Відомчість

Відомчість – відокремлення інтересів працівників апарату галузевого економічного управління (відомства), його окремих ланок та інших працівників, пов'язаних з цим відомством, на шкоду загальнодержавним інтересам. В проявляється у створенні в регіонах. Від імені таких відомств власної інфраструктури лише для своїх підприємств, здійсненні нераціональних внутрівідомчих транспортних перевезень вантажів тощо. Таким чином, відомчість ґрунтується на монополізмі замкнених виробниче відомчих систем, адміністративно-командному поділі сфер впливу, на самовладному прийнятті монопольних господарських рішень. Домінування інтересів відносно самостійних ланок (відомств) управління над інтересами всієї системи утворює замкну і у адміністративно-господарську систему (відомчу структуру), заінтересовану передусім у зміцненні свого становища з орієнтацією на поточні результати. При цьому кожен колектив – державного чи приватного підприємства – дбає насамперед про свої егоїстичні інтереси, а тому прагне мати кращі ресурси, утворити відповідні запаси сировини, мати власні транспортні засоби, ремонтну базу тощо. Без усунення або суттєвого обмеження відомчості за відсутності відповідних ринкових структур успішна робота виробничих колективів неможлива.

Відомчість – антипод місництва. Як перше, так і друге – негативні явища в суспільстві й суперечать ідеї раціонального управління інтересами підприємств – як окремого регіону, так і країни загалом. Тому слід домагатися оптимального поєднання цих інтересів для максимального ослаблення суперечностей між відомчістю і місництвом. Для державних підприємств це можливо за умови кількісного визначення меж, в яких претензії керівників цих підприємств, зокрема на користування суспільними (регіональними) ресурсами, є законними. Регулювати суперечності між відомчістю і місництвом повинні місцеві органи влади. Таке регулювання дуже важливе, оскільки відомчість породжує групові інтереси егоїзму, а отже, призводить до приховування ресурсів, викривлення економічної інформації, коригування планів щодо їх заниження, лобізму, корупції, тіньового підприємництва всередині суспільного виробництва тощо. Подолання відомчості пов'язане з формуванням безвідомчих форм господарювання – концернів, консорціумів, господарських асоціацій, колективних підприємств, з розвитком кооперації, оренди, з дотриманням антимонопольного законодавства. Роздержавлення, корпоратизація і приватизація, формування повноцінного цивілізованого ринку підривають основи відомчості, зумовлюють її подолання.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.