Технологічний детермінізм
Технологічний детермінізм – основоположний принцип багатьох сучасних соціально-економічних та соціолого-політичних концепцій суспільного розвитку, які абсолютизують роль технічного чинника в історії, суспільстві. Виникнення технологічного детермінізму зумовлене розвитком техніки, науково-технічного прогресу і його вищого ступеня – науково-технічної революції історично першою формою вияву технологічного детермінізму у суспільствознавстві були техніцистичні концепції, автори яких прагнули пояснити соціальні явища з позиції технічного фетишизму.
Батько техніцизму – німецький учений Е. Капп, який у книзі «Основні риси філософи техніцизму» (1877) дав широке тлумачення техніки, ототожнюючи її зі всією матеріальною культурою. З часом техніцизм перестав бути суто німецьким явищем – наприкінці XIX ст. з'явилися праці французького вченою А. Еспінаса «Виникнення технології», російського інженера П. Енгемейєра «Економічне значення сучасної техніки» та ін. Принцип технологічного детермінізму було покладено в основу різноманітних теорій суспільного розвитку. Так, О. Шпенгер ставив у залежність від технічного розвитку всі соціокультурні явища. На його думку, наявність техніки управління і техніки виконання доводить, що «існують люди, які за своєю природою покликані командувати, і люди, призначені природою для підкорення».
Широкого визнання набула й теорія «культурної відсталості» У. Огборна. З часом представники технологічного детермінізму зосереджують свою увагу на питанні співвідношення науково-технічного і соціального прогресу.
Значного поширення концепції технологічного детермінізму набувають, починаючи з 50-х, внаслідок бурхливого розвитку НТР. У широкому значенні технологічного детермінізму – метод (принцип) пояснення суспільних процесів і явищ, згідно з яким зміни в технології були і, ймовірно, будуть першопричиною змін соціальних інститутів, практичних дій та ідей.
У вузькому значенні технологічного детермінізму ґрунтуються на двох положеннях:
- технічна основа суспільства – фундаментальний чинник, що впливає на всі сторони соціального існування;
- зрушення в технології – єдине і найважливіше джерело змін у суспільстві.
Згідно з таким розумінням суспільство розглядається як сукупність трьох горизонтальних страт технологічної, що покладена в основу, філософської, що знаходиться зверху, і соціальної – між ними.
Технологічна система – первісна і основна, соціальні системи є функціями технологи, а філософські відображають технологічні сили й соціальні системи.
Поява у другій половині XX ст. величезної кількості соціально-економічних, соціолого-політичних концепцій, що спираються на технологічний детермінізм, пояснюється тим, що вони виконують не лише ідеологічну, а й практично-політичну й прогностичні функції. На основі цих концепцій виробляються часткові й загальні рекомендації, які дають змогу певним чином раціонально коригувати соціальні процеси, пом'якшуючи соціальні протиріччя. Прогностична функція концепцій технологічного детермінізму, яка полягає у передбаченні напрямів і шляхів розвитку певної сфери соціального життя, активно використовується для вироблення соціальних програм і соціальної політики.
На основі концепцій технологічного детермінізму визначаються соціальні норми, даються оцінки суспіль них процесів і явищ, відбувається пошук засобів і методів впливу на духовне життя суспільства розробляються моделі майбутнього раціонально функціонуючого суспільства. Деякі концепції технологічного детермінізму не позбавлені утопічних і відверто консервативних ідей щодо бажаного майбутнього.
Прихильниками технологічного детермінізму на сучасному етапі с не лише суспільствознавці, а й представники природничих і технічних наук, науково-технічної інтелігенції, які певною мірою визнають технічний чинник визначальним у розвитку суспільства і применшують або цілком відкидають роль соціальних чинників. Залежно від оцінки історичної перспективи соціального розвитку більшість дослідників виділяють у технологічного детермінізму: оптимістичний (Д. Белл, З. Бжезінський, Г. Кан та ін.) і песимістичний (Ж. Еллюль, Д. Медоуз та ін.) напрями, представники яких розглядають НТР або як всезагальне благо, або як неприборкану силу зла.
Концепції технологічного детермінізму різняться і своїм соціальним змістом. Представники його ортодоксального напряму (У. Гібсон, Д. Белл, Г. Кан) усвідомлюють необхідність адаптації соціальної системи до нових «викликів». НТР і прагнуть виробити курс який сприяв би формуванню майбутньої технічної цивілізації. Прихильники ліберально-реформістського напряму технологічного детермінізму (Дж. Гелбрейт, П. Дракер, С. Рамо та ін.) намагаються через реформи поліпшити сучасне суспільство відповідно до своїх ідеалів вважають, що джерело влади – сплав знання і досвіду, який уособлює технократію.
Представники демократично-просвітницької гілки технологічного детермінізму впевнені, що в майбутньому розвинута технологія служитиме основою прогресу і вважають безглуздям перекладати на техніку провину за соціальне лихо (А. Тоффлер, Г. Сіборг, Дж. Пассмер та ін.). Антитехніцистські настрої представників науково-технологічної інтелігенції виражаються в теоріях соціально-критичного напряму технологічного детермінізму (Ч. Рейч та ін.). Технологічний детермінізм для них – своєрідне тло для пояснення більшості негативних явищ, пов'язаних з розвитком науки і техніки, та їх впливу на людину і суспільство.
Прихильність до технологічного детермінізму кваліфікованих спеціалістів, які практично не беруть участі у прийнятті соціальне значущих рішень, виражається або у прагматичне життєвій орієнтації, або в претензії на більш високе становище в суспільстві, або у критиці правлячої технократичної верхівки. Отже, незважаючи на плюралізм технологічного детермінізму, загальною методологічною основою його теорій є висування технологічного чинника на передній план. При цьому техніка відособлюється від соціальних відносин, ставиться в один ряд з явищами природи і розглядається як надсоціальна і надлюдська «даність». Як сутнісний вияв автономії техніки постулюється її здатність до саморозвитку, безмежного вдосконалення всіх її параметрів. Людині залишається вибір або пристосуватися до світу техніки, або протестувати проти нього. Виходячи з цього, вважається, що вчені-новатори, винахідники, техніки "не винаходять" інновації, а знаходять їх, актуалізуючи потенційне буття техніки, що закладене в логіці розвитку технічного. Розуму технологічного детермінізму більшою чи меншою мірою властивий теоріям індустріального суспільства, постіндустріального суспільства, суспільства споживання, суспільства дозвілля, технотронного, технократичного і комп'ютеризованого суспільства.
Джерело:
Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.