Фондова біржа

Фондова біржа – установа, організований, постійно діючий ринок, на якому здійснюють купівлю-продаж цінних паперів. Членами фондової біржі є переважно її засновники окремі індивіди і кредитно-фінансові інститути. Засновники можуть розширити коло членів фондової біржі через продане біржових місць. За сприятливої кон'юнктури ціна місця, наприклад, на Нью-Йоркській фондової біржі сягає 1 млн. дол. Члени біржі або державні органи, які контролюють її діяльність, встановлюють умови, за яких компанія може бути допущена до біржової торгівлі.

Щоб котируватися на Нью-Йоркській біржі, корпорація повинна мати не менше 22 млн. активів, загальну кількість випущених акцій – не менше 1 млн. шт., кількість акціонерів, які володіють не менше 100 акціями, – 200 тис. Тому в середині 90-х на цій біржі котирувалися акції лише 1800 наймогутніших корпорацій (із майже 3 млн. усіх корпорацій Америки), а кількість найменувань акцій – понад 1000. На Токійській біржі котирувалися до 1600 компаній. Щоб зареєструватися на цій біржі, прибуток компанії за останні три роки повинен становити не менше 300 млн. єн, статутний капітал – не менше 1 млрд. єн, а дивіденди на одну акцію – не менше 5 єн. Членами фондової біржі можуть бути лише високорентабельні фірми. На фондовій біржі також продають облігації державних позик. У США та Японії склалася моноцентрична біржова система – в кожній із цих країн домінує одна фондова біржа, розташована у фінансовому центрі країни. В Німеччині, Канаді – поліцентрична біржова система крім головної біржі існують одна або кілька провідних бірж Так, у Німеччині діє одна строкова (для здійснення строкових угод) та вісім фондових бірж, наймогутнішою з яких є Франкфуртська – у 1993 торговельний оборот рентних цінних паперів становив на ній майже 3,5 трлн нім марок. На фондовому ринку цінних паперів у цій країні існують офіційний і регульований ринки та позабіржовий оборот (вільна торгівля). Найвищий рівень безпеки інвесторів – на офіційному ринку, де котируються акції крупних підприємств. На регульованому ринку під наглядом правління біржі представлені переважно середні підприємства, термін існування яких становить понад рік, мінімальна кількість акцій, що надходять у торгівлю, – 10000 тис. шт., а очікувана курсова ціна – 500 тис. марок. На офіційному ринку ці дані становлять відповідно 3 роки, 50 тис. шт. і 2,5 млн. марок. Крім того, на офіційний ринок підприємство повинно подати більше інформації про себе та цінні папери, проміжний звіт тощо. У 1993 на офіційному ринку здійснювалася торгівля понад 15600 цінними паперами, на регульованому – понад 6000 і у позабіржовому обороті – майже 2200 цінними паперами. Якщо на Нью-Йоркській фондовій біржі котирувалося до 60% акцій, то на німецьких біржах – майже 85% рентних цінних паперів (дають фіксований відсотковий дохід). Реєстрація на фондовій біржі піднімає престиж компанії, полегшує доступ до ринку капіталу, сприяє підвищенню курсу й акцій, отже, розширює коло акціонерів. У деяких наймогутніших американських корпораціях кількість акціонерів сягає 3 і більше млн. осіб. Тому вони централізують значні грошові суми, що сприяє прискоренню інвестиційних процесів, зростанню могутності крупних корпорацій. На початку 90-х XX ст. оборот фондової біржі в Лондоні становив понад 40% обсягів ВВП, в Цюриху – понад 35%, в Амстердамі – до 15%. Членство у фондовій біржі вимагає постійного підтвердження високим і стабільним курсом акцій, тому показники курсу акцій є свідченням ділової активності, стабільності економіки. В США використовується такий агрегований статистичний показник ділової активності, оцінки економічної кон'юнктури, як індекс Доу-Джонса. Він базується на основі динаміки середніх курсів акцій 65 наймогутніших корпорацій, у т. ч. 30 промислових, 20 транспортних і 15 із сфери комунально-побутового обслуговування, які котируються переважна на Нью-Йоркській фондовій біржі. Внаслідок цього цей індекс ґрунтується на даних про ціну акцій на цій біржі. Купівля-продаж акцій на фондовій біржі здійснюється за допомогою посередників. Якщо посередник купує цінні папери за власні гроші або за рахунок отриманих кредитів, а відтак продає їх за вищою ціною, то на американському позабіржовому ринку він називається ділером. Головний посередник на центральній фондовій біржі Нью-Йорка – «спеціаліст», інші посередники, що пов'язують його з покупцями або продавцями, – брокери. За свої посередницькі операції брокери отримують винагороду за домовленістю між заінтересованими сторонами – клієнтами або відповідно до такси, встановленої біржовим комітетом. За успішного ведення посередницьких операцій брокер може накопичити кошти і стати ділером. Брокери мають свій статут, яким визначено порядок управління, прийому до складу членів біржових органів, їх функції тощо. Керівним органом на фондовій біржі є біржовий комітет (у США – рада управляючих), при якому функціонує біржова комісія, що дає дозвіл або відмовляє у допуску нових цінних паперів на котирування. При біржових комітетах також функціонують котирувальні комісії, які займаються питаннями щоденної публікації даних про кількість проданих цінних паперів, їх курс у курсових бюлетенях. Такі бюлетені випускають у США всі види фондових бірж. На Нью-Йоркській біржі – до 50 тис співробітників, понад 30 тис. зареєстрованих представників членів біржі, майже 1500 членів біржі та 6000 партнерів цих членів. Члени Лондонської фондової біржі здійснюють операції не в операційному залі біржі, а за допомогою електронних систем зв'язку. Курси акцій і облігацій промислових компаній (та державних позик) зазнають постійних коливань. Найрізкіше вони знижуються під час економічної кризи і підвищуються в період сприятливої економічної кон'юнктури. Так, під час кризи 1929–33 курсова вартість акцій, що котирувалися на Нью-Йоркській біржі, знизилася приблизно в 4,5 рази. Нерідко курси акцій знижуються в умовах зростання промислового виробництва внаслідок валютної чи фінансової криз. Певний вплив на курси акцій має терміновий тип операцій на біржі, що становить основну масу біржових операцій у більшості розвинутих країн крім США (існують ще касові операції – оплата за цінні папери здійснюється одразу або у найближчі 2–3 дні), за якого акції продають, а оплата їх відбувається протягом 1 місяця. При цьому продавці акцій через засоби масової інформації (радіо, телебачення, пресу) намагаються штучно знизити їх курс. Це зумовлено тим, що вони продають знецінену акцію за заздалегідь обумовленою вищою ціною фондової біржі здійснює розподіл і перерозподіл фінансового капіталу (на «первинному» ринку – коли акції випускаються і продаються населенню, різним компаніям та фінансово-кредитним інститутам, і на «вторинному» – коли емітовані акції перебувають в обігу і переходять з одних рук в інші), що, поряд з рухом грошей, інших цінних паперів і відповідними інститутами формує кровоносну систему економіки. В Україні існують 3 фондові біржі. В 1991 на найбільшій з них було продано на перших торгах лише 64 акції, в 1996 – понад 160 млн. акцій.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.