Особливості виробництва, розповсюдження і реєстрації фільмів

Регулювання певних інформаційних процесів починається вже на етапі виробництва фільмів.

Відповідно до Закону України "Про кінематографію" за видами фільми поділяються на:

• ігрові;
• анімаційні (мультиплікаційні);
• неігрові тощо.

Фільм створюється колективом, який складається з авторів, виконавців фільму та виробників. Персональний склад учасників створення фільму зазначається у вихідних даних (титрах) фільму.

Виробництво фільму здійснюється відповідно до затверджених центральним органом виконавчої влади у галузі кінематографії технічних стандартів, норм та правил виробництва фільмів. Дотримання цих стандартів, норм та правил є обов'язковим для суб'єктів кінематографії незалежно від форм власності.

На початку або в кінці фільму на матеріальних носіях розміщуються вихідні дані (титри), в яких у довільній послідовності зазначаються назва фільму, учасники його створення, знак охорони авторського права, рік його створення. За погодженням з власником, який має виключне право на фільм, у вихідні дані (титри) фільму можуть бути внесені додаткові відомості про учасників його створення. Вихідні дані (титри) фільму підлягають обов'язковому відтворенню на всіх фільмокопіях. Початком фільму вважається перший кадр зображувального або звукового ряду незалежно від того, чи це титри, зображення чи фонограма. Кінцем фільму вважається останній кадр зображувального або звукового ряду, вкчючаючи титри і знак охорони авторського права.

Розповсюдження і демонстрування фільмів в Україні здійснюються відповідно до затверджених центральним органом виконавчої влади у галузі кінематографії (Цержкіно) технічних стандартів, норм та правил розповсюдження і демонстрування фільмів. Дотримання цих стандартів, норм та правил є обов'язковим для суб'єктів кінематографії незачежно від форм власності.

Іноземні фільми перед розповсюдженням в Україні в обов'язковому порядку повинні бути дубльовані або озвучені чи субтитровані державною мовою, вони також можуть бути дубльовані або озвучені чи субтитровані мовами націоначьних меншин. Розповсюдження іноземних фічьмів здійснюється згідно з законами України та міжнародними договорами України.

Право на розповсюдження і демонстрування національних та Іноземних фільмів на всіх видах носіїв зображення надається суб'єктам кінематографії центральним органом виконавчої влади у галузі кінематографії – Державною службою кінематографії.

Документом, який засвідчує це право та визначає умови розповсюдження і демонстрування, є державне посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів (прокатне посвідчення).

Фільми, на які видані державні посвідчення на право розповсюдження і демонстрування, вносяться до державного реєстру фільмів. Положення про державне посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів затверджується Постановою Кабінету Міністрів України № 1315 від 17 серпня 1998 року.

У цьому Положенні терміни вживаються в такому значенні:

1. право розповсюдження фільму – виключне (ексклюзивне) або невиключне (неексклюзивне) право на тиражування, продаж, передання в прокат, оренду фільму. Це право складається з:
   • кінотеатрачьного права (тиражування фільмокопій на кіноплівці, передання їх у прокат, оренду);
   • права домашнього відео (тиражування фільмокопій на відеоносіях, їх продаж, передання в прокат);
   • права публічного комерційного відео (тиражування фільмокопій на відеоносіях, їх продаж, передання в прокат, оренду для публічного показу через відеопроекцію);
   • телевізійного права (тиражування фільмокопій на відеоносіях, їх продаж, передання в прокат для публічного показу каналами мовлення телебачення);
2. право демонстрування фільму – виключне (ексклюзивне) або невиключне (не ексклюзивне) право на демонстрування (публічний показ) фільму. Це право складається з:
   • кінотеатрального права (демонстрування фільмокопій на кіноплівці у призначених для цього приміщеннях: кінотеатрах, кіноустановках);
   • права публічного комерційного відео (демонстрування фільмокопій на відеоносії у призначених для цього та обладнаних спеціальною відеопроекційною апаратурою приміщеннях або у приміщеннях, безпосередньо не пов'язаних з демонструванням фільмів, обладнаних відеопроекційною апаратурою або телевізійними приймачами);
   • телевізійного права (демонстрування фільмокопій на відеоносії або кіноплівці каналами мовлення ефірного, супутникового, кабельного телебачення платного чи безоплатного).

