Кардинальна корисність

Кардинальна корисність – це корисність певного набору, групи товарів, яка може бути виміряна в абсолютному вираженні в певних умовних одиницях, порівнюваних з одиницями виміру ваги, відстані та ін. Поняття «кардинальна корисність» запровадив у науковий обіг англійський економіст У. Джевонс. Умовна одиниця вимірювання корисності певного набору товарів – ютиль. Отримані при цьому рівні корисності можна підвести під відповідні абсолютні числа зі знаком плюс але інтервали між названими рівнями корисності, не пов’язані з абсолютними числами. Деякі економісти вважають, що корисність може бути виміряна одним із двох наведених способів. Проте за допомогою математичного моделювання впродовж майже двох століть не вдалося виміряти корисність, знайти її кількісний показник. Італійський економіст А. Парето запропонував відносний показник корисності, відповідно до якого один набір товарів є кращим для споживача, ніж інший.

Згідно з концепцією ординалізму рівні корисності можна лише упорядкувати, тобто стверджувати, що благо вищої корисності розташоване вище від блага нижчої корисності. Таке упорядкування називають ординальним, коли неможливо визначити (величину) різницю між корисністю перших двох благ, з одного боку, та другого, третього і т.д. – з іншого.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 2. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.