Правове регулювання здійснення екологічної експертизи

Однією з важливих функцій управління в галузі охорони довкілля, засобом забезпечення екологічної безпеки і механізмом реалізації принципу попереджувального характеру заходів по охороні довкілля є екологічна експертиза. Вона слугує також різновидом попереджувального екологічного контролю, інструментом підтримання екологічного правопорядку в право-творчості, господарській, управлінській та іншій діяльності. Відносини в галузі екологічної експертизи регулюються Законом України «Про екологічну експертизу».

Відповідно до ст. 4 зазначеного Закону метою екологічної експертизи є запобігання негативному впливу виробничо-господарської діяльності на стан навколишнього природного середовища та здоров'я людей, а також оцінка ступеня екологічної безпеки господарської діяльності та екологічних ситуацій на окремих об'єктах і територіях. Основним завданням і суттю цієї діяльності є все ж таки не допустити, попередити можливий негативний вплив на довкілля, хоча, як буде сказано пізніше, наше законодавство допускає її проведення і щодо діючих об'єктів.

Поняття екологічної експертизи законодавчо визначено в ст. 1 Закону «Про екологічну експертизу, відповідно до якої екологічна експертиза – це вид науково-практичної діяльності спеціально уповноважених державних органів, еколого-експертних формувань та об'єднань громадян, що ґрунтується па міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінці передпроектних, проектних та інших матеріалів чи об'єктів, реалізація і дія яких може негативно впливати або впливає на стан навколишнього природного середовища, і спрямована на підготовку висновків про відповідність запланованої чи здійснюваної діяльності нормам і вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки.

Детальніший аналіз екологічної експертизи може бути проведений шляхом класифікації її за різними критеріями на такі види:

  • За суб'єктами проведення екологічної експертизи можна розрізняти: державну, громадську, інші види (наукову, міжнародну). Закон України «Про екологічну експертизу» в ст. 12 називає їх формами екологічної експертизи. Державна екологічна експертиза організується і проводиться еколого-експертними підрозділами, спеціалізованими установами, організаціями або спеціально створюваними комісіями спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони довкілля, його органів на місцях із залученням інших органів державної виконавчої влади. До проведення державної екологічної експертизи можуть у встановленому порядку залучатися фахівці інших установ, організацій і підприємств, а також експерти міжнародних організацій. Її висновки носять імперативний (обов'язковий до виконання) характер. Громадська екологічна експертиза здійснюється з ініціативи громадських організацій (як правило, шляхом укладення договорів з науково-експертними установами) і мас рекомендаційним характер. Як зазначено в ч. 2 ст. 42 Закону України «Про екологічну експертизу», висновки громадської екологічної експертизи можуть враховуватися при проведенні державної екологічної експертизи, а також органами, що приймають рішення про реалізацію об'єкта експертизи.
  • За об'єктами експертизи розрізняються:
    • екологічна експертиза передпланових, передпроектиих та проектних матеріалів по об'єктах і заходах, що підлягають реалізації на території України, а саме: проекти законодавчих та інших нормативно-правових актів, передпроектні, проектні матеріали, документація по впровадженню пової техніки, технологій, матеріалів, речовин, продукції, реалізація яких може призвести до порушення екологічних нормативів, негативного впливу на стан навколишнього природного середовища. Детальний перелік об'єктів державної екологічної експертизи закріплений в ст. 14 Закону України «Про екологічну експертизу»;
    • екологічна експертиза екологічних ситуацій, що склалися, та діючих об'єктів і комплексів, що мають значний негативний вплив на навколишнє природне середовище. Проведення експертизи діючих об'єктів не в повній мірі поєднується з її основною суттю – попереджувальним характером, однак такий підхід українського законодавця пояснюється її важливістю, спеціалізованим характером, тим, що вона почала впроваджуватись лише після 1995 р. і відповідно раніше введені в дію об'єкти їй не підлягали. При цьому екологічна експертиза таких об'єктів відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України «Про екологічну експертизу» здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих рад та їх виконавчих органів. Разом з тим законодавство в галузі екологічної експертизи деталізує в основному порядок проведення експертизи проектних матеріалів, а проведення експертизи діючих об'єктів, правові наслідки її висновків Законом не визначені. Уявляється, що діючі об'єкти є об'єктами поточного екологічного контролю і у випадку порушення ними вимог екологічної безпеки підлягають визначеним в законодавстві санкціям аж до їх закриття, припинення діяльності. Доцільно не змішувати різні за своєю метою, значенням і правовими наслідками функції екологоуправлінської діяльності (екологічну експертизу і поточний екологічний контроль) та виключити діючі об'єкти та екологічні ситуації з переліку об'єктів екологічної експертизи.
  • За необхідністю проведення експертизи розрізняються:
    • обов'язкова, яка відповідно до ч. З ст. 13 Закону України «Про екологічну експертизу» проводиться щодо видів діяльності та об'єктів, які становлять підвищену екологічну небезпеку. Перелік видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1995 р. (це, наприклад, атомна енергетика, видобування нафти, автозаправочні станції, хімічна промисловість тощо);
    • ініціативна, тобто експертиза інших об'єктів, яка може здійснюватись за ініціативою самих замовників або за рішенням Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих рад чи їх виконавчих органів.
  • За часом і процедурою розгляду розрізняються:
    • первинна екологічна експертиза, що здійснюється в загальному порядку;
    • вторинна (додаткова), яка може призначатись у випадку оскарження висновків первинної екологічної експертизи за рішенням відповідних рад, органів державної екологічної експертизи, інших органів, що приймали рішення про проведення екологічної експертизи (ст. 44 Закону).

Проведення екологічної експертизи згідно з ст. 33 Закону України «Про екологічну експертизу» передбачає три стадії. підготовчу, основну, заключну.

Висновок державної екологічної експертизи складається з вступної (протокольної), констатуючої (описової) та заключної (оціночно-узагальнюючої). Відповідно висновок може бути трьох варіантів:

  • документація погоджується (оцінюється позитивно);
  • документація повертається на доопрацювання;
  • документація є не прийнятною з природоохоронної точки зору, відхиляється від погодження.

Висновки державної екологічної експертизи дійсні три роки. Якщо за цей час не розпочато реалізацію рішення щодо об'єкта державної екологічної експертизи, то він підлягає новій державній екологічній експертизі.

Відповідно до ст. 44 Закону допускається оскарження висновків державної екологічної експертизи, а до ст. 46 – також оскарження рішень, прийнятих на підставі цих висновків (наприклад, про будівництво об'єкта).

Фінансування державної екологічної експертизи здійснюється її замовником.