Прокатне посвідчення видається:

• власникам кінотеатрального права – на кожний фільм і кожну фільмокопію на кіноплівці. Власник кінотеатрального права передає кіновидовищним закладам оригінал прокатного посвідчення з кожною фільмокопією. У разі передання державним кінопрокатним підприємством фільмокопії кіновидовищним закладам оригінал прокатного посвідчення може залишатися безпосередньо на цьому підприємстві;
• власникам телевізійного права, права домашнього відео та публічного комерційного відео – на кожний фільм або кілька фільмів. У разі надання прокатного посвідчення на кілька фільмів на зворотному боці прокатного посвідчення зазначаються назви фільмів, номери державної реєстрації, індекс з визначенням глядацької аудиторії, для якої призначено фільм, і термін дії прав.

Для одержання прокатного посвідчення власник відповідних прав на фільм подає до Держкіно:

• заяву про видачу прокатного посвідчення, в якій зазначаються назва фільму мовою оригіналу та українською мовою, країна і студія-виробник, рік випуску;
• нотаріально засвідчені копії (ксерокопії) угод (контрактів, договорів), інших документів, які підтверджують право даної особи на розповсюдження і демонстрування фільму;
• коротку анотацію фільму, довідку про основний творчий склад знімальної групи та про метраж і тривалість фільму, засвідчені підписом власника відповідних прав на фільм;
• фільмокопію на кіноплівці – для власників кінотеатральних прав, на інших носіях – для власників телевізійних прав, прав домашнього відео, яка відповідає технічним вимогам для перегляду, дубльована (озвучена, субтитрована) українською мовою.

Розгляд заяви, прийняття рішення щодо державної реєстрації фільму або відмови у ній та видача прокатного посвідчення здійснюється протягом 15 днів після подання власником відповідних прав на фільм документів і матеріалів. У разі позитивного рішення Держкіно присвоює кожному фільму державний реєстраційний номер та видає прокатне посвідчення.

Реєстрація фільмів здійснюється відповідно до Наказу Міністерства культури і мистецтв України № 571 від 31 серпня 2004 року "Про затвердження Положення про державні/ реєстрацію фільмів". Реєстрації підтягають усі художні, документальні, науково-просвітницькі, учбові, анімаційні кіно- і відеофільми (далі – фільми) вітчизняного, зарубіжного та спільного виробництва, які мають права на розповсюдження і демонстрування в Україні.

Під час державної реєстрації згідно Наказу № 571 для кожного фільму встановлюється один з індексів, що визначає глядацьку аудиторію та відповідно до неї умови розповсюдження і демонстрування фільму.

І. Індекси фільмів, що не мають обмеження глядацької аудиторії.

• "ДА" – дитяча аудиторія;
• "ЗА" – загальна аудиторія.

Фільми з індексом "ДА" – це фільми, спеціально створені для дітей і доступні за сюжетом для дитячого сприйняття. Повна відсутність у цих фільмах у будь-якій формі грубості, насильства, жорстокості, непристойних виразів.

Фільми з індексом "ЗА" – категорія загальнодоступних фільмів, дчя глядачів будь-якого віку. Фільми цієї категорії розраховані на сімейний перегляд. Тобто такі, що порушують теми, які однаково цікаві та зрозумілі більшості глядачів незалежно від їх віку, інтелектуального рівня, соціального стану. Як правило, вони вирішені в доступній розважальній формі. Пропагують сімейні цінності. Реалії складної дійсності (смерть, страждання, горе, насильство тощо) подаються з максимальною умовністю.

Виключаються будь-які сцени, які можуть негативно впливати на психіку людей, а особливо дітей: натуралістичний показ жорстокості і насильства, фізіології сексу; допускається тільки естетизована демонстрація оголеного тіла, орієнтована на зразки високого мистецтва.

II. Індекси фільмів, які мають обмеження глядацької аудиторії.

Слід звернути увагу, що кожне з обмежень є наслідком ґрунтовного аналізу фільму в залежності від кількості та ступеня наявності тих чи інших тем або ситуацій.

"14" – фільми, перегляд яких дозволяється дітям до 14 років тільки в супроводі батьків. Фільми цієї категорії порушують теми і проблеми, характерні для навколишньої дійсності в усій її складності. Як правило, їх утілення здійснюється в таких жанрах, як трагедія, драма, трагікомедія, які передбачають більш жорсткий показ дійсності, ніж фільми категорії "ЗА". Самостійний перегляд дітям до 14 років забороняється.

