Зовнішня позика

Зовнішня позика – отримані від зарубіжних кредиторів або надані іноземним позичальникам суми коштів або товарів та послуг на аналогічну суму на визначений термін, після настання якого позичальник зобов'язаний повернути їх з відсотками (або без них). Сума зовнішніх позик зараховується до суми зовнішньої заборгованості країни з приводу надання й отримання зовнішніх позик. Виникають міжнародні кредитні відносини між державами, міжнародними організаціями, банками, суб'єктами підприємницької діяльності.

Зовнішня позика є однією з форм експорту капіталу, що здійснюється з метою завоювання ринків збуту, дешевих джерел сировини і робочої сили, отримання високих прибутків та впливу на внутрішню і зовнішню політику країни–імпортера капіталу. Зовнішні позики також стимулюють експорт товарів і послуг, створюють надійний інвестиційний клімат, сприяють ліквідації стихійних лих і розширенню міжнародного співробітництва тощо.

Суб'єкти надання зовнішніх позик – держава та недержавні структури. Державні зовнішні позики розміщують через недержавні банківські синдикати та консорціуми за певну комісійну винагороду, їх також безпосередньо надає одна держава іншій (у т.ч. державні кредитні організації – т. зв. зовнішні позики безоблігаційні). Крім того, зовнішні позики надають міжнародні економічні організації, фінансові установи певній країні на одно- та багатосторонній основі. Надання зовнішніх позик недержавними структурами (великими комерційними банками, іншими юридичними особами) здійснюється у формі банківських та експортних кредитів. Зовнішні позики існують у формі товарного (комерційного) і грошового (банківського) кредиту. Найчастіше комерційний кредит надають у вигляді фірмового кредиту (фірма-експортер товарів і послуг однієї країни надає відстрочку для їх оплати імпортеру іншої держави) терміном від 2 до 7 років насамперед залежно від економічної кон'юнктури на світових ринках. Комерційний кредит також надають у вигляді позик, пов'язаних з такими формами міжнародних розрахунків з торговельних операцій, як вексельні кредити, кредити по відкритих розрахунках та ін. Вигіднішими для країни-імпортера є банківські кредити. Суб'єкти міжнародного державного банківського кредиту – міжнародні економічні організації, регіональні валютно-кредитні й фінансові організації (МВФ, МБРР та ін.) і національні державні кредитні організації (наприклад, Експортно-імпортний банк США). Суб'єктами міжнародного недержавного банківського кредиту є великі комерційні банки, фірми, посередники (брокери), державні та недержавні організації (змішані). Щодо технологічного способу виробництва зовнішні позики поділяють на продуктивні та непродуктивні. До перших відносять кредити для закупівлі устаткування, сировини, ліцензій, «ноу-хау» тощо, які сприяють розвитку економіки, до других – кредити для закупівлі зброї та утримання армії погашення зовнішньої заборгованості та ін. Позики МВФ Україні переважно непродуктивні, кредити МБРР – продуктивні, але використовуються здебільшого непродуктивне. Позики МБРР надаються за пільговими відсотковими ставками ЛІБОР (6,5-7,7%) + 0,5%, початок сплати – через 5 років. Залежно від термінів надання зовнішні позики розрізняють коротко- (до 1 року), середньо- (від 1 до 5 років) та довготермінові (понад 5 років).

Зовнішні позики також поділяють на експортні, фінансові та валютні кредити. Експортні – кредити, які надає банк експортера банку імпортера для закупівлі машин сировини тощо. Вони, як правило, передбачають зобов'язання позичальника використати позику на певні цілі, наприклад, закупити товар у країні, яка надає кредит. Фінансовий кредит дає право на закупівлю товарів набудь-якому ринку. Валютний кредит – кредит, що надається у певній валюті (країни-кредитора, країни-позичальника або третьої держави) для погашення зовнішньої заборгованості, стабілізації національної грошової одиниці та ін.

Зовнішні позики можуть надаватися на компенсаційній основі, що передбачає взаємні поставки товарів або надання послуг на однакову величину. Такі кредити, як правило, надають банківські консорціуми до 15 років для будівництва заводів, освоєння природних ресурсів та ін. Країна-імпортер погашає їх поставками товарів, сировини. Зростає частка зовнішніх позик міжнародних фондів, регіональних банків їх надання нерідко є умовою отримання зовнішніх позик від недержавних організацій. Такі кредити Україна отримувала від МВФ їх надають під відсоткові ставки, що базуються на відсоткових ставках найбільших країн-позичальників.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.