Лізинг

Лізинг (англ. leasing – оренда) – це довготермінова оренда (від 6 місяців до кількох років) машин, обладнання, транспортних засобів, виробничих споруд тощо на умовах поворотності, терміновості й платності і на підставі відповідного договору між орендодавцем і орендарем, що передбачає можливість їх наступного викупу орендарем.

У визначенні лізингу Світовим банком зазначається, що це «контрактні відносини між двома сторонами, які дають змогу одній стороні використовувати майно, що є власністю іншої сторони, в обмін на обумовлені контрактом періодичні платежі». Лізинг – це новий спосіб фінансування й активізації збуту, що ґрунтується на збереженні права власності на товар за орендодавцем.

У лізинг здають предмети тривалого користування. Як правило, протягом терміну дії договору лізингу орендар сплачує орендодавцю повну вартість орендованого майна. Ціна продажу визначається після закінчення терміну лізингу.

Лізинг можна розглядати і як різновид довготермінового кредиту, наданого в натуральній формі, який погашається клієнтом в розстрочку, тобто лізинг – це поєднання оренди й кредиту, розстрочки й прокату. Водночас використовуються змішані форми оплати грошима, товарами та послугами. Для лізингоотримувача витрати на оренду здійснюються у формі поточних (не поділяються на відсотки та амортизаційні відрахування).

Переваги лізингу: не потребує значних одноразових витрат, дає змогу швидко переходити на нову технологічну базу і постійно вдосконалювати її з допомогою лізингодавця, звільнитися від обслуговування і зосередитися на ефективному використанні нової техніки. Лізингові послуги почали надавати у США в 50-х XX ст. Наприкінці 90-х лізингові компанії існували у більш як 80 країнах світу. Згідно з умовами лізингу лізингова компанія, що купує на прохання клієнта устаткування, транспортні засоби тощо, бере на себе зобов’язання власника, зокрема відповідальність за збереження матеріальних цінностей, внесення страхових платежів, сплату майнових податків, здійснення робіт за дорученням орендодавця. Клієнт укладає з банком чи лізинговою компанією страховий договір оренди, в якому зазначають, поряд з іншими умовами, розмір орендної плати і періодичність її внесення. Зафіксована у контракті сума виплачується у визначені терміни з попередньою оплатою авансу.

Основний вид лізингу – фінансовий. У лізинговому контракті передбачається виплата впродовж встановленого терміну повної вартості амортизованих засобів праці та певної суми відсотків за її користування (які є прибутком власника). За цих умов термін оренди засобів праці збігається з термінами їх повної амортизації. Це сприяє орендуванню повного комплексу устаткування та обладнання для окремих підрозділів підприємства (цехів, підрозділів), закінчених технологічних ліній. Найчастіше на умовах фінансового лізингу орендують науково- та капіталомісткі засоби праці (верстати, устаткування, машини та ін.). Після повної виплати вартості орендованих засобів праці (і відповідного відсотка) вони переходять у власність лізингоотримувача. Особливість фінансового лізингу – це неможливість розірвання договору впродовж основного терміну оренди (необхідного для відшкодування витрат лізингової фірми), а також наявність трьох сторін, які беруть участь в орендній угоді, - орендаря, орендодавця і постачальника (виробника) обладнання. Орендодавець (лізингова фірма) укладає два договори: з орендарем про передання йому майна в оренду і з постачальником про закупівлю майна.

Існують такі різновиди фінансового лізингу:

• зворотний – виробник і орендар представлені однією особою. Власник обладнання продає його лізинговій фірмі, а вона здає обладнання в оренду безпосередньо колишньому власнику. Така комерційна угода дає орендарю змогу економити на капітальних витратах і водночас експлуатувати більшу кількість одиниць обладнання;
• оперативний – передбачає оренду обладнання на період, значно коротший, ніж термін його служби (обладнання здається в оренду на кілька разів).

Розрізняють лізинг з повною (фінансовий) та частковою (оперативний) оплатою. Залежно від того, хто здійснює обслуговування обладнання, лізинг поділяють на чистий (нетто) і брутто. Лізинг брутто передбачає, що обов’язок обслуговування покладається на лізингодавця.

Одна з форм лізингу – компенсаційний, за якого орендар поставляє лізинговій фірмі товар, виготовлений з використанням орендованого обладнання, як орендну плату. Такі операції вигідні українським підприємствам, що взаємодіють із зарубіжними лізинговими фірмами, оскільки перші не мають необхідної валюти для закупівлі й оренди імпортних технічних засобів.