Батьки попереджаються про те, що тема і зміст фільму розраховані на більш зрілих глядачів і не підходить дітям до 14 років. Фільми цієї категорії можуть мати обмежене зображення оголеного тіла без сцен сексуальної поведінки.

Можливі сексуальні натяки і асоціації. Фільм може включати сцени з незначним ступенем насильства та жорстокості, без надмірного натуралістично вираженого кровопролиття.

"16" – фільми, перегляд яких забороняється особам до 16 років. Глядачі попереджаються, що тема або зміст фільмів призначено для більш зрілої аудиторії, ніж фільми категорії "ЗА" та "14". Передбачається, що цю категорію складають глядачі, що мають певний життєвий досвід і здатні сприймати ускладнену мову художнього твору.

Фільми цієї категорії можуть мати сцени з обмеженим ступенем насильства та жорстокості, такі як бійки, застосування зброї без надмірного кровопролиття, обмежене зображення нещасного випадку або катастрофи. Вони також можуть мати сцени, що включають короткі й епізодичні зображення оголеності, сцени кохання без сексуальної поведінки, епізодичне використання грубих слів, ненормативної лексики, якщо вона підкреслює належність персонажів до певних прошарків суспільства, присутня в оригіналі за задумом режисера і необхідна для розвитку сюжету. Такі сцени повинні бути короткими за хронометражем (до З хвилин), зняті з використанням засобів художньої виразності, їх необхідність обумовлена логікою сюжету. Можуть бути присутні проблеми нетрадиційних сексуальних відносин за умови, якщо вони вирішені коректно і тільки на вербальному рівні.

До цісї категорії можуть бути віднесені фільми, які мають художню цінність, створені в руслі сучасних течій та напрямків кіно або молодіжної субкультури, мають деякі сцени, що виходять за межі загальноприйнятої моралі, важливі для сприйняття сюжету.

"18" – фільми, перегляд яких забороняється особам віком до 18 років та дозволений тільки для дорослого глядача.

Ця категорія включас фільми таких жанрів, як бойовики, трилери, містика, специфічними атрибутами яких є сцени насильства, жорстокості, показ жахливого, патологічного натуралізму, їх наявність має бути виправдана логікою сюжету та втілена на екрані з максимальним ступенем умовності (тобто використання спецефектів, що виключають шокуючий натуралізм). У фільмах цієї категорії можуть мати місце художньо виправдане насильство, у тому числі сексуальне, наочне зображення катастроф, жахів, відвертої оголеності (включаючи статеві органи), імітація сексуальних актів, доречне вживання непристойностей. Крім цього, до цісї категорії можуть відноситись фільми, що мають художньо виправдані сцени антисоціальної поведінки у відверто переконливій формі.

"Х21" – фільми, перегляд яких забороняється особам до 21 року і демонстрування їх дозволяється за обмеженою умовою. Це всі типи еротичної продукції (для телебачення становить виняток так звана еротична версія порнографії, яка у світовій практиці має індекс – "XX"). А також фільми, які мають цінність як твори мистецтва, з включенням сцен статевих актів, що окремо від твору можуть виглядати як порнографія, але не вульгарні за своєю суттю. Фільми цієї категорії можуть мати художньо виправдані сцени насильства, жорстокості, надзвичайно наочне зображення катастроф, жахів, відвертої оголеності.

Установтена кчасифікація фільму мас обов'язковий характер для юридичних і фізичних осіб, які займаються розповсюдженням і демонструванням фільмів.

У видачі прокатного посвідчення та реєстрації може бути відмовлено за наявності наступних тем або ситуацій:

1. Пропаганда війни.
2. Розпалювання національної або релігійної ворожнечі.
3. Заклики до зміни шляхом насильства конституційного ладу або територіальної цілісності держави.
4. Пропаганда фашизму, неофашизму.
5. Приниження і образа нації або особистості за національною ознакою.
6. Бузувірство і блюзнірство, неповага до культурних пам'яток, національних і релігійних святинь.
7. Художньо не виправданий показ насильства і жорстокості, зокрема із застосуванням зброї.
8. Приниження особистості, знущання з приводу фізичних вад (каліцтво), з душевно хворих.
9. Прояви жорстокості щодо дітей.
10. Прояви брутального ставлення до жінки.
11. Прояви жорстокості щодо тварин, рослин.
12. Зображення самогубств.
13. Грубе спокушання жінки, ґвалтування.
14. Легковажність до венеричних захворювань.
15. Пропаганда невігластва і неповаги до батьків.
16. Пропаганда наркоманії.
17. Художньо не виправдана демонстрація статевих відносин, порнографія.

