Сукупна корисність
Сукупна корисність (англ. utility – корисність) – це загальна величина (обсяг) корисності всієї сукупності товарів певного виду. Вимірюється в умовних одиницях корисності (ютилях) або в грошовій формі. Коли сукупна корисність виступає як певна сума грошей і через гроші відображається, вона є економічною корисністю.
Конкретна величина сукупної корисності певної маси товарів залежить від низки факторів:
- граничної корисності кожної додаткової одиниці товару з певної сукупності товарів;
- характеру зміни граничної корисності (темпу зміни, початкової точки зниження граничної корисності тощо);
- ступеня дефіцитності товару.
Емпірично й теоретично доведено, чим менш дефіцитним є товар певного виду, тим його більше, чим нижчий ступінь його обмеження, тим вищий ступінь корисності всієї маси товарів певного виду. Високодефіцитні (дуже обмежені) товари мають, як правило, низьку сукупну корисність, а низькодефіцитні, кількість яких обмежена незначною мірою, – високу сукупну корисність. Така залежність зумовлена способом підрахунку сукупної корисності її визначають послідовним додаванням граничної корисності кожного додаткового товару до попередньої суми загальної величини корисності.
Оскільки сукупна корисність має тенденцію до зростання (на відміну від граничної корисності, яка з певної одиниці товару починає знижуватися), крива сукупної корисності є висхідною і має позитивний кут нахилу. Цей графік (крива) зображує сукупну корисність маси певного товару у випадку й за умови, що гранична корисність не досягає нульового значення і тим більше не є від’ємною. Коли гранична корисність певної одиниці товару стає нульовою, а згодом набуває від’ємного значення (виступає як шкода, негативно впливає на ступінь задоволення потреб споживача), крива сукупної корисності за певної кількості товарів стає горизонтальною (хоча б в одній точці) і поступово знижується (з висхідної перетворюється на низхідну.
Сукупна корисність певних товарів перебуває у прямій залежності від ринкових цін. Згідно з сучасною економічною наукою товари з великою сукупною корисністю (товари, незначною мірою обмежені в кількості, наприклад вода) мають низьку ринкову ціну, а товари з низькою сукупною корисністю (діаманти) – високу. В такій же оберненій, або від’ємній, залежності перебувають значення граничних корисностей і сукупна корисність певного товару. Якщо товар має велику граничну корисність, його сукупна корисність незначна, і навпаки, товар з низькою граничною корисністю (наприклад, вода) має велику сукупну корисність. Цей факт і пояснює т.зв. парадокс Сміта, який не зміг теоретично довести, що найнеобхідніші для життєдіяльності людини продукти (наприклад, вода) мають дуже низьку ринкову ціну.
Джерело:
Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 2. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.