кредит, ставки податків, рух фінансових потоків між підприємствами і банками, федеральним і місцевим бюджетом, різними фондами і податковими службами.

  Соціальні нормативи сприяють регулюванню як внутрішніх, так і зовнішніх взаємостосунків персоналу на підприємстві і за його межами. Наприклад, існуючий норматив мінімальної заробітної платні визначає не тільки встановлювану державою ціну робочої сили, але і величину інших доходів працівників і рівень життя людей;

• за часом дії нормативи перспективні, річні і поточні, умовно-постійні і тимчасові, разові і сезонні. Всі календарно-планові нормативи застосовуються на відповідних етапах внутрішньовиробничого планування, вони мають різний ступінь точності і відповідно рівень обґрунтування планових рішень. Найбільший ступінь обґрунтованості як витрат ресурсів, так і результатів дають поточні нормативи, якнайменшу – перспективні. Проте не тільки поточне, але і стратегічне планування має ґрунтуватися на використанні належної нормативної бази. Чим точніше початкові планові нормативи, тим вище і кінцевий результат будь-якого планування;
• за методами встановлення розрізняють нормативи науково обґрунтовані, розрахунково-аналітичні, експериментальні, аналітично-дослідницькі, звітно-статистичні й ін. Розрахунково-аналітичні норми розробляються на основі аналізу техніки, технології і організації виробництва в заданих або запроектованих умовах. Застосування таких норм забезпечує раціональне використання обмежених ресурсів на кожному робочому місці.

  Дослідно-експериментальні норми встановлюються на основі дослідних або експериментальних даних, отриманих в реально існуючих умовах виробництва. Аналітично-дослідницькі розробляються на основі аналізу і дослідження діючих технологічних процесів і подальшого встановлення теоретичної або емпіричної залежності між основними чинниками виробництва і величиною витрачання ресурсів. Звітно-статистичні – звичайно встановлюються поданим оперативній, бухгалтерській або статистичній звітності підприємств;

• за формулою виразу своїх значень розрізняють табличні, графічні і аналітичні нормативи. Табличні і графічні використовують звичайно при встановленні розрахунково-аналітичних й інших норм ручним способом. Аналітичні виражаються, як правило, у вигляді емпіричної залежності і застосовуються при встановленні норм завдяки комп'ютерній техніці. Бони дають можливість істотно зменшити початкову нормативну інформацію і тому набувають останнім часом все більшого поширення на підприємствах. Аналітичні нормативи є базою упровадження автоматизованих систем планових розрахунків;
• за рівнем деталізації нормативи підрозділяються на індивідуальні і групові, диференційовані і укрупнені, приватні і загальні, специфіковані і зведені. Індивідуальні, приватні і диференційовані норми розробляються стосовно конкретних матеріалів, виробів і процесів. Групові, загальні і укрупнені норми встановлюються на однорідні роботи або однотипні процеси без розрахунків окремих елементів, що деталізуються. Чим вище ступінь укрупнення, тим нижче точність норм. Тому необхідно більш широко використовувати при плануванні диференційовані нормативи і норми, що враховують величину витрати ресурсів на конкретні процеси, обумовлені діючими методами виконання;
• за чисельними значеннями норми можуть бути оптимальними, допустимими, максимальними, мінімальними, середніми. Використання в процесі планування більш точних початкових нормативів, якими звичайно є їхні оптимальні або середні величини, дозволяє наблизити розрахункові (планові) показники до реальних (фактичних) або зменшити ступінь їхнього відхилення при внутрішньофірмовому плануванні різних видів діяльності;
• за цільовим призначенням нормативи витратні і технічні, оцінні і техніко-економічні, оперативно-виробничі і календарно-планові і т.п. Витратні норми визначають величину витрат ресурсів, оцінні – ефективність їхнього використання, оперативні – тривалість і порядок руху ресурсів в процесі виробництва продукції.

Розглянуті дев'ять основних ознак класифікації норм дозволяють, як того вимагає ринок, об'єднати в єдину систему всі існуючі багатоманітні нормативи і норми. Єдність і цілісність системи планово-економічних нормативів є основою вільних ринкових відносин.

Кожний завод, цех, дільниця, служба мають у своєму в розпорядженні певну номенклатуру норм, що визначають його нормативну базу.