Ознаками, за якими фільми можна віднести до порнографічних, є:

• автоатрибуція – віднесення фільму тими, хто його створив, або прокатниками до класу "XXX" (порнопродукція);
• анонімність створювачів фільму, відсутність переліку дійових осіб, виконавців. Використання псевдонімів для визначення виконавців та режисерів;
• показ сексуальних сцен, що суперечать художньому задуму:
  • відсутність концепції фільму і художніх принципів його побудови;
  • основний екранний час відведено показу в натуралістичній формі фізіологічного статевого акту, що є головною метою фічьму;
  • умовність зв'язку окремих сцен і епізодів;
  • однозначність інтерпретації сцен, що зображуються;
  • персонажі – лише символ статі, не мають характерів, характери замінені темпераментом;
  • відсутність сюжету, інтриги, контексту, дистанції;
  • деталізована розробка з переважним використанням крупного плану і направленого освітлення, прямих ракурсів зйомки при показі сцен статевого акту.

У разі виникнення розбіжностей щодо визначення індексу фільму за згодою вчасника відповідних прав на фільм цей індекс визначає експертна комісія з питань розповсюдження і демонстрування фільмів при Держкіно (далі – експертна комісія). У такому разі термін розгляду заяви та видачі прокатного посвідчення може бути продовжений до 20 днів.

До складу експертної комісії входять незалежні експерти -кінознавці, кінокритики, мистецтвознавці, психологи, а також представники заінтересованих міністерств та інших центрачь-них органів виконавчої влади (за згодою). Експертна комісія мас право встановлювати індекс фільму, який визначає гляда-цьку аудиторію, надавати висновки, а у разі потреби – акти мисгецтвознавської експертизи. Очолює експертну комісію голова Держкіно.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 1315 від 17 серпня 1998 року Держкіно відмовляє у державній реєстрації та видачі прокатного посвідчення:

• на підставі висновку експертної комісії на фільми, що можуть завдати шкоди моральному і фізичному вихованню, культурному розвиткові громадян, а також на фільми порнографічного характеру і ті, що пропагують війну, насильство, жорстокість, фашизм і неофашизм, спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров'я населення;
• якщо фільм не дубльований (озвучений, субтитрований) українською мовою на фільмокопії мови оригіналу.

Рішення Держкіно про відмову в державній реєстрації та у видачі прокатного посвідчення може бути оскаржене власником відповідних прав на фільм у судовому порядку.

Не потребують державної реєстрації та видачі прокатного посвідчення:

• фільми, створені для відомчого розповсюдження і демонстрування, та фільми, що демонструються на некомерційних і професійних показах, організованих творчими спілками, вищими навчальними кінотеатральними закладами;
• фільми, що демонструються на міжнародних кінофестивалях, які проводяться в Україні за погодженням з Мінкультури;
• кіно- і відеопродукція із записами театральних вистав, концертів, інформаційних, музичних, розважальних, спортивних, навчальних програм і реклами.

При реєстрації до державного реєстру вносяться такі відомості:

• дата реєстрації державного посвідчення;
• реєстраційний номер фільму, який складається з 9 знаків:
  • перший знак – код фільму:
    • ігрові: 1 – художній;
    • не ігрові:
      • 2 – анімаційний;
      • 3 – хронікально-документальний;
      • 4 – науково-просвітницький;
      • 5 – учбовий;
      • 6 – кінолітопис;
  • другий знак – код країни – виробника фільму:
    • 1, 2, 3 – Україна (державні студії, кінопродукція з державними студіями, недержавні студії, телестудії, телекомпанії);
    • 4 – Росія та інші держави СНД;
    • 5 – США;
    • 6 – Франція;
    • 7 – Італія;
    • 8 – Індія;
    • 9 – інші країни;
  • наступні чотири знаки визначають порядковий номер реєстрації;
  • наступні два знаки визначають рік випуску фільму на екрани;
  • останній знак – літери:
    • К – кінотеатральне право,
    • Т – телевізійне право;
    • В – право домашнього відео.

Джерело – глава з навчально-методичного посібника:

Тарасенко Р.В. Інформаційне право: Навчально-методичний посібник / МВС України, Луган. держ. ун-т внутр. справ ім. Е.О. Дідоренка. – Луганськ: РВВ ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка, 2010. – 512 с.