ГАТТ

ГАТТ – багатостороння міждержавна угода про основні норми митної політики, одна з найбільших міжнародних економічних організацій, заснована 30.Х.1947 підписанням 23 країнами генеральної угоди про режим торгівлі й торговельну політику. Набрала чинності з 1.1.1948. Вищий орган ГАТТ – сесії організації, які відбуваються раз на рік, у міжсесійний період – Рада представників, яка проводить вісім–десять сесій на рік. Поточну діяльність обслуговує Секретаріат ГАТТ, що знаходиться в Женеві. На час трансформації в 1995 у Світову організацію торгівлі (СОТ) ГАТТ об'єднувала 119 країн світу, частка яких перевищувала 90% загальносвітового товарообороту.

Мета ГАТТ – втілення в життя ідеї свободи торгівлі через поетапне зниження мита, скасування імпортних квот, усунення інших нетарифних перешкод у міжнародному товарообміні через консультації й багатосторонні переговори на основі рівності країн, які беруть участь в угоді ідея свободи торгівлі, тобто рівності, недискримінації всіх сторін процесу, формалізована в засадничих положеннях ГАТТ про «режим найбільшого сприяння», який забороняє країнам-учасницям встановлювати дискримінаційні мита в торгівлі між собою, про засоби зовнішньоторговельного регулювання, єдино прийнятним інструментом регулювання якого визнається мито, про спосіб прийняття рішень і дій, згідно з яким країни–учасниці угоди зобов'язуються не застосовувати односторонніх, які обмежують свободу взаємної торгівлі, дій, вирішувати проблеми, що виникають у взаємовідносинах, на підставі спільних консультацій, переговорів. Багатосторонні торговельні переговори – основний вид діяльності ГАТТ. Оскільки вони можуть тривати не один рік, то отримали назву «раундів». За час існування цієї організації було проведено вісім раундів. На першому з них у 1947 в Женеві йшлося про зниження митних тарифів, на другому (у Франції) в 1949, на третьому (в Англії) у 1950, на четвертому (в Женеві) у 1956, на п'ятому (в Женеві) у 1960–61 вирішувалися аналогічні проблеми, на шостому (в Женеві) в 1964–67 – питання лінійного (загального) зниження тарифів на всі товари й розробку антидемпінгового кодексу, на сьомому (в Токіо) у 1973–79 розглядалися питання про зниження тарифів і скасування нетарифних обмежень (зокрема, субсидій, компенсаційних мит, антидемпінгових заходів, ліцензування імпорту, регулювання умов торгівлі сільськогосподарськими та іншими групами товарів тощо), на восьмому (в Уругваї) у 1986–94 вирішувалися питання про зниження митних тарифів і усунення нетарифних бар'єрів, удосконалення механізму функціонування ГАТТ, створення Світової організації торгівлі (СОТ), розробку Генеральної угоди про торгівлю послугами (ГАТС) та захист інтелектуальної власності. Важливим принципом діяльності ГАТТ після раунду 1973–79 став принцип рівності поступок. Згідно з ним зниження митних тарифів почало здійснюватися на підставі списків (які готували країни-учасниці) з таким розрахунком, щоб величина втрат для національного бюджету від зниження митних тарифів компенсувалася величиною виграшу товаровиробників, які постачали товари за кордон на підставі знижених тарифів країн-контрагентів. У 70-ті цей принцип втілювався через підрахунки вартісних еквівалентних втрат, спричинених упровадженням певних обмежень у міжнародній торгівлі. Завдяки цьому здійснювався контроль за діяльністю національних органів у сфері податкової політики, акцизних зборів, інвестицій тощо, які безпосередньо впливали на міжнародну торгівлю. У результаті переговорів у 70-х середня величина митного оподаткування знизилася до 4,7% для розвинутих країн світу і 7,1% для слаборозвинутих країн. Для останніх були зроблені поступки на окремі сільськогосподарські продукти, які не виробляють у розвинутих країнах світу. Було дано нове трактування сутності демпінгу (таким стали вважати продаж товару за нижчу від внутрішньої ціну), визначено штраф за його застосування у розмірі, що не повинен перевищувати різниці між внутрішньою