Номінальний економічний вимір

Номінальний економічний вимір – один із функціональних видів економічного виміру. Принципово відмінний від реального економічного виміру. В сучасній науковій економічній літературі немає однозначного визначення номінального економічного виміру.

Існують т. зв. елементарна інтерпретація і вища (сучасна) інтерпретація номінального економічного виміру. Згідно з елементарною (або традиційною) інтерпретацією номінальний економічний вимір – це кількісна ідентифікація елементів (або процесів) економічних систем, що має на меті визначення їх обсягів (величини, місткості тощо) номінальне, за формою, суто зовні, як правило, на основі використання витратної ідеологи економічного виміру. В процесі номінального економічного виміру не визначається вплив певного елемента (процесу) економічної системи на результативність її функціонування, а лише кількісно визначається його власний обсяг. Номінальний економічний вимір в елементарній інтерпретації постає як лінійно-масштабний вимір з чітко вираженою арифметичною або геометричною природою. Для номінального визначення значущості певного елемента економічної системи достатньо вказати, які економічні витрати слід здійснити, щоб його створити (або яку економію витрат він дає у процесі його споживання).

Номінальний економічний вимір здійснюється за допомогою номінальної економічної оцінки, яка фактично збігається з поняттям «номінальна вартість» (номінальна цінність, номінальна ринкова ціна). За своєю сутністю номінальна оцінка або номінальна вартість – це суто витратна економічна категорія (поняття). Прихильники номінальної концепції економічного виміру в її елементарній (традиційній) інтерпретації вважають, що більшу величину мають ті елементи економічної системи, на виробництво яких витрачено більше ресурсів (особливо живої праці), тобто вони рівновеликі за умови рівновеликих величин витрат ресурсів. Коли як елемент певної економічної системи розглядати, наприклад, результати виробництва, то рівновеликими будуть ті з них, на виготовлення яких витрачена рівновелика жива праця, або які мають рівновелику номінальну вартість: Q1?Q2?…?n=I1+I2+…+In=V1n+V2n+…+Vnn, де Qi (i=1, 2, … n) результати виробництва певного виду, а Vin – відповідні їм номінальні вартості. Номінальна концепція економічного виміру в її елементарній інтерпретації набула найбільшого розвитку в марксистській економічній теорії її представники вважають, що об'єктивною основою, критерієм, інструментом економічного виміру є суспільно необхідні витрати ресурсів виробництва, особливо живої праці. Свою концепцію економічного виміру вони не трактують як номінальну і елементарну, однак за сутністю вона є певною мірою такою, оскільки не дає можливості виявити міру впливу певного елемента економічної системи на результативність її функціонування. Коли говорять, що на такий-то товар витрачено в процесі його виготовлення стільки-то живої праці, то дають лише його номінальну характеристику, не зазначаючи, як цей товар впливає на функціонування економічної системи.

Практично номінальний економічний вибір в його елементарній інтерпретації має місце тоді, коли здійснюється через такі ринкові ціни, які формуються, по-перше, в екстенсивній економічній системі, по-друге, в недостатньо інтелектуалізованій (з великою питомою вагою живої ручної праці) системі. Поза цими умовами і такими системами ринкова ціна не лише номінальне, а й реально вимірюватиме економічні процеси. Марксистська економічна теорія надає номінальному економічному виміру в його елементарній інтерпретації універсального характеру, тобто вважає, що сфера його практичного застосування нічим не обмежена. Таке твердження не цілком відповідає дійсності. Згідно з сучасною (вищою) інтерпретацією номінальний економічний вимір будь-яких елементів економічної системи означає визначення їх обсягу у фактично діючих ринкових цінах. Так, вартісний обсяг результатів (номінальна їх вартість або оцінка виробництва) дорівнює сумі добутків фізичних обсягів певної продукції на їх фактично діючі ринкові ціни: Vn=Q1?P1+Q2?P2+…+Qn?Pn, де Qi – фізичний обсяг результатів певного виду, Pi – відповідні їм фактичні ціни. Інструментом номінального економічного виміру в сучасній інтерпретації є номінальні оцінки або номінальні вартості у формі фактично діючих ринкових цін. Вони не дають змоги точно визначити зміну фізичних обсягів певних елементів економічної системи (результатів виробництва, наприклад) через наявність у результатах такого виміру т. зв. «інфляційної компоненти». В умовах, коли ринкові ціни мають тенденцію до коливного (рідко – неухильного зростання), використання як інструмента виміру фактично діючих ринкових цін не дасть точних даних про зміну фізичних (тобто реальних), наприклад, обсягів виробництва. Для усунення недоліків номінального економічного виміру часто вдаються до інфлювання (розширення вартісних обсягів виробництва, що передували базовому періоду) через коригування цих обсягів на рівень інфляції (зростання ринкових цін) і дефлювання (звуження вартісних обсягів виробництва наступних після базового періодів) діленням цих вартісних обсягів на показник рівня інфляції.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.