Для України перспективним також є фінансовий лавередж, за якого для реалізації великих лізингових проектів (будівництво заводів, фабрик, шляхів) об’єднують капітали кількох лізингових компаній. Перевагою цього способу є те, що лізингові компанії не мають права регресу на збудований об’єкт. У міжнародній банківській практиці поширений лізинг із залученням коштів (оренда інвестиційного типу): банк організовує отримання довготермінової позики в одного або кількох кредиторів на суму 80% вартості зданих в оренду активів, за що отримує від орендаря додаткову винагороду. Така операція дає змогу банку скоротити базу оподаткування за рахунок підвищення відсотка за взятий кредит на витрати своєї діяльності.

Правове регулювання лізингу в розвинутих країнах здійснюється окремим законодавством з лізингу (Бельгія, Франція, Італія, ФРН) або судовими рішеннями (США, Англія). У США, крім того, податкові інспектори здійснюють розмежування договорів лізингу та умовного продажу для пошуку прихованого податку. В Англії договір лізингу – довготермінова угода, а справжній договір має назву «оренда-продаж», у Франції – «кредит-оренда». Про поширення лізингу свідчить те, що у США його частка у виробничих інветиціях становить до 27%. Великі комерційні банки країни обслуговують 45% обсягів фінансування лізингу. Основними об’єктами лізингових угод в Німеччині є автомобілі, комп’ютери й офісне обладнання, кораблі та літаки. У Франції послугами лізингу користуються підприємці (до 90%). Найбільше користувачів лізингу в Англії і Німеччині – у сфері послуг (до 50%) та обробної промисловості (до 35%). Наприкінці 90-х XX ст. на частку лізинг припадало до 400 млрд. дол. угод з новим устаткуванням, машинами тощо, у США лізингові контракти становили майже 150 млрд. дол. (в Україні – менше 15 млн. дол.).

Розвитку лізингу в Україні сприятиме широке залучення іноземних інвестицій надання митних пільг для тимчасового ввезення обладнання, надання лізингодавцю податкових пільг при купівлі вітчизняного обладнання, використання іноземної допомоги не на закупівлю обладнання, а на лізинг, що заощадить валюту, випробування ввезеного обладнання, його своєчасний ремонт та обслуговування, зменшення або скасування ставки оподаткування доходів від позареалізаційних операцій після передання майна в оренду, втілення в життя міжнародної конвенції про фінансовий лізинг.

Банківський лізинг – лізинг, який передбачає поєднання двох договорів – договору купівлі-продажу (між продавцем і банком – лізинговою компанією) і договору оренди (між лізингоотримувачем і банком). Лізингова компанія (банк) купує устаткування на замовлення лізингоотримувача (компанії, фірми) і здає його їм в оренду.

Генеральний лізинг – договір про лізинг, що дає право лізингоотримувачу (компанії, фірмі) доповнювати список орендованого устаткування без додаткового узгодження з лізинговою фірмою (лізингодавцем).

Експортний лізинг – форма лізингу, за якої в лізинговому контракті передбачається закупівля лізинговою фірмою засобів праці у національного підприємства-виробника (власника), а відтак надання їх в оренду за кордон іноземному лізингокористувачу. Об’єкти оренди – науко- та капіталомісткі засоби праці й інші основні фонди (будівлі, споруди тощо). За експортним лізингом укладаються, як правило, два контракти: а) про довготермінову оренду (якщо йдеться про пасивну частину основних фондів, термін контракту – до 30 років), б) про надання кредитів (якщо після закінчення терміну оренди необхідно придбати певні основні фонди за залишковою вартістю). Експортний лізинг – економічно вигідний, оскільки дає змогу підприємству без накопичення всієї суми для придбання нової техніки використовувати її споживчу вартість повністю, а отже, підвищувати конкурентоспроможність власного виробництва, сприяє виходу на іноземні ринки та ін. Для народного господарства загалом широке використання експортного лізингу не супроводжується збільшенням зовнішнього боргу (у разі несвоєчасної або неповної сплати вартості оренди та повернення отриманих кредитів). Ці переваги дають змогу не лише компенсувати плату за кредит, а й привласнити результати синергічного ефекту (у формі надприбутку) завдяки поєднанню особистісних і речових факторів виробництва. Основні різновиди експортного лізингу:

• ренгинг (короткотермінова оренда основних фондів, як правило, до кількох місяців, без права наступного викупу і за вищою, ніж за простого лізингу, орендною платою),
• хайринг (оренда основних фондів на середньотерміновий період, здебільшого на 3-6 років, з правом повного викупу і переходу у власність орендованих фондів після повної виплати їх вартості).

