Економічна поведінка (ЕП) індивідів, соціальних груп та інститутів

Економічна поведінка (ЕП) індивідів, соціальних груп та інститутів – обумовлена об'єктивними процесами, економічними інтересами та економічним мисленням цілеспрямована діяльність щодо задоволення матеріальних потреб. Економічна поведінка людей є вагомою економічною засадою їх життєдіяльності. Це не лише економічна, а й історична категорія, що наповнюється якісно новим змістом в кожній соціально-економічний формації і трансформується в майбутній духовній формації економічної поведінки, як і будь-яка економічна категорія, має дві сторони: 1) матеріально-речовий зміст – робочий час, витрати живої та минулої праці, її продукт, 2) соціально-економічну форму – суспільні відносини, в які вступають їх суб'єкти у процесі економічної поведінки.

Причини економічної поведінки індивідів поділяють на об'єктивні та суб'єктивні. До перших належать: 1) принцип матеріальної основи розвитку суспільства, який полягає в тому, що люди насамперед задовольняють власні матеріальні потреби, які є певним базисом їх життєдіяльності, 2) панування певної економічної системи, яка детермінує іманентні їй економічні інтереси, мотиви, стимули економічної поведінки, 3) залишки попередніх і паростки майбутніх економічних відносин, наприклад, перехідні відносини, які народжують економічну поведінку, що характерна для перехідного періоду, 4) ринок як центр формування, регулювання й задоволення потреб усіх його суб'єктів, 5) економічні коливання, наприклад, фази ділового циклу, що впливають на процес економічної поведінки населення, 6) надзвичайні обставини (війни, революції, екологічна криза, землетруси, повені тощо). Суб'єктивні причини економічної поведінки індивідів: 1) економічне мислення, яке виробляє рішення наступної поведінки у формі думки, економічна поведінка є перевіркою, оцінкою, результатом думки і виконання рішення, 2) свобода економічного мислення й економічна поведінка як основа пріоритету прав та свобод особи в демократичному суспільстві, що забезпечує збагачення її потенціалу й процес її саморегуляції, 3) економічні цілі та завдання, наміри й установки, їх реалізація та нереалізація, що консолідуються у психологічний фактор, який опосередковує економічну поведінку.

Причини економічної поведінки соціальних груп – інтегрування причин економічної поведінки індивідів. Так в умовах перехідної економіки економічна поведінка класу власників визначається їх провідними економічними інтересами та панівним становищем у суспільстві інше становище, інші економічні інтереси й можливості у середнього класу, звідси і його традиційна економічна поведінка. Економічні інтереси, становище й можливості, які визначає переважно ринок та держава, зумовлюють економічну поведінку найманих працівників. Причини економічної поведінки інститутів формуються на мікрорівні, але сприяють реалізації як мікроекономічних, так і макроекономічних процесів, руху всієї економіки. Діяльність фінансових інститутів, виробничих та ринкових структур і особливо реалізація форм власності визначаються різноманітними причинами індивідуального, соціального, мікро- і макроекономічного характеру. Але провідну роль відіграє державна влада, її характер, ідеологія, законодавча, виконавча та судові структури, економічна політика.

Змістом економічної поведінки індивідів, соціальних груп та інститутів є саме економічне життя, яке диференціюється рівнями його руху домашні господарства, мікро- і макроекономіка, світове господарство. Квінтесенція змісту економічної поведінки – у розширеному відтворенні життєдіяльності індивідів та соціальних груп, ефективності економічної системи та її інститутів, матеріальних благ і духовного потенціалу суспільства.

Підвищення якості змісту економічної поведінки в сучасних умовах відбувається за такими етапами: 1) ринок, 2) ринкові відносини, 3) ринкова економіка, 4) соціально-ринкова економічна система. Цьому значною мірою сприяють економічна наука й державне регулювання економіки, яке виявляє становлення усвідомленого впливу суспільства на власну економічну поведінку і реалізацію функцій його економічного базису. У ФРН раціональна економічна поведінка індивідів, соціальних верств та інститутів в умовах соціального ринкового господарства спрямовується ринкового регуляцією і державним регулюванням, в якому важливу роль відіграє фінансова та кредитно-грошова політика національного банку. У США економічна поведінка регулюється ринковими, а також державними механізмами, але останні функціонують у періодично змінному режимі державне регулювання – дерегулювання. В Японії існує практика активного взаємо-доповнення державного індикативного програмування й поточного ринкового регулювання економічної поведінки. Розвиток соціально-ринкової економічної системи, механізмів її регулювання й економічного мислення сприяють підвищенню ефективності економічної поведінки, яка поступово стає все більш регульованою. В Україні на етапі переходу дорегульованої ринкової економіки формуються причини, зміст і практика економічної поведінки, лише певною мірою характерні для сучасного суспільства. Водночас у перехідній економіці ще не усунені причини, зміст й практика економічної поведінки, що існували за адміністративно-командної економіки. Так, економічна поведінка індивідів, соціальних груп, інститутів в Україні все більше детермінується плюралізмом форм власності й виявляється в комерційній діяльності, підприємництві та становленні конкурентних відносин. Водночас значна частка й ділова активність державного сектора в перехідній економіці продовжують впливати на економічну поведінку індивідів, відчужених від реальної власності на засоби виробництва й обігу, соціальних груп, які не беруть участі в підприємництві, та неринкових інститутів.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.