і демпінговою цінами. Аналогічний підхід було покладено в основу субсидіювання експорту державою. Важливим результатом переговорів стало створення вільної зони торгівлі авіатехнікою, рішення про заходи нетарифного протекціонізму (ліцензій, державних замовлень, субсидій). Зокрема, були заборонені всі субсидії, крім торгівлі сільськогосподарською продукцією, продукцією лісового господарства і риболовства. Результат переговорів Уругвайського раунду – угода про зниження й надалі митних тарифів (по деяких товарах – на третину), скасування до 1998 імпортного мита на 40% промислових товарів, у т. ч. будівельного і сільськогосподарського обладнання, ліків, деяких видів алкогольних напоїв, іграшок тощо. Внаслідок цього загальна величина митного оподаткування знижується до 3%. Досягнуто домовленості про зменшення на 20–30% митних тарифів у слаборозвинутих країнах, про визнання "законними" субсидій, пов'язаних з охороною довкілля, розвитком регіонів, а також субсидій, що не перевищують 1% від загальної вартості товару. Крім того, розглянуто питання міжнародного регулювання торгівлі послугами та торгові аспекти права на інтелектуальну власність. Прагнучи повніше упорядкувати сучасний світовий обмін через систему міжнародних угод та підвищити дієвість самих угод, країни–члени ГАТТ ухвалили створити на її базі Світову організацію з торгівлі (СОТ). Вона почала діяти з 1.1.1995 як міжнародна юридична особа (ГАТТ такого статусу не мала). Містить три головні угоди Генеральну угоду про тарифи і торгівлю, Генеральну угоду про послуги, Угоду про охорону прав інтелектуальної власності. Відповідно до цих угод у структурі СОТ функціонують три ради з питань торгівлі товарами, торгівлі послугами, торговельних аспектів прав на інтелектуальну власність, які утворюють Генеральну раду СОТ. Вищий орган СОТ – Конференція міністрів країн-учасниць, яка скликається не менше одного разу на два роки, в період між Конференціями – Генеральна рада і Генеральний директор – вища виконавча посадова особа СОТ, покликана реалізовувати рішення Конференції міністрів і Генеральної ради через керований нею Секретаріат організації. Рішення в СОТ приймаються голосуванням. У Конференції міністрів і в Генеральній раді кожна країна-учасниця має лише один голос. Рішення (угода) вважається прийнятим, якщо за нього віддано не менше двох третин голосів. У структурі СОТ діє Третейський суд для розв'язання суперечок між країнами–учасницями організації До цього суду сторони (або одна з них) можуть звернутися у разі, коли їх проблему не вдалося вирішити через посередництво узгоджувального підрозділу робочої групи Генеральної ради Колишній СРСР у 80-ті робив спроби увійти до ГАТТ, але безуспішно, оскільки механізм його зовнішньоекономічної діяльності не був ринковим. Зважаючи на економічну доцільність перебування у СОТ (членство країни в організації відкриває її резидентам гарантований доступ до ринків всіх країн-учасниць, надійніше захищає резидентів від антидемпінгових процесів, поліпшує інвестиційний клімат всередині самої країни тощо) і прагнучи цивілізовано розвивати зовнішньоекономічні відносини, Україна подала заяву про прийняття її до цієї міжнародної економічної організації. Переговори між Україною і СОТ тривають з 1995 СОТ не влаштовує, зокрема, митна політика України, розміри акцизів на низку імпортних товарів, рівень захисту прав інтелектуальної власності. Тому для інтегрування в СОТ Україні необхідно привести свій зовнішньоекономічний режим у відповідність до вимог СОТ, що передбачає внесення суттєвих змін в українське законодавство. В жовтні 1998 Генеральна рада ухвалила входження до СОТ Латвії та Киргизстану. Після ратифікації національними парламентами відповідних документів ці країни першими з колишніх республік СРСР приєднаються до СОТ, і вона налічуватиме 133 країни-учасниці. На кінець 1998 у черзі на вступ до СОТ було 30 країн світу.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.