Охорона тваринного світу. Юридична відповідальність за порушення законодавства про тваринний світ

Охорона тваринного світу охоплює систему правових, організаційних, економічних, матеріально-технічних, освітніх та інших заходів, спрямованих на збереження, відтворення і використання об'єктів тваринного світу. Охорона тваринного світу передбачає комплексний підхід до вивчення стану, розроблення і здійснення заходів щодо охорони та поліпшення екологічних систем, в яких перебуває і складовою частиною яких є тваринний світ (ст. 36 Закону України «Про тваринний світ»).

Основні вимоги та заходи забезпечення охорони тваринного світу визначені в розділі IV Закону України «Про тваринний світ». їх можна умовно класифікувати на різні групи:

• за суб'єктами, до яких звернені охоронні вимоги:
  • вимоги, що стосуються безпосередніх користувачів тварин, як, наприклад, встановлений ст. 47 Закону України «Про тваринний світ» обов'язок користувачів об'єктами тваринного світу у разі виникнення стихійного лиха та надзвичайних екологічних ситуацій, які загрожують існуванню тварин, надавати допомогу диким тваринам і негайно інформувати про це спеціально уповноважений орган з питань охорони навколишнього природного середовища. Низка обов'язків користувачів тваринного світу закріплені в розділі III Закону, що регулює використання об'єктів тваринного світу (під час здійснення загального використання об'єктів тваринного світу забороняється знищення тварин, руйнування їхнього житла та інших споруд (нір, хаток, лігв, гнізд, мурашників, бобрових загат тощо), порушення середовища існування тварин і погіршення умов їх розмноження (ст. 16), при вилученні об'єктів тваринного світу в наукових, культурно-освітніх, виховних та естетичних цілях підприємства, установи, організації та громадяни, які в зазначених цілях вилучають об'єкти тваринного світу з природного середовища, зобов'язані забезпечувати комплексне використання їх і збереження для подальших наукових досліджень добутого зоологічного матеріалу (ст. 28 та інші). Верховною Радою 21.02.2006 р. прийнятий спеціальний Закон України «Про захист тварин від жорстокого поводження», який встановлює вимоги охорони і захисту в тому числі диких тварин;
  • вимоги, що звернені до інших суб'єктів, які не є користувачами об'єктів тваринного світу: необхідність передбачення і здійснення заходів щодо збереження середовища існування та умов розмноження тварин під час розміщення, проектування та забудови населених пунктів, підприємств, споруд та інших об'єктів, удосконалення існуючих і впровадження нових технологічних процесів, введення в господарський обіг цілинних земель, заболочених, прибережних і зайнятих чагарниками територій, меліорації земель, здійснення лісових користувань і лісогосподарських заходів, проведення геологорозвідувальних робіт, видобування корисних копалин, визначення місць випасання і прогону свійських тварин, розроблення туристичних маршрутів та організації місць відпочинку населення (ст. 39), запобігання загибелі тварин під час здійснення виробничих процесів та експлуатації транспортних засобів (ст. 40), дотримання вимог охорони тварин під час застосування пестицидів і агрохімікатів (статті 48, 49);
• за об'єктами охорони:
  • охорона самих диких тварин (статті 40, 47);
  • охорона місць їх перебування, жител тощо (статті 39, 41, 48);
• за особливостями диких тварин як об'єктів охорони:
  • охорона об'єктів тваринного світу, що не віднесені до рідкісних чи тих, що перебувають під загрозою зникнення;
  • охорона рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення видів тварин. Відповідно до ст. 44 Закону України «Про тваринний світ» рідкісні та такі, що перебувають під загрозою зникнення в природних умовах на території України, види тварин підлягають особливій охороні і заносяться до Червоної книги України. Порядок ведення Червової книги України, занесення до неї видів тварин, вимоги до їх охорони і використання регулюються Законом України «Про Червону книгу України». Охорона об'єктів Червоної книги України забезпечується шляхом: установлення особливого правового статусу рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного світу, заборони або обмеження їх використання; урахування вимог щодо їх охорони під час розроблення нормативно-правових актів; систематичної роботи з виявлення місць їх перебування (зростання), проведення постійного спостереження (моніторингу) за станом їх популяцій; пріоритетного створення заповідників, інших територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також екологічної мережі на територіях, де перебувають об'єкти Червоної книги України, та на шляхах міграції рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного світу; створення центрів та банків для збереження генофонду зазначених об'єктів; розведення їх у спеціально створених умовах; урахування спеціальних вимог щодо охорони об'єктів Червоної книги України під час розміщення продуктивних сил, вирішення питань відведення земельних ділянок, розроблення проектної та проектно-планувальної документації, проведення екологічної експертизи (ст. 11 Закону України «Про Червону книгу України»).

Особливу систему складають заходи, що забезпечують відтворення диких тварин, зокрема в межах мисливських угідь виділяються ділянки для забезпечення охорони та відтворення мисливських тварин, на яких заборонено полювання (наказ Держкомлісгоспу України від 22.01.2004 р. «Про затвердження Порядку визначення територій для охорони та відтворення мисливських тварин (відтворювальних ділянок)»).

За порушення законодавства в галузі охорони і використання об'єктів тваринного світу може застосовуватись кримінальна, адміністративна, дисциплінарна, цивільно-правова відповідальність. Стаття 63 Закону України «Про тваринний світ», ст. 42 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» містять загальний перелік правопорушень, за які настає юридична відповідальність.

