Організація преміювання працівників структурних підрозділів

Положення про преміювання робітників підприємства розробляється працедавцем або уповноваженим органом, узгоджується з профспілковим комітетом і включається в колективний договір у вигляді розділу або додатку до нього.

Для забезпечення стимулюючого впливу систем преміювання на ефективність роботи працівників потрібно дотримуватись таких вимог:

• визначитися з метою преміювання, яка може полягати в: підвищенні технічного рівня і якості продукції, продуктивності праці і обсягах реалізації (при великому попиті на продукцію); зниженні собівартості продукції унаслідок економії всіх видів ресурсів:
• встановлювати показники преміювання, що залежать від результатів праці тих або інших груп і категорій робітників;
• кількість показників не повинна перевищувати три;
• умови і показники преміювання не повинні суперечити один одному, щоб поліпшення одних показників (умов) не викликало погіршення інших.

Показниками преміювання робітників основного виробництва, що характеризують якісні результати їхньої праці, можуть бути:

• при стимулюванні поліпшення якості продукції, робіт, послуг: підвищення сортності продукції, зростання рівня здачі продукції за першим пред'явленням; скорочення випадків повернення неякісної продукції після перевірки працівниками відділу технічного контролю (БТК); відсутність претензій (рекламацій до продукції, робіт, послуг) від інших підрозділів підприємства або споживачів; зниження рівня браку в порівнянні з попереднім періодом і т.п.;
• при стимулюванні зниження собівартості: економія сировини, матеріалів, паливно-енергетичних ресурсів, інструменту, запасних частин;
• при стимулюванні освоєння нової техніки і прогресивної технології; підвищення коефіцієнта завантаження устаткування; коефіцієнта змінності роботи нових типів машин і устаткування; скорочення термінів освоєння нових технологій і т.п.

Для робітників, зайнятих обслуговуванням виробництва, доцільно встановлювати показники преміювання, що безпосередньо характеризують поліпшення якості їхньої роботи: забезпечення безперебійної і ритмічної роботи устаткування основних цехів; своєчасний ремонт і збільшення міжремонтних періодів експлуатації устаткування; скорочення витрат на ремонт і обслуговування устаткування; безперебійне і ритмічне забезпечення робочих місць матеріалами, сировиною, інструментом, транспортними засобами, всіма видами енергії і т.п.

Робітників-контролерів служби ВТК доцільно преміювати за: виконання планових заходів щодо поліпшення якості і запобігання браку продукції (робіт, послуг); відсутність пропусків бракованої продукції на подальші операції або за межі даної дільниці (цехи, підприємства); відсутність рекламацій з боку споживачів; скорочення випадків повернення продукції (вузлів, деталей) з наступних операцій, дільниць, цехів і т.п.

Наведені вище показники можуть використовуватися як самостійні показники преміювання. Наприклад, для контролерів ВТК дільниці механічної обробки деталей масового виробництва може передбачатися преміювання за скорочення випадків повернення бракованих деталей з складального цеху в порівнянні з нормативом; контролерів складу готової продукції – за відсутність рекламацій від споживачів; чергових електромонтерів і чергових слюсарів-ремонтників, нагороджують – за відсутність простоїв устаткування з їхньої вини незалежно від показників роботи інших робітників.

На апаратних процесах і автоматизованих виробництвах, де простої устаткування створюють загрозу невиконанню плану виробництва, до цих показників обов'язково встановлюються умови преміювання – виконання плану виробництва дільницею, цехом, бригадою, якщо ці робітники їх обслуговують.

При преміюванні робітників основного виробництва якісні показники їхньої праці встановлюються як додаткові. За рівнем їхнього виконання коректується премія за виконання або перевиконання норм виготовлення, виробничих завдань, нормованих завдань і т.п.

Застосовуються також системи, в яких замість коефіцієнтів коректувань передбачається підвищення премії у відсотках за кожний відсоток перевиконання основного показника.

Преміювання робітників за особистий внесок в кінцеві результати роботи цеху (підприємства). Показниками преміювання є зростання продуктивності праці, а також прибутку, обсяги виробництва продукції на експорт, зниження собівартості продукції. Премія за індивідуальні результати роботи робітника за спеціальною інкалою підвищується за кожний відсоток виконання цих показників.

В системах преміювання колективів відділів апарату управління, загальнозаводських служб, центральних лабораторій і інших функціональних підрозділів також використовуються показники їхньої конкретної діяльності, якщо вони піддаються обліку.

Основні в ринкових умовах показники діяльності підприємства: збільшення обсягів реалізованої продукції і прибутку, підвищення продуктивності праці і якості продукції (робіт, послуг), зниження її собівартості, як правило, застосовуються як основні умови преміювання структурних підрозділів підприємства.

Додатковими умовами преміювання структурних і функціональних підрозділів підприємства є функціональні обов'язки.

При преміюванні цих категорій працівників, окрім наведених прикладів, можуть застосовуватися:

• показники стимулювання доходу (виконання, перевиконання плану і т. п.);
• зниження трудомісткості продукції, упровадження проектної трудомісткості виробів, прогресивних норм праці і т.п.;
• зниження матеріаломісткості або енергоємності продукції;
• показники якості (відсутність зростання або зниження втрат від браку, відсутність рекламацій від споживачів і т.п.).

При організації преміювання премія може нараховуватися на індивідуальну заробітну платню працівника або на колективну заробітну платню працівників цеху, відділу, лабораторії, іншої служби. При колективному нарахуванні премії можливе застосування КТУ при розподілі премії між працівниками (виключаючи керівників цих служб, яким премія визначається першим керівником підприємства).

Джерело – глава з навчального посібника:

Внутрішній економічний механізм підприємства: навчальний посібник / В.М. Гончаров, Н.В. Касьянова, Н.В. Вецепура, Д.В. Солоха та ін.. – Донецьк: СПД Купріянов В.С., 2007. – 284 с.