Імпортний лізинг – торговельна угода, згідно з якою лізингова компанія закуповує устаткування в іноземної фірми й надає його власним орендарям.

Зворотний лізинг – це форма прямого лізингу та лізингових операцій, що передбачає укладення лізингового контракту між виробником устаткування та обладнання (водночас – його власником, тобто і лізингоотримувачем), у якого не вистачає засобів для виробничої діяльності, з одного боку, та лізинговою фірмою, що купує ці засоби праці й продає їх у лізинг (відчужує, надає на певний термін в оренду) власнику – з іншого. Завдяки зворотному лізингу виробник устаткування та обладнання отримує додаткові фінансові ресурси, передусім для поповнення обігових коштів, а лізингова фірма (орендодавець) – можливість зекономити капіталовкладення й використовувати значний обсяг засобів праці як залучені ресурси. Лізинговий контракт за зворотним лізингом передбачає право товаровиробника викупити устаткування та обладнання після закінчення терміну контракту і знову стати їх власником.

Капітальний лізинг – форма довготермінової оренди основних фондів, згідно з якою орендатор має як переваги, так і ризик, пов’язаний з їх володінням.

Класичний лізинг – форма лізингу, за якої лізингоотримувач (підприємство, фірма) бере на себе всі витрати, пов’язані з утриманням і експлуатацією устаткування (зі сплатою податків включно).

Міжнародний лізинг – форма лізингових фінансових операцій, що передбачає укладання лізингового контракту між підприємствами й організаціями різних країн про купівлю устаткування та обладнання і здачі його в оренду національному або іноземному орендатору. Розрізняють прямий міжнародний лізинг (власник засобів праці та лізингова компанія знаходяться в одній країні, а лізингоотримувач – в іншій, усі учасники лізингового контракту знаходяться в різних країнах) та опосередкований (власник засобів праці та лізингоотримувач знаходяться в одній країні, але капітал власника засобів праці, тобто лізингодавача, частково чи повністю вкладений іноземними компаніями). Економічна доцільність використання міжнародного лізингу зумовлена передусім тим, що чинне законодавство багатьох країн передбачає надання стимулів та пільг для ввезення устаткування й обладнання за лізингом за умови зарахування їх на баланси зарубіжних лізингових компаній. Використання міжнародного лізингу поліпшує якість техніки і технологій, а отже, підвищує конкурентоспроможність країни, в яку ввозиться нова техніка, її експортні можливості. Водночас найбільші вигоди від міжнародного лізингу мають транснаціональні корпорації та банки. Для ширшого використання міжнародного лізингу необхідна уніфікація відповідного законодавства різних країн, зокрема щодо умов орендної плати. Новий вид міжнародного лізингу – левереджліз – створення довірчої компанії лізинговою компанією і орендатором, яка (компанія) купує устаткування у фірми-виробника і здає його в довготермінову оренду іншим фірмам і компаніям. Вигода для цих компаній і фірм – використання податкових пільг, зокрема пов’язаних з прискореною амортизацією. Сучасними формами міжнародного лізингу є також ліз-бек, за якого лізингова фірма купує за готівку засоби праці у фірми-виробника в іншій країні, а відтак надає їх цій же фірмі в оренду.

Оперативний лізинг – форма лізингу, за якої лізингова компанія (орендодавець) надає лізингоотримувачу (підприємству, фірмі) послуги з утримання та ремонту орендованого устаткування.

Операційний лізинг – форма лізингу, за якої лізингові контракти укладають на короткий термін (менший за амортизаційний період орендованих засобів праці), що передбачає неповну його окупність, а після закінчення терміну контракту – повернення орендованих засобів праці власнику. Крім того, в контракті може бути передбачено припинення його дії в будь-який момент. Оскільки власник засобів праці здає їх за цих умов в оренду неодноразово, наприкінці амортизаційного періоду зростає ризик неповного відшкодування вартості цієї частини основних фондів. До плати за орендовані засоби праці також додаються витрати на їх ремонт і технічне обслуговування. Водночас власник устаткування та обладнання несе повну відповідальність за їхню якість. Позитивний аспект операційного лізингу – можливість фірми-виробника задовольнити потреби в устаткуванні та обладнанні декількох підприємств, негативний – збільшення обсягів лізингових платежів (порівняно з фінансовим лізингом).

Повний лізинг – форма лізингу, що передбачає обслуговування, ремонт і заміну орендованого устаткування (у т.ч. новими моделями) лізинговою компанією (лізингодавцем).

Прямий лізинг – лізинг, за якого виробник техніки та устаткування є водночас лізингодавцем.

