Поняття, ознаки і класифікація зон надзвичайних екологічних ситуацій

У 1991 р. з прийняттям Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» було введено поняття «надзвичайні екологічні ситуації», яким присвячений самостійний розділ 13. У початковій редакції ст. 65 цього Закону від 25.06.1991 р. передбачалось, що рішенням Верховної Ради УРСР окремі території республіки можуть оголошуватись зонами екологічної катастрофи, зонами підвищеної екологічної небезпеки чи відноситись до іншої категорії зон надзвичайних екологічних ситуацій. У ст. 65 також давалось визначення зон екологічної катастрофи – територій, де внаслідок діяльності людини чи руйнівного впливу стихійних сил природи виникли стійкі або необоротні негативні зміни в навколишньому природному середовищі, що призвели до неможливості проживання на них населення і ведення господарської діяльності; зон підвищеної екологічної небезпеки – територій, де внаслідок діяльності людини чи руйнівного впливу стихійних сил природи в навколишньому природному середовищі на тривалий час виникли негативні зміни, що ставлять під загрозу здоров'я людей, збереження природних об'єктів і обмежують ведення господарської діяльності.

Більш детальних характеристик зон надзвичайних екологічних ситуацій, визначення їх ознак, критеріїв, правового режиму тривалий час не було в українському законодавстві, за винятком хіба що спеціального правового режиму території, яка зазнала негативного впливу внаслідок катастрофи на ЧАЕС.

Слід зазначити, що ще раніше, після масштабної катастрофи на ЧАЕС, в постанові Верховної Ради УРСР від 1.08.1990 р. «Про невідкладні заходи щодо захисту громадян від наслідків Чорнобильської катастрофи» Україна була оголошена зоною екологічного лиха, щоправда, це положення носило в основному політико-декларативний характер і конкретного правового режиму такої зони не було визначено.

Законодавче визначення загального поняття «надзвичайна ситуація» закріплене в ст. 1 закону України «Про цивільну оборону»: це порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об'єкті або території, спричинені аварією, катастрофою, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, великою пожежею, застосуванням засобів ураження, що призвели або можуть призвести до людських і матеріальних втрат. Подібні визначення представлені в ряді інших законів та підзаконних нормативно-правових актів з урахуванням специфіки відносин, що регулюються (ст. 1 Закону України «Про електроенергетику», ст. 1 Закону України «Про аварійно-рятувальні служби», п. 1 Положення про організацію оповіщення і зв'язку у надзвичайних ситуаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.1999 р. та інші). В залежності від причин походження подій, що можуть зумовити виникнення надзвичайних ситуацій на території України, розрізняються надзвичайні ситуації природного характеру – небезпечні геологічні, метеорологічні, гідрологічні явища, деградація ґрунтів чи надр, пожежі у природних екологічних системах, зміни стану повітряного басейну, інфекційна захворюваність та масове отруєння людей, інфекційні захворювання свійських тварин, а саме сільськогосподарських, масова загибель диких тварин, ураження сільськогосподарських рослин хворобами та шкідниками і т. ін. (Державний класифікатор надзвичайних ситуацій ДК 019-2001, затверджений наказом Держстандарту України від 19.11.2001 р.). Однак це поняття не тотожне поняттю надзвичайної екологічної ситуації, оскільки в даному випадку за основу береться причина виникнення надзвичайної ситуації, а не її наслідки. Негативні ж екологічні наслідки можуть бути спричинені не лише дією природних причин, а й інших: соціальних, техногенних, політичних тощо.

Сьогодні в законодавстві України на рівні Закону України від 13.07.2000 р. «Про зону надзвичайної екологічної ситуації» визначений спеціальний правовий режим зон надзвичайних екологічних ситуацій. У цьому Законі дається законодавче визначення понять: надзвичайна екологічна ситуація – надзвичайна ситуація, при якій на окремій території сталися негативні зміни в навколишньому природному середовищі, що потребують застосування надзвичайних заходів з боку держави. Негативні зміни в навколишньому природному середовищі – це втрата, виснаження чи знищення окремих природних комплексів та ресурсів внаслідок надмірного забруднення навколишнього природного середовища, руйнівного впливу стихійних сил природи та інших факторів, що обмежують або виключають можливість життєдіяльності людини та провадження господарської діяльності в цих умовах. Зона надзвичайної екологічної ситуації – це окрема місцевість України, на якій виникла надзвичайна екологічна ситуація (ст. 1 Закону).

Ці поняття були відтворені в Законі «Про охорону навколишнього природного середовища» і відповідно уніфікували підхід до застосування термінів у цій галузі. Питання визначення понять, критеріїв розмежування, підстав запровадження іншого типу зон: екологічної катастрофи, екологічного лиха, підвищеної екологічної небезпеки тощо має на сьогодні лише теоретичний характер.

