Гривня

Гривня – грошова одиниця Київської Русі, Української Народної Республіки, України. У Київській Русі грошова система існувала у формі кунних грошей (грошима були хутра куниць або білок), які об'єднувалися лічильною одиницею – гривнею. В IX-XI ст. одна гривня дорівнювала 25 кунам, у XII ст. – 50 кунам.

Назва «гривня» походить від прикраси із золота чи срібла у вигляді обруча, яку носили на шиї (на «загривку»). В обмін на прикраси давали шматок срібла певної ваги (до 200 г). З того часу гривня стала означати і масштаб цін Київська Русь торгувала переважно хутрами соболів, білок, горностаїв, куниць, бобрів, шапками, вичиненими шкірами, медом, вівцями тощо. Одне хутро чорної лисиці, яке вивозилося на Схід, коштувало 100 червінців (золотих монет). Внутрішня торгівля велася срібними і бронзовими прикрасами, виробами з металу, дерева, посудом тощо. Значною була роль худоби як грошей до появи гривні. У Давній Русі казна князя називалася скотницею, а скарбник – скотником. Кунні гроші як загальний еквівалент утруднювали процес обміну (наприклад, перевезення таких грошей або крупні торгові операції). Тому виникла потреба у карбуванні монет, насамперед із срібла Київська гривня містила 160-190 г срібла, чернігівська – до 196 г із прийняттям християнства за князювання Володимира Великого почалося карбування власних грошей (золотих і срібних), а пізніше – лише срібних (за Ярослава Мудрого). На одному боці монет було зображення герба України – тризуба. З XIII ст. грошову гривню в Русі поступово замінює карбованець, але лише через 150 років він витіснив а остаточно. Під час національно-визвольної війни українського народу 1648-54 в Чигирині карбували власну українську монету, на одному боці якої було зображено лич – символ військової могутності Запорозького війська, а на другому – викарбувано ім'я гетьмана (Б. Хмельницького). Згодом українські гроші карбували за гетьманства П. Дорошенка, і Мазепи. Поступова втрата Україною державної незалежності після Переяславської угоди призвела до вилучення з обігу українських та західних монет і заміни їх менш стабільною монетою (під час царювання Петра І). У Правобережній Україні в обігу переважали золоті та срібні монети країн Європи. Після проголошення УНР в 1917 у Берліні були швидко віддруковано й запроваджено в обіг українські паперові гроші – гривні з емблемою держави та написами українською мовою. Гривня прирівнювалася до довоєнного рубля царської Росії вартістю 0,7742 г чистого золота у співвідношенні 2 гривні – 1 руб, 1 гривня – 100 шагів. У грошовому обігу також перебували банківські білети, державні кредитні білети різного достоїнства та роздрібні монети. Крім того, друкувалися регіональні гроші в Донбасі, на Полтавщині, Харківщині та інших регіонах За часів Київської Русі в XI ст. у Новгороді була також впроваджена грошова одиниця «рубль», але замша нею гривні починається лише на початку XIII ст. після розпаду Київської Русі (у другій половині XI–XII ст.). Рубль спочатку був повноцінною монетою у формі срібного злитка вагою 204 г. Під час війн відбувалося його значне знецінення, і в 1654 рубль важив всього 28 г. У 1897 в обіг було випущено золотий рубль, що важив 0,7742 г чистого золота. Під час Першої світової війни він знецінився майже у 15 разів. Після 1917 тривало знецінення рубля. У 1922 із запровадженням НЕПу в обіг було випущено паперовий червінець, а з 1923 – золотий вагою 8,6 г. Поряд з ним в обігу були радянські знаки, які, на противагу червінцю, все більше .знецінювалися Так, на 1.IV.1924 грошова маса в обігу становила 762,3 квадрильйона рублів, а їх реальна цінність у червінцях – лише 12,2 млн. У другій половині 1924 було припинено випуск радянських грошових знаків, вони обмінювалися за курсом 1 рубль золотом – 5,457 млн. цих знаків. У першій п’ятирічці 1928–32 за вказівкою Сталіна було здійснено величезну емісію грошових знаків незалежно від їх товарного покриття, що спричинило значну інфляцію. У 1950 встановлено золотий вміст рубля – 0,222168 г чистого золота, в 1961 – 0,987412 г чистого золота 1 долар прирівняно до 82,9 коп., що було відірвано від купівельної спроможності рубля. У вересні 1996 в незалежній Україні було запроваджено нову грошову одиницю – гривню. Час для цього було обрано не цілком вдалий. Грошова реформа не була підкріплена іншими заходами у сфері податкової, бюджетної політики тощо, про що свідчило, зокрема, зосередження майже половини усієї грошової маси в наступні роки у сфері тіньової економіки, значне переважання обсягів купівлі населенням іноземної валюти над її продажем. Курс гривні майже два роки утримувався завдяки жорсткій монетарній політиці, тобто штучному заниженню грошової маси щодо валового внутрішнього продукту, що посилювало грошовий голод на гривню, бартеризацію торгівлі, кризу неплатежів та ін. Внаслідок цього курс долара в 1996 знизився на 24% (вплив гривні був незначний, оскільки її було впроваджено наприкінці того ж року), в 1997 – на 9%. У 1997 дещо зріс рівень монетаризації економіки. Разом з істотним зростанням дефіциту державного боргу та виплат відсотків по ньому, неефективним використанням бюджетних коштів, зменшенням валютних резервів НБУ, погіршенням фінансового становища підприємств тощо в 1998 це призвело до поступової девальвації гривні, яка становила 84%. Водночас при запровадженні режиму конвертованості гривні не було дотримано основних вимог конвертованості.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.