Загальна характеристика управління в галузі охорони довкілля

Управління в галузі охорони довкілля є складовою частиною соціального управління. Якщо розуміти управління в широкому значенні, то його можна визначити як діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування і громадських організацій по здійсненню заходів охорони довкілля. Відповідно розрізняють: державне, самоврядне, громадське управління. В літературі можна також зустріти виділення відомчого (галузевого) та виробничого управління. Аналізуючи ст. 16 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», можна зробити висновок, що українське законодавство розрізняє державне та громадське управління. Хоча власне управлінську діяльність здійснюють тільки державні органи. Окремими управлінськими повноваженнями на своїй території наділені також органи місцевого самоврядування, в першу чергу їх виконавчі органи. Щодо громадських організацій, окремих громадян, то тут доцільно вести мову про їх участь у здійсненні охорони довкілля, зокрема в управлінні охороною довкілля.

Відповідно до ч. 5 ст. 16 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» метою управління в галузі охорони навколишнього природного середовища є реалізація законодавства, контроль за додержанням вимог екологічної безпеки, забезпечення проведення ефективних і комплексних заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів, досягнення узгодженості дій державних і громадських органів у галузі охорони навколишнього природного середовища.

Управління в галузі охорони довкілля – це підзаконна виконавчо-розпорядча діяльність уповноважених державних органів і органів місцевого самоврядування, спрямована на забезпечення раціонального використання природних ресурсів, збереження та відновлення довкілля, забезпечення екологічної безпеки.

Організація управління у галузі охорони навколишнього природного середовища має свої особливості, які зумовлені специфікою об'єкта впливу. Управління в цій галузі повинно здійснюватись з урахуванням об'єктивно існуючих законів природи, специфіки природних процесів, тобто повинно мати справді екологічний (природоохоронний) характер. Необхідно також враховувати взаємозв'язок і взаємодію природних ресурсів, передбачати, що негативний вплив на один компонент природи прямо чи опосередковано може відобразитись на інших, тобто управлінська діяльність має носити комплексний характер. Разом з тим при здійсненні управління відбувається його диференціація за видами природних ресурсів з метою врахування специфіки охорони і використання кожного з них.

Управлінська діяльність у галузі охорони навколишнього природного середовища базується на певних принципах, до яких належать: принцип законності, принцип плановості, принцип пріоритетності вимог охорони довкілля, принцип комплексного підходу до вирішення питань охорони довкілля та врахування об'єктної та територіальної специфіки, принцип гласності і залучення громадськості та інші.

Методами управління виступають методи примусу, обов'язкових вказівок, в тому числі прямих заборон, дозволів, економічні (через матеріальну зацікавленість суб'єктів), ідеологічні (екологічне виховання, освіта) та інші способи та засоби вирішення поставлених завдань.

Управлінська діяльність може виражатись в правових (правотворчих, правоохоронних, правозастосовчих) та організаційних (технічних, фінансових, регламентних) формах.

Зміст управління в галузі охорони довкілля складається з низки взаємопов'язаних управлінських функцій.