Економічний вимір

Економічний вимір – кількісна ідентифікація економічних параметрів, процесів, явищ, форм тощо. Розрізняють практичний і теоретичний економічний вимір. Практичний економічний вимір спирається на використання двох типів економічних інструментів ринкових цін і економічних оцінок. Основним практичним метрологічним інструментом є ринкові ціни на продукцію, послуги, інші інгредієнти виробничої та економічної систем. Економічні оцінки в практичному економічному вимірі відіграють допоміжну роль і нерідко за суттю й формою збігаються з ринковими цінами.

Більшість сучасних економістів (вітчизняних і зарубіжних) вважає, що ринкові ціни – це сума грошей, яку може і здатний сплатити за товар чи певну послугу покупець і на яку згоден продавець. Формується вона в конкурентному ринковому середовищі під впливом певної гри конкурентних ринкових сил і на основі балансування ринкового попиту і ринкової пропозиції на певні товари га послуги й інші інгредієнти економічних систем (наприклад, ресурси). Представники марксистської політичної економії вважають, що ринкова ціна – це грошова форма існування вартості товарів, б основу якої покладено, у свою чергу, т. зв. ринкові (або суспільні, усереднені) витрати праці (уречевленої і живої). Між цими двома поглядами на природу ринкової ціни немає особливих розбіжностей, якщо врахувати, що під поняттям «ринкова вартість» у марксистській політекономії розуміють поняття «корисність», «ефект» (але як додаткове, допоміжне, не основне поняття).

У сучасній економічній літературі основними детермінантами формування рівня ринкової ціни вважають граничну корисність і граничні витрати виробництва. Перша має тенденцію до зниження (закон спадної граничної корисності – кожна додаткова одиниця певного продукту приносить споживачеві усе меншу насолоду, задоволення), друга – до зростання (закон зростаючих граничних витрат – на виготовлення кожної додаткової одиниці певного продукту необхідно витратити все більше ресурсів виробництва). Під впливом цих двох різноспрямованих тенденцій зміни граничної корисності і граничних витрат виробництва ринкова ціна також має дві тенденції своєї зміни (якщо розглядати її в динаміці) – тенденцію до зростання під впливом зростання граничних витрат виробництва і тенденцію до зниження під впливом зниження граничної корисності. Трактування представниками марксистської економічної теорії природи й динаміки ринкових цін однобічне, оскільки визнається лише вплив на формування ринкових цін витрат виробництва, а роль і значення граничної корисності недооцінюється. Якщо ринкова ціна як основний інструмент економічного виміру формується під впливом дії двох детермінант – і граничної корисності, і граничних витрат виробництва, – то економічні оцінки формуються під впливом переважно граничної корисності. Чим вона вища, тим вища економічна оцінка. Тому відносно рідкісні блага оцінюються за високою шкалою, а необмежені – за низькою. Другою важливою відмінністю економічної оцінки від ринкової ціни є те, що перша може існувати у грошовій та негрошовій формах (як певна кількість балів, вербальна оцінка результатів господарювання). Система економічних оцінок може формуватися і поза ринком, наприклад, коли суб'єктивно оцінюють результати певної діяльності в балах. Якщо оцінка формується через ринкову систему і через певну суму грошей (певний грошовий дохід або певну грошову витрату), то різниці між нею (економічною оцінкою) і ринковою ціною вже не існує. Таким чином, і ринкова ціна, і економічна оцінка практично й найчастіше постають як певний грошовий дохід (для продавця, виробника) або як певна грошова витрата(для покупця, споживача).

Теоретичний економічний вимір залежно від того, який вимірювальний інструмент використовується – ринкові ціни чи економічні оцінки поза-ринкового і поза грошового походження, – також є двох видів. Перший спирається на використання системи й механізму ринкових цін, другий – системи й механізму економічних оцінок. Частіше використовують системи й механізм ринкових цін. Відповідно до цього наука про принципи і природу економічного виміру (економічна метрологія, економетрика, економетрія) поділяється на дві складові. Перша – теорія економічних оцінок (або економічна аксіологія). Сучасна економічна наука вважає, що конкурентні цінові й ринкові системи тотожні, оскільки ринкова ціна формується внаслідок певного балансування ринкового попиту і ринкової пропозиції, а з іншого боку, сама ринкова ціна – головний фактор формування ринкового попиту і ринкової пропозиції. В західній економічній метрології більшого розвитку набула економічна аксіологія, у вітчизняній економічній науці – теорія ціноутворення і вартості.

Теоретичний і практичний економічний вибір є номінальний та реальний. Виявити певний економічний параметр номінальне (за його номінальним змістом і величиною) – означає встановити ту його величину, яка відображає зміну його вартісної (грошової) форми, але не відображає зміну його змісту, фізичного обсягу. Номінальний економічний вибір – вимір з позицій руху і зміни грошової форми певних економічних процесів, реальний економічний вибір – вимір з позицій формування, руху і зміни реального фізичного змісту існують інші трактування понять, процедур і механізмів номінального і реального економічного виміру.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.