Економічна рівновага

Економічна рівновага – стан економічної системи, за якого пропорції в народному господарстві забезпечують оптимальну узгодженість мети економічного розвитку і наявних ресурсів, попиту і пропозиції, товарних і грошових потоків, нагромадження і споживання, заощадження і нагромадження та інших елементів і показників системи, а в кінцевому підсумку – відсутність економічних криз. Двома сторонами економічної рівноваги є дія сил рівноваги і нерівноваги, в процесі якої рівновага забезпечується через нерівновагу. Це означає, що рівновага є динамічною оптимальною нерівновагою і відіграє в економіці позитивну і негативну роль.

Нерівновага виникає об'єктивно внаслідок безперервного розвитку НТП, розбіжності в часі, у кількісно якісному та структурних аспектах окремих макроекономічних показників. Накопичення сил нерівноваги призводить економіку до стресу, кризових потрясінь. Водночас нерівновага необхідна, оскільки вона означає, що економіка працює не на межі, не перевантажена, зберігаються резерви для маневру та перебудови.

Нерівновага посилюється в період невизначеності в економіці, внаслідок нераціональної економічної політики, хибного соціально-економічного курсу. Формами вияву економічної рівноваги є наявність оптимальної відповідності між інтересами суб'єктів економічної діяльності, з одного боку, і диспропорційності, неузгодженості, конфліктності – з іншого.

Розрізняють статичну та динамічну, часткову і повну, мікроекономічну й макроекономічну рівновагу тощо. Часткова рівновага – кількісно-якісна відповідність двох взаємозалежних сторін економіки(наприклад, виробництва і споживання), загальна рівновага – узгоджений, планомірно-пропорційний розвиток всіх сфер, ринків та галузей економіки тощо. Умовою часткової рівноваги є рівновага на окремих ринках, загальної – на усіх ринках. За наявності ринкової системи саморегулювання та державного й наддержавного регулювання її рівновага досягається здебільшого через механізм коливання цін, а всієї економічної системи – насамперед внаслідок державного та наддержавного регулювання, що передбачає і використання цінового механізму. Умови часткової рівноваги досліджував А Маршалл, ринкової рівноваги в умовах недосконалої конкуренції – Дж. Робінсон та Е. Чемберлін, загальної економічної рівноваги – Л. Вальрас. Загалом діалектичний метод дослідження суперечить теорії загальної рівноваги, оскільки акцентує на дії закону єдності і боротьби протилежностей у процесі розвитку, в межах якого єдність двох сторін суперечності в кількісному аспекті є відносною (здійснюється через кількісні зміни в межах єдиної якості, без порушення міри, тобто без стрибка), в якісному – така єдність і боротьба відбуваються через взаємоперехід кількості в якість, формування новою якістю нової кількісної сили розвитку, якісних перетворень у межах єдиної сутності тощо, тобто дії закону кількісно-якісних змін. Поняття «економічної рівноваги» значною мірою збігається з поняттям «економічний оптимум».

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.