Реальний економічний вимір

Реальний економічний вимір – один із функціональних видів економічного виміру. Від номінального економічного виміру різниться тим, що дає можливість, по-перше, виявити міру впливу певних елементів економічної системи на результативність її функціонування і, по-друге, виявити зміни фізичної динаміки цих елементів, а не лише їх номінального цінового обсягу. Не існує однозначного трактування реального економічного виміру. Одні економісти вважають, що реально виявити величину певного елемента економічної системи – означає виявити ступінь його впливу на результативність її функціонування. Інші обстоюють думку, що реальний економічний вимір полягає в тому, щоб виявити зміну його обсягу і в цій зміні відобразити також зміну його фізичного обсягу. Обидва трактування не суперечать одне одному і мають право на існування. Згідно з першим реально виявити вплив певного елемента економічної системи на результативність її функціонування можна лише за допомогою такого економічного параметра, як економічних ефект, корисність, дохідність.

Вважається, що певні елементи економічної системи рівновеликі (рівнозначні) за умови, що вони рівновеликою (однаковою) мірою впливають на результативність її функціонування, мають рівновеликі економічні ефекти. Реальний економічний вимір здійснюється на практиці за допомогою таких вимірювальних інструментів, як реальні економічні оцінки або реальна вартість у формі звичайних ринкових цін, або цін, що формуються у специфічних економічних умовах, а саме коли економічна система розвивається інтенсивними методами і коли вона достатньо інтелектуалізована, тобто коли питома вага розумової, інтелектуальної праці досить висока. Поза цими умовами практичної потреби в реальному економічному вимірі немає, в екстенсивних і слабко інтелектуалізованих економічних системах достатньо номінального економічного виміру. Теоретично цей факт знайшов своє відображення в різних концепціях економічного виміру в номінальній – у марксистській політичній економії і в реальній – у західній економічній теорії. Кожна з цих концепцій відповідає дійсності в строго визначених економічних умовах, тому не може вважатися універсальною, а є лише частковою, спеціальною. Згідно з другим трактуванням результати реального економічного виміру дають можливість виявити зміну фізичних (реальних) обсягів певних елементів виробництва. Для здійснення реального економічного виміру використовують такий вимірювальний інструмент, як ринкові ціни початкового, базового періоду. Так, зміни фізичних обсягів результатів виробництва дорівнюють сумі добутків фізичних обсягів на їх початкові ринкові ціни. Реальний економічний вимір у другій інтерпретації дає змогу, на відміну від номінального економічного виміру, виявити міру зміни фізичних обсягів певних елементів економічної системи, в його результатах немає «інфляційної компоненти», що робить цей вимір значно точнішим, ніж економічний вимір номінальний. Однак різниця між ними все-таки умовна й відносна. Результати реального економічного виміру для даного періоду (інтервалу часу) є результатами номінального виміру для іншого часового інтервалу. Це пояснюється тим, що результати реального економічного виміру відображають лише зміну фізичних обсягів певних елементів економічної системи. Результати і номінального, і реального економічного виміру мають вартісно-грошову (цінову) форму і можуть бути кваліфіковані як певні типи економічного (а не технічного, технологічного) виміру. У практиці використовують ще один метод реального економічного виміру, за допомогою якого від результатів номінального економічного виміру переходять до реального економічного виміру, застосовуючи індекс інфляції (індекс зміни сукупних ринкових цін). Для цього результати номінального економічного виміру ділять або множать на індекс інфляції. Так, для переходу від номінальної до реальної ставки відсотка номінальну ставку ділять на індекс зростання сукупних ринкових цін. Аналогічно здійснюється перехід від номінальних до реальних грошових доходів суб'єктів економіки, від номінальної до реальної заробітної плати тощо. При переході від реальної до номінальної ставки відсотка першу множать на індекс інфляції.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.