Техніко-економічні норми і програми розробляються за такими основними групами:

• трудові нормативи (норми витрат робочого часу на одиницю продукції, норми вироблення продукції в одиницю часу, норми обслуговування, норми чисельності);
• матеріальні нормативи витрат (питомі норми витрат) сировини, матеріалів, палива, енергії, комплектуючих виробів.

Система трудових нормативів – це сукупність регламентованих витрат праці на виконання різних елементів і комплексів роботи персоналом підприємства або фірми. В ринковій економіці нормативи і норми праці знаходять широке розповсюдження на підприємствах і в організаціях всіх форм власності. Вони виражають величину витрат праці на здійснення найрізноманітніших видів виробничої, господарської, підприємницької і інших сфер трудової діяльності людини. В планово-економічній діяльності повсюдно використовуються різноманітні трудові показники, до складу яких входять такі норми і нормативи.

Норми часу виражають необхідні або науково обгрунтовані витрати робочого часу на виготовлення одиниці продукції, виконання однієї роботи або послуги в хвилинах або годинах (хв/шт, год/шт.).

Норми вироблення встановлюють необхідний обсяг виготовлення продукції за відповідний плановий період робочого часу. Величина норми визначає в натуральних вимірниках (штуках, метрах і інших одиницях) плановий результат роботи за зміну, годину або інший відрізок часу.

Норми обслуговування – характеризують кількість робочих місць, розмір площі й інших виробничих об'єктів, закріплених за одним робітником, групою, бригадою або ланкою персоналу.

Норми чисельності – визначають необхідну кількість працівників відповідної категорії для виконання заданого обсягу роботи або обслуговування виробничих процесів.

Норми керованості – регламентують число підлеглих працівників у одного керівника відповідного підрозділу підприємства.

Нормовані виробничі завдання встановлюють одному працівнику або бригаді планові обсяги і номенклатуру продукції, виконуваних робіт або послуг, що виготовляються, за даний період робочого часу (зміну, тиждень, місяць, квартал). Величина виробничих завдань вимірюється в натуральних, трудових, вартісних одиницях (штуках, тоннах, нормо-годинах, нормо-гривнях).

Норми витрат матеріальних ресурсів дає можливість розрахувати і скласти плани і графіки матеріально-технічного забезпечення і контролювати витрату матеріалів. Структурно норма витрати матеріальних ресурсів складається з таких елементів: маси чистої ваги матеріалу на одиницю продукції або обсягу роботи, технологічних відходів і втрат, що виникають в ході технологічного процесу.

Матеріальні нормативи – це важлива складова частина планово-економічної нормативної бази підприємств і фірм, що характеризує в умовах ринку величину витрати основних виробничих ресурсів на виготовлення продукції, виконання робіт і послуг з урахуванням діючих законів попиту і пропозиції. Відповідно до структури процесу виробництва до основних економічних ресурсів і матеріальних нормативів, окрім розглянутих норм витрат живої праці, відносяться норми витрати предметів праці і засобів виробництва.

Норми витрат предметів праці визначають плановану величину витрати основних матеріалів, палива або електроенергії й інших витрат упредметненої праці на виробництво одиниці продукції або виконання заданого обсягу роботи. До складу норми витрат матеріальних ресурсів входять обґрунтовані планово-розрахункові величини корисної витрати сировини і матеріалів, а також обумовлені вживаною технологією і організацією виробництва відходи і втрати матеріалу.

Найважливішими планово-економічними нормами витрати матеріальних ресурсів на підприємствах є показники витрат сировини, основних матеріалів, напівфабрикатів і комплектуючих за окремими видами виробів, допоміжних матеріалів для технологічних цілей, палива, електроенергії, води, стиснутого повітря і інших енергоресурсів на виробничі і господарські потреби і т.д. В ринкових відносинах при внутрішньовиробничому плануванні знаходять застосування не тільки норми витрати, але і нормативи використання матеріальних ресурсів.

Норматив використання ресурсів визначається значенням коефіцієнтів, що характеризують відношення матеріалу, що корисно витрачається, до встановленої норми на одиницю продукції, наприклад маси деталі до маси заготовки.

Нормативи витрат засобів праці і виробництва визначають потребу підприємства в робочих місцях, виробничій площі, технологічному оснащенні, ріжучому і вимірювальному інструменті й інших основних фондах на виконання встановленого обсягу робіт або послуг.

