Призначення фінансового капіталу
Фінансовий капітал створює об'єктивні передумови і необхідні економічні умови для здійснення реального процесу відтворення в економіці країни. Це досягається шляхом постійного кругообігу дійсного (фізичного) капіталу, який утворюється в результаті використання фінансового капіталу в масштабі всього народного господарства.
У процесі свого функціонування фінансовий капітал перетворює кошти й інші майнові цінності в інвестиційні фонди, використовувані як джерела для утворення реального фізичного капіталу.
Збільшення масштабів використання фінансового капіталу впливає на формування необхідних економічних передумов здійснення відтворювального процесу, з'являються об'єктивні можливості істотного збільшення обсягу створюваного в економічній системі держави валового внутрішнього продукту в результаті ефективнішої господарської діяльності, забезпечується розширене відтворення дійсного капіталу і прискорюється його кругообіг у масштабах усього народногосподарського комплексу.
Обов'язковою умовою для утворення і нагромадження фінансового капіталу в економічній системі держави є кошти, які виконують таку важливу функцію, як засіб нагромадження. Дану функцію гроші можуть виконувати завдяки своїй абсолютній ліквідності, тобто здатності грошей бути виміняними на будь-який товар. Хоча якісно гроші безмежні, оскільки можуть бути перетворені в будь-який товар, кількісно вони обмежені певною сумою і тому дають своєму власнику можливість купити тільки певну кількість товарів. Протиріччя між якісною безмежністю грошей і їхньою кількісною обмеженістю робить процес нагромадження грошей нескінченним, що є однією з умов утворення грошового капіталу.
Утворення і нагромадження фінансового капіталу створює лише необхідні економічні передумови для наступного його інвестування. Тільки в процесі інвестування реалізується економічний потенціал країни й окремих підприємницьких структур. Саме можливість інвестування є заохочувальним мотивом для всіх суб'єктів економічної системи до нагромадження і перетворення накопиченого майна (грошей, цінних паперів, матеріальних і нематеріальних активів) у фінансовий капітал економічної системи. В плині розвитку ринкових відносин в Україні потреба у фінансовому капіталі і його значення у всіх галузях економіки будуть неухильно зростати. Це обумовлюється декількома причинами. По-перше, збільшується число новоутворених підприємницьких структур, яким необхідний фінансовий капітал як «стартовий мотор» і як умова розширення їхніх розмірів і можливостей. По-друге, стабілізується економічне становище на більшості раніше створених підприємств, що переходять у стадію свого активного функціонування, яка передбачає значне збільшення обсягів фінансового капіталу. По-третє, в усіх галузях економіки постійно відбуваються структурні зміни, які зв'язані, з одного боку, з процесами концентрації фінансового капіталу, створення великих ОАТ, корпорацій, концернів, холдингів тощо, а з іншого боку, подрібнення діючих структур з виділенням певної частки фінансового капіталу для кожної з них. По-четверте, кількість фінансово нестійких підприємств буде зростати, буде збільшуватися число банкрутств, а це помітно вплине на ріст потреби у фінансовому капіталі для їхньої санації чи фінансового оздоровлення. По-п'яте, стабілізація в цілому національної економіки і її підйом буде істотно впливати на ріст потреби у фінансовому капіталі.
Збільшення обсягів фінансового капіталу в економіці країни і на кожному підприємстві є не тільки позитивним явищем, а й породжує масу фінансово-економічних проблем, які необхідно заздалегідь прогнозувати і домагатися їхньої мінімізації в процесі фінансової діяльності.
Серед великого числа проблем, які породжуються процесом формування фінансового капіталу, необхідно насамперед виділити проблему, пов'язану з вибором джерел його утворення й оцінкою вартості кожного такого джерела, з позиції доцільності і можливості його залучення. Іншою проблемою формування фінансового капіталу є обґрунтування його раціональної структури, що істотно впливає на рівень фінансової стійкості підприємства. Третьою проблемою є оптимізація розмірів фінансового капіталу в процесі його формування.
Використання фінансового капіталу також породжує масу проблем, пов'язаних з вибором напрямків його вкладення, мінімізацією витрат при виборі напрямків розміщення, допустимою межею зниження підприємницького і фінансового ризику.
Аналіз процесу фінансування господарської діяльності підприємств різних галузей, форм власності і господарювання показує, що на початковому етапі 75% фінансового капіталу використовується для формування необоротних активів, 15% для утворення оборотних активів і 10% направляються у фонд оплати праці. Друга фаза – стійкий розвиток діяльності – структура фінансового капіталу складається зі співвідношення вкладення засобів у необоротні і матеріальні оборотні активи, цінні папери і фонд оплати праці. Наближені дані такого співвідношення становлять 15, 60, 15 і 10% відповідно.
У фінансовому секторі економіки структура фінансового капіталу визначається співвідношенням вкладення коштів у цінні папери (акції й облігації), а також інші фінансові інструменти. В умовах розвиненого фінансового ринку співвідношення внесків може становити: 60% в акції, 25% в облігації і 15% в інші фінансові інструменти.