Кримінальна відповідальність встановлена Кримінальним кодексом України за наступні злочинні діяння, об'єктом посягання яких виступають відносини в галузі раціонального використання і охорони тваринного світу: незаконне полювання (ст. 248), незаконне заняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом (ст. 249), проведення вибухових робіт з порушенням правил охорони рибних запасів (ст. 250), порушення ветеринарних правил (ст. 251).

Адміністративна відповідальність застосовується за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтями 85 (порушення правил використання об'єктів тваринного світу), 85 (виготовлення та збут заборонених знарядь добування об'єктів тваринного або рослинного світу), 86 (експлуатація на водних об'єктах водозабірних споруд, не забезпечених рибозахисним обладнанням), 87 (порушення вимог щодо охорони середовища перебування і шляхів міграції, переселення, акліматизації та схрещування диких тварин), 88 (незаконне вивезення з України і ввезення на її територію об'єктів тваринного і рослинного світу), 88 (порушення порядку придбання чи збуту об'єктів тваринного чи рослинного світу, правил утримання диких тварин у неволі або в напіввільних умовах), 882 (порушення правил створення, поповнення, зберігання, використання або державного обліку зоологічних, ботанічних колекцій та торгівлі ними), 89 (жорстоке поводження з тваринами), 90 (порушення вимог щодо охорони видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України), 912 (перевищення лімітів і нормативів використання природних ресурсів) Кодексу України про адміністративні правопорушення. Справи про ці правопорушення підвідомчі районним, міським, районним в містах чи міськрайонним судам (ст. 221 КпАП України) – справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами 2, 4, 5 ст. 85, ст. 85і, 88-882, 90 КпАП України; органам рибоохорони (ст. 240 КпАП України) – справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. З ст. 85, ст. 86і, ст. 912 КпАП України; органам мисливського господарства (ст. 242 КпАП України) – справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 85, ст. 912 КпАП України; органам виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища (ст. 242і КпАП України) – справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами 1 і 3 ст. 85, ст. 86і, 87, 89, 912 КпАП України.

Цивільно-правова відповідальність базується на загальних положеннях Цивільного кодексу України і передбачає обов'язок відшкодування заподіяної об'єктам тваринного світу шкоди. Розмір відшкодування визначається за встановленими таксами і методиками. Зокрема, наказом Мінлісгоспу України і Мінекобезпеки України від 12.03.1996 р. затверджені Такси для нарахування розміру стягнення за збитки, заподіяні незаконним добуванням або знищенням диких звірів і птахів (крім видів, занесених до Червоної книги України), їх жител, біотехніч-них споруд. Наприклад, за незаконне добування або знищення зайця розмір стягнення становить 10 неоподатковуваних мінімумів доходів, кабана – 50 неоподатковуваних мінімумів доходів, бурого ведмедя – 110 неоподатковуваних мінімумів доходів. Такси за знищення тварин, занесених до Червоної книги України, визначаються іншим нормативно-правовим актом, а саме постановою Кабінету Міністрів України від 1.06.1993 р.«Про розміри компенсації за добування (збирання) та шкоду, заподіяну видам тварин і рослин, занесеним до Червоної книги України». Якщо ж відбулося знищення об'єктів тваринного світу, які перебувають в межах об'єктів та територій природно-заповідного фонду України, то розмір відшкодування визначається на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21.04.1998 р. «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства в межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду України».

Щодо рибних запасів, то збитки, заподіяні їм, визначаються на підставі такс або методик. Для розрахунку збитків, заподіяних рибному господарству України юридичними та фізичними особами (підприємцями), у тому числі іноземними, внаслідок незаконного (з порушенням правил рибальства і охорони водних живих ресурсів) добування або знищення запасів водних живих ресурсів у територіальних та внутрішніх водах, на континентальному шельфі та у виключній (морській) економічній зоні України застосовується Методика розрахунку збитків, заподіяних рибному господарству внаслідок порушень правил рибальства та охорони водних живих ресурсів затверджена наказом Мінагрополітики України і Мінприроди України від 12.07.2004 р.. Якщо загибель риби сталася внаслідок забруднення рибогосподарських водойм стічними водами, шкідливими речовинами та проведенням на водоймах будь-яких робіт з порушенням природоохоронного законодавства, що призвели до загибелі риби, знищення нерестовищ, зниження рибопродуктив-ності водойм юридичними та фізичними особами, в тому числі іноземними, у рибогосподарських водоймах України, розмір відшкодування визначається на підставі Методики розрахунку збитків, заподіяних рибному господарству внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, що затверджена наказом Мінекобезпеки України від 18.05.1995 р. Такси для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного добування (збирання) або знищення цінних видів риб та інших об'єктів водного промислу затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 19.01.1998 р.

Крім цього, відповідно до ст. 63 Закону України «Про тваринний світ», незаконно добуті (зібрані) об'єкти тваринного світу, виготовлена з них продукція, знаряддя правопорушень підлягають безоплатному вилученню в установленому законом порядку, а ст. 43 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» закріплює, що у разі неможливості вилучення незаконно добутої продукції полювання – оплачується її ринкова вартість виходячи з встановлених в цій статті розмірів ваги (наприклад, ведмідь: м'ясо – 100 кг, шкура – 250 кв. дм; кабан: м'ясо – 60 кг., шкура – 10 кг, заєць: м'ясо – 3 кг).

Дисциплінарна відповідальність застосовується до працівників підприємств, установа, організацій, винних у невиконанні покладених на них трудових обов'язків, пов'язаних із забезпеченням раціонального використання і охорони тваринного світу та застосовується в порядку, визначеному Кодексом законів про працю України.