Плинність робочої сили

Плинність робочої сили – процес переміщення робітників і службовців з одних підприємств на інші. Відбувається внаслідок втрати роботи через закриття підприємств, установ, звільнення працівників за власним бажанням, звільнення за прогули та інші порушення трудової дисципліни, недостатнього розвитку сфери обслуговування та інших чинників.

Показником плинності робочої сили є відношення кількості працівників, які вибули з підприємств і установ, до їх середньоспискової кількості. До нього не включають працівників, які вибули у зв’язку з навчанням, призовом на службу в армію, виходом на пенсію. Для скорочення плинності робочої сили необхідне поліпшення умов праці та оплати робочої сили, надання можливостей для поєднання роботи з навчанням, збільшення розмірів премій і виплат за вислугу років, встановлення надбавки до пенсій за тривалий час роботи на підприємстві та ін. Найбільша плинність робочої сили існує під час економічних криз, оскільки рівень безробіття різко зростає, і значна частина працівників намагається знайти роботу на інших підприємствах, змінити професію. У США до 20 млн. найманих працівників щорічно залишають свої робочі місця, майже 10 млн. з них робить це добровільно. Найнижча плинність робочої сили серед розвинутих країн світу – в Японії, що зумовлено системою пожиттєвого найму працівників (третини від загальної їх кількості).

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 2. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.