Зелтен (Selten) Райнхард

Зелтен (Selten) Райнхард (н. 1930) – лауреат Нобелівської премії в галузі економіки за 1994. Народився у м. Бреслау (Вроцлав). Закінчив Берлінський університет та університет м. Беркелей. У 1957 в університеті м. Франкфурт-на-Майні отримав диплом математика, в 1961 захистив кандидатську, а в 1968 – докторську дисертації. У 1969 переїхав до Берліна, працював у Вільному університеті, професор. З 1984 Зелтен – професор, завідувач кафедри економічної теорії інституту суспільних та економічних наук Боннського університету, спеціалізується у сфері теорії ігор. Зелтен – член американської Академії наук і мистецтв, почесний доктор кількох німецьких вузів. Володіє англійською, французькою та есперанто. Найвідоміші праці «Цінова політика підприємства у статичній теорії» (1970), «Моделі стратегічної раціональності» (1988), «Загальна теорія вибору рівноваги у грі» (1988, спільно з Дж. Харсані).

Відзначаючи особистий внесок ученого в економічну науку, Нобелівський комітет наголосив, що Зелтен «створив концепцію «досконалої гри», яку пізніше завершив «рівновагою рук, що трясуться». Дослідження Зелтен безпосередньо стосуються аналізу олігополістичної конкуренції та інформаційної економіки, мали значний вплив на дискусії про довіру до економічної політики урядів. Протягом майже 30 років Зелтен разом з Дж. Нешем та Дж. Харсані глибоко досліджували теорію рівноваги, теорію гри щодо їх застосування в економіці. У своїх наукових працях Зелтен, увівши в економіко-математичну модель рівноваги Дж. Неша додаткові параметри, показав, як можна уникнути т їв «нецікавого» або беззмістовного з економічного погляду стану рівноваги Неша. Як відомо, теорія гри виходить з передумови про раціонально діючих ринкових учасників (гравців). Двоє чи більше людей діють один проти одного, зважують та враховують можливі дії протилежної сторони у виробленні власної стратегії поведінки. Наслідком таких дій може бути ціна товару, на який є лише один покупець і один продавець. У випадку, коли на обмеженому ринку діють три або чотири продавці, для визначення поведінки виробника і можливої реакції конкурентів на його виробничі плани використовують т. зв. рівновагу Неша. Жоден з гравців при цьому не має стимулу діяти. Інакше Зелтен виходить з цих положень Неша. В його теоретичній ігровій концепції люди у своїй сьогоденній стратегії враховують, що може відбутися завтра. Це, у свою чергу, має певні наслідки встановлюється стабільна ситуація, в якій і в майбутньому також досягається рівновага. Концепцію можна проілюструвати на прикладі поведінки профспілок та національного банку. Банк оголошує, наприклад, перед початком року, що він намагатиметься досягти стабільності цін. Профспілки повинні мати тверду впевненість щодо того, якою мірою центральний банк стримає інфляцію (тобто що вона матиме якусь визначену величину), підвищить зайнятість і, як наслідок, реальні витрати на заробітну плату будуть знижені. Вони вірять у задеклароване й закладають збільшену грошову масу в свою тарифну угоду. Центральний банк змушений дозволити вищий рівень інфляції, оскільки прагне зберегти існуючий рівень зайнятості. В теоретичній ігровій моделі встановлюється рівновага з певним рівнем інфляції та зайнятості. Але на практиці часто буває інакше. Зовнішній імпульс у вигляді, наприклад, підвищення цін на нафту одразу порушує таку рівновагу. Можливо через це Зелтен віддає перевагу не суто теоретичним моделям, а експерименту. У своїй лабораторії він перевіряє чи дійсно люди поводять себе так раціонально, як це відображено в теорії гри. Зелтен дійшов висновку, що результати значно відрізняються від очікуваних згідно з теорією гри. Проблематичним у цій теорії є й те, що на практиці часто виникає низка рівноваг, і критерії рівноваги не можна застосовувати безпосередньо для передбачення результату. Основою раціонального трактування рівноваги є передумова, що "гравці" володіють повною інформацією. Проте на практиці це також часто не відповідає дійсності. Враховуючи це, Зелтен дослідив і виклав проблему «багатовекторних некооперативних рівноваг» таким чином, щоб унеможливити «нецікаві» й економічно беззмістовні рівноваги. Концепція часткової довершеності (перфектності) гри має значення для переконливості економічної політики. Зелтен розширив теорію гри, додавши до неї поняття «рівновага рук, що трясуться». Суть його полягає в тому що кожен «гравець» у своїх діях враховує навіть найменшу можливість помилки. Виходячи з цього, «рівновага рук, що трясуться», наявна й тоді, коли гравці припускаються незначних помилок.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.