Вода як об'єкт правової охорони і використання

Вода, водні об'єкти, водні ресурси – одні з важливих компонентів навколишнього природного середовища, необхідна умова життєдіяльності людини. Води, крім того, найпоширеніший природний об'єкт. Вода покриває понад 70 % поверхні Землі і утворює її геологічну оболонку – гідросферу. Як зазначено в преамбулі Водного кодексу України, усі води (водні об'єкти) на території України є національним надбанням народу України, однією з природних основ його економічного розвитку і соціального добробуту. Водні ресурси забезпечують існування людей, тваринного і рослинного світу і є обмеженими та уразливими природними об'єктами.

Вода виконує екологічні, економічні, культурно-оздоровчі функції. Екологічна функція води виявляється в забезпеченні життєдіяльності людини, існування та розвитку рослинного і тваринного світу. Вода входить до складу клітин людини, тварин і рослин. Культурно-оздоровча функція води проявляється у використанні водних об'єктів як місця і засобу відпочинку, туризму, рибальства, санаторно-курортного лікування, організації територій та об'єктів природно-заповідного фонду. Економічна функція виявляється у її здатності бути ресурсом промислового виробництва та іншого господарського використання. На вирішення окремих питань охорони водних об'єктів, забезпечення сталого водопостачання спрямовані ряд загальнодержавних програм, прийнятих в Україні: Національна програма екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води (1997 р.), Загальнодержавна програма охорони та відтворення довкілля Азовського і Чорного морів (2001 р.), Загальнодержавна програма розвитку водного господарства (2002 р.), Загальнодержавна програма «Питна вода України» на 2006-2200 роки (2005 р.).

Водне законодавство України складається з Водного кодексу України, прийнятого 6.06.1995 р., та інших законів і підзаконних нормативно-правових актів, що регулюють водні відносини.

Стаття 1 Водного кодексу України дає визначення терміна «води». Води – це усі води (поверхневі, підземні, морські), що входять до складу природних ланок кругообігу води. Виходячи зі змісту даного визначення слід звернути увагу, що цей термін характеризує воду не просто як речовину із певним хімічним складом, а як особливий природний ресурс. Води є об'єктом правової охорони, якщо вони входять до складу природних ланок кругообігу води, а тому не підпадають під дію цього закону води, вилучені із природного стану (наприклад, вода у якій-не-будь місткості, посудині). До вод, які є об'єктом регулювання в цьому випадку, не відноситься і та вода, яка хоч і знаходиться в природному середовищі, але не є самостійним природним благом, а виступає структурним елементом інших природних об'єктів (атмосферна волога, вологість ґрунту, вода, що входить в організми рослин чи тварин). У цій же статті дається визначення поняття «водний об'єкт» – це природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, річка, озеро, водосховище, ставок, канал, водоносний горизонт).

Відповідно до ст. 6 Водного кодексу України водні об'єкти є власністю народу України і надаються тільки у користування. Народ України здійснює право власності на води через Верховну Раду України, Верховну Раду АРК, місцеві ради. Окремі повноваження можуть надаватися відповідним органам державної виконавчої влади. Разом з тим відповідно до ч. 2 ст. 59 Земельного кодексу України громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені природні водойми загальною площею до 3 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств.

Усі води на території України становлять її водний фонд, до складу якого згідно ст. З Водного кодексу України належать:

• поверхневі води: природні водойми (озера), водотоки (річки, струмки), штучні водойми (водосховища, ставки і канали), інші водні об'єкти;
• підземні води та джерела;
• внутрішні морські води та територіальне море.

Усі води можна поділяти на підземні та поверхневі. Води підземні – води, що знаходяться нижче рівня земної поверхні в товщах гірських порід верхньої частини земної кори в усіх фізичних станах (ст. 1 Водного кодексу). Води поверхневі – води різних водних об'єктів, що знаходяться на земній поверхні (ст. 1 Водного кодексу).

Стаття 5 Водного кодексу поділяє всі водні об'єкти на два види: водні об'єкти загальнодержавного значення і водні об'єкти місцевого значення.

До водних об'єктів загальнодержавного значення відносяться:

• внутрішні морські води та територіальне море;
• підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання;
• поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків;
• водні об'єкти в межах природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії лікувальних.

До водних об'єктів місцевого значення відносяться:

• поверхневі води, що знаходяться і використовуються на території однієї області і які не віднесені до водних об'єктів загальнодержавного значення;
• підземні води, які не можуть бути джерелом централізованого водопостачання.

Наказом Державного комітету України по водному господарству від 03.06.97 р. затверджено Перелік річок та водойм, що віднесені до водних об'єктів місцевого значення.

Водні об'єкти також можна поділяти на штучні і природні. Окремим видом виступають водні об'єкти, віднесені до категорії лікувальних.

Різні види вод (водних об'єктів) мають відмінний правовий режим, що відрізняється в порядку надання їх в користування, режимі використання і охорони.