Фінансовий лізинг – лізинговий договір, в якому передбачено виплату впродовж терміну дії договору суми, що дорівнює повній амортизації устаткування та частки прибутків від його використання, а лізингоотримувач набуває права викупу устаткування за залишковою вартістю або повернення його чи укладення нового договору.

Чистий лізинг – лізинг, за якого обслуговування техніки та устаткування бере на себе лізингоотримувач, і тому витрати на обслуговування не включаються до лізингових платежів.

Оцінка рівня проникнення фінансового лізингу в галузі на українському ринку

Сьогодні все більшого розповсюдження та популярності набирає фінансовий лізинг, що являє собою договір, згідно з яким лізингодавець зобов`язан придбати у власність у продавця (постачальника) річ згідно з встановленими лізингоотримувачем специфікаціями і передати її лізингоотримувачу в користування на певний строк (не менше 1 року) за встановлену плату (лізингові платежі).

Актуальність напрямку дослідження полягає в тому, що на сьогодні в Україні фінансовий лізинг є сильним фінансовим інструментом, який грає важливу роль в економічному житті, адже він сприяє: росту бюджету країни, новим інвестиціям в бізнес, стимулюванню росту ВВП. Також сьогодні актуальність розвитку лізингу України обумовлена передусім несприятливим станом технічного та технологічного обладнання.

Поняття фінансового лізингу в Україні було розглянуто такими науковцями: В. Нестерчуком, Т. Драганом, А.Дешко, Т.Єфименко та іншими.

Основна тенденція лізингу в Україні – закріплення позицій за лідерами ринку, розширення їх сфер впливу і покриття. В Україні понад 200 лізингових компаній, але активно працюють на ринку не більше 20-30 з них. Виокремимо ТОП-10 компаній, які активно поводять себе на ринку і залишаються в десятці лідерів. Лізингові компанії, посилені банківським капіталом, активно пропонують заміну кредитам як підприємствам, так і приватним особам. Представимо у таблиці ці компанії та їх рейтинг:

Отже, портфель ринку збільшується, зростання вартості діючих договорів складає 23% або 7,8 млрд. грн. Так, 2013 рік позначився істотною перестановкою сил серед великих діючих гравців ринку лізингу. Перше місце серед рейтингу лізингових організацій впевнено займає «ВТБ Лізинг Україна». На другому місці є Райффайзен Лізинг Україна.

Проаналізуємо роль фінансового лізингу в галузях. На графіках представлені кількість і вартість укладених договорів фінансового лізингу з 2008 по 2013 роки:

Для того, щоб визначити рівень проникнення фінансового лізингу в галузі, визначимо об’єми фінансового лізингу. Загальна вартість договорів у 2012 році склала 14708,4 млн. грн., а загальна кількість – 10826 штук. Середня вартість діючої угоди склала 1,4 млн. грн.

Отже, можна говорити про стабільну тенденцію підвищення об’ємів лізингу на фінансовому ринку.

Серед діючих договорів фінансового лізингу на кінець 1 кварталу 2013 року, як і раніше, переважають угоди в галузі транспорту (57,41%), сільського господарства (20,26%), будівництва та сфері послуг.

Дамо оцінку проникнення лізингу на фінансовому ринку. Станом на IV квартал 2012 року загальний рівень проникнення лізингу в загальний об`єм капітальних вкладень за останні 5 років виріс з 1% до 3,3%, а капітальному інвестуванні – з 1,5% до 8%. Асоціація лізингодавців відзначає, що середнє значення проникнення лізингу для країн Європейського Союзу – 12,5%, Росії – 28%, що свідчить про величезний потенціал лізингу в Україні.

Визначимо найбільший попит предметів лізингу і представимо його на графіку:

Отже, найбільшим попитом серед предметів лізингу користується транспорт та сільськогосподарча техніка. Також, починаючи з 2011 року, попитом стала користуватися комп’ютерна техніка.

Найбільше в лізингу знаходиться транспорту (59,90%), а також сільськогосподарської техніки (16,61%).

Представимо тенденцію вартісного розподілу договорів фінансового лізингу за галузями:

Перспективи розвитку лізингу на українському ринку досить великі, нові пропозиції зі сторони лізингових компаній та їх спільні програми з виробниками в різних галузях тільки збільшать популярність лізингових послуг.

Український ринок лізингу має великий потенціал і на ньому успішно створюються передумови для бурхливого розвитку вже в найближчому майбутньому.

Джерело: Алфьорова І.Є., Васильєва Д.О. «Оцінка рівня проникнення фінансового лізингу в галузі на українському ринку»