Консорціум

Консорціум – форма зрощування кількох промислових компаній або банківських монополій, а також окремих держав, банківського і промислового капіталів однієї чи багатьох країн для спільного здійснення великомасштабного і капіталомісткого проекту, великих фінансових операцій. Такими операціями банків є розміщення позик або акцій, спекуляція цінними паперами.

Перші консорціуми (банківські) виникли наприкінці XIX ст. і об'єднували кілька банків однієї країни або двох і більше держав для здійснення значних фінансових операцій. Консорціум банків організовує один із наймогутніших банків (голова консорціуму), він є посередником між іншими банками і промисловими компаніями, з одного боку, й державними кредитно-фінансовими установами (центральним банком та ін.) – з іншого. За виконання цієї функції голова консорціуму отримує додаткову винагороду. На вищій стадії розвитку капіталізму відбувається зрощування промислових монополій (у т.ч. колективних) на національному та інтернаціональному рівнях. Так, об'єднання компаній наявне в аерокосмічній та електронній промисловості країн Західної Європи. Такі консорціуми створюються за участі держави, яка є гарантом. Учасниками консорціуму можуть бути держави, наприклад Міжнародний консорціум супутникового зв'язку. Ці консорціуми називають міжнародними їх створюють також для здійснення спільних науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок. Так, для виробництва нового пасажирського літака «Аеробус» попередньо було досягнуто угоди між Францією, ФРН і Великобританією, а уряд ФРН фінансував майже 90% інвестицій німецьких фірм. Консорціуми поділяють на закриті й відкриті. Закриті консорціуми передбачають укладення контракту замовником з кожним учасником окремо. У відкритому консорціумі його учасники підпорядковуються спільно обраному лідеру, з яким замовник укладає контракт, і несуть спільну відповідальність за виконання взятих зобов'язань у межах своєї частки капіталу. Лідер відповідає перед замовником за виконання всього проекту. Учасники консорціуму зберігають свою виробничу і комерційну самостійність, але управління здійснює централізовано рада директорів і комітети з управління. На рівні окремих компаній створюються координаційні комітети, які вирішують організаційно-технічні питання.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.