Підставами для оголошення окремої місцевості зоною надзвичайної екологічної ситуації є: значне перевищення граничнодопустимих норм показників якості навколишнього природного середовища, визначених законодавством; виникнення реальної загрози життю та здоров'ю великої кількості людей або заподіяння значної матеріальної шкоди юридичним, фізичним особам чи навколишньому природному середовищу внаслідок надмірного забруднення навколишнього природного середовища, руйнівного впливу стихійних сил природи чи інших факторів; негативні зміни, що сталися в навколишньому природному середовищі на значній території і які неможливо усунути без застосування надзвичайних заходів з боку держави; негативні зміни, що сталися в навколишньому природному середовищі, які суттєво обмежують або виключають можливість проживання населення і провадження господарської діяльності на відповідній території; значне збільшення рівня захворюваності населення внаслідок негативних змін у навколишньому природному середовищі (ст. 5 Закону України «Про зону надзвичайної екологічної ситуації»).

У статті 6 Закону визначений порядок оголошення окремої місцевості зоною надзвичайної екологічної ситуації: окрема місцевість України оголошується зоною надзвичайної екологічної ситуації Президентом України за пропозицією Ради національної безпеки і оборони України або за поданням Кабінету Міністрів України; Указ Президента України про оголошення окремої місцевості зоною надзвичайної екологічної ситуації затверджується Верховною Радою України протягом двох днів з дня звернення Президента України; Кабінет Міністрів України вносить подання про оголошення окремої місцевості зоною надзвичайної екологічної ситуації на підставі пропозицій центрального органу виконавчої влади, до відання якого віднесені питання екологічної безпеки, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування або за власною ініціативою; оголошення окремої місцевості Автономної Республіки Крим зоною надзвичайної екологічної ситуації або окремих її місцевостей може ініціювати Верховна Рада Автономної Республіки Крим.

Аналізуючи існуючі нормативно-правові положення стосовно надзвичайних екологічних ситуацій, можна сформулювати такі ознаки зон надзвичайних екологічних ситуацій:

  • наявність шкоди навколишньому природному середовищу, зміна його якісного стану, порушення безпеки довкілля, зокрема значне перевищення встановлених екологічних нормативів;
  • зміни довкілля, які, в свою чергу, тягнуть за собою негативні впливи на людину, її здоров'я, заподіяння чи реальну загрозу заподіяння шкоди людині;
  • причиною таких наслідків є діяльність людини чи вплив стихійних сил природи;
  • оголошення у встановленому порядку відповідної території зоною надзвичайної екологічної ситуації;
  • встановлення особливого режиму щодо цієї території.

Класифікація зон надзвичайних екологічних ситуацій можлива на підставі різних критеріїв, зокрема:

  • за прикладом загальної класифікації надзвичайних ситуацій, в залежності від причин походження подій, що можуть зумовити виникнення надзвичайних екологічних ситуацій, можна виділяти:
    • надзвичайні екологічні ситуації техногенного характеру (транспортні, виробничі аварії, пожежі тощо);
    • надзвичайні екологічні ситуації природного характеру (дія природних стихійних сил – землетруси, повені);
    • надзвичайні екологічні ситуації соціально-політичного характеру (терористичні акти);
    • надзвичайні екологічні ситуації військового характеру;
  • за рівнями (ст. 7 Закону України «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру», постанова Кабінету Міністрів України від 24.03.2004р. «Про затвердження Порядку класифікації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру за їх рівнями»:
    • надзвичайні екологічні ситуації державного рівня (критерії віднесення надзвичайної ситуації до даного рівня визначені в п. 4 Порядку класифікації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру за їх рівнями);
    • надзвичайні екологічні ситуації регіонального рівня (п. 5 Порядку);
    • надзвичайні екологічні ситуації місцевого рівня (п. 6 Порядку);
    • надзвичайні екологічні ситуації об'єктового рівня (п. 7 Порядку).

У науковій літературі представлені й інші класифікації надзвичайних екологічних ситуацій, а саме:

  • в залежності від ступеня небезпеки та складності екологічної ситуації та їх наслідків:
    • критична надзвичайна екологічна ситуація (хронічно підвищений рівень забруднення довкілля, стійка підвищена антропогенна нагрузка на середовище, загроза дефіциту прісної води, підвищений рівень захворюваності населення тощо);
    • гостро критична (розвиток стійких процесів руйнування екосистем, багатократне підвищене забруднення довкілля, досягнення критичного рівня захворюваності населення, ріст смертності тощо);
    • кризова (початок процесу руйнування екосистеми, глобальне забруднення навколишнього середовища, дефіцит прісної води, різке збільшення захворюваності і смертності та інше);
    • катастрофічна (повне руйнування екосистем, глобальне стійке забруднення довкілля, відсутність питної води, загибель лісів і тваринного світу, високий рівень смертності і захворюваності населення);
  • за наслідками:
    • незворотні;
    • тривалі;
    • тимчасові;
    • суттєві.

Масштаби наслідків надзвичайних екологічних ситуацій визначаються на основі експертної оцінки, прогнозу чи результатів модельних експериментів, проведених кваліфікованими експертами.