Засоби праці, або основні виробничі фонди є ресурсами тривалого користування. Нормативи їхніх витрат визначаються, як правило, на річний обсяг виробництва або інші планово-облікові одиниці. В деяких випадках їхня величина може встановлюватися з розрахунку на тисячу або на один виріб.

При внутрішньофірмовому плануванні більш широке розповсюдження отримали нормативи використання основних засобів виробництва.

До найважливіших нормативів, що характеризують плановий або фактичний рівень використання основних засобів праці і виробництва, відносяться такі показники, як режим роботи устаткування, коефіцієнти змінності і завантаження верстатів, нормативи фондовіддачі і рентабельності основних фондів, коефіцієнти екстенсивного і інтенсивного використання устаткування, норми продуктивності верстатів і знімання продукції з одиниці виробничої площі, коефіцієнти оновлення устаткування і використання верстатів за потужністю, норми простою устаткування в ремонті і тривалістю міжремонтних циклів і т.д.

Нормативи запасів матеріалів визначаються залежно від величини середньодобової їхньої витрати і чергового періоду закупівель або інтервалу надходження замовленої партії на підприємство.

При плануванні слід розрізняти максимальне, середнє і мінімальне значення нормативів матеріальних запасів. Плановані запаси матеріалів мають забезпечувати безперебійний хід виробництва.

Нормативи організації виробництва характеризують оптимальні співвідношення між основними елементами трудових, технологічних і виробничих процесів, а також величини витрати економічних ресурсів в різних одиницях вимірювання і динаміку їхнього руху по всіх стадіях обробки і підрозділах підприємства.

До основних календарно-планових нормативів руху ресурсів по стадіях виробництва відносяться показники тривалості виробничого циклу, розміри партій запуску-випуску виробів, нормативи часу випереджень по стадіях виготовлення продукції, величина виробничих заділів або запасів заготовок, час налагодження і переналагодження устаткування і ін. Важливими нормативами є показники якості, технологічності і економічності вироблюваної продукції, виконуваних робіт і послуг.

Склад календарно-планових нормативів і їхнє призначення на підприємстві багато в чому визначаються типом виробництва, видом продукції, що випускається, характером виконуваних технологічних процесів і багатьма іншими чинниками, які необхідно враховувати не тільки в ході внутрішньовиробничого планування, але і при розробці самих нормативів.

В умовах ринкових відносин підприємств значно розширяється сфера застосування системи науково обґрунтованих планово-економічних норм і нормативів.

Уся сукупність норм і нормативів підприємства створює його нормативну базу – надзвичайно важливу частину інформаційної системи управління. Норми і нормативи визначають ступінь використання ресурсів підприємства, а отже, від їхньої якості істотно залежить наукова обґрунтованість розроблюваних планів. Із прискоренням науково-технічного процесу ускладнюється нормування й одночасно зростає його роль в обґрунтованості та збалансованості планів. Це пов'язано із зростаючою динамічністю виробництва під впливом науково-технічного прогресу, що проявляється у швидкій зміні виготовлюваної продукції, прискоренні поновлення засобів виробництва, появі нових матеріалів і технологічних процесів.

Підвищення динамічності виробництва відповідно впливає на динамічність усієї нормативної інформації, ускладнює її організацію.

Раціональна організація нормативної бази підприємства будується на таких основних принципах:

• комплексне охоплення нормуванням усіх сфер діяльності підприємства і відповідно всіх розділів стратегічного і поточного планів;
• методична єдність формування норм і нормативів за рівнями управління (дільниця, цех, завод), за періодами (місяць, рік) і відповідно забезпечення їхнього агрегування і дезагрегування;
• забезпечення обґрунтованості норм і нормативів на основі застосування належних методів їхнього обчислення, своєчасного поновлення і коригування;
• організація ефективної системи формування і використання норм і нормативів: оформлення, зберігання, пошук, оновлення тощо.

Норми і нормативи класифікують за певними ознаками, що дає змогу внести певну систему в їхню різноманітність. До таких ознак передусім належать вид нормованих ресурсів, термін дії норм, ступінь їхнього агрегування і метод розроблення.

Джерело – глава з навчального посібника:

Внутрішній економічний механізм підприємства: навчальний посібник / В.М. Гончаров, Н.В. Касьянова, Н.В. Вецепура, Д.В. Солоха та ін.. – Донецьк: СПД Купріянов В.С., 2007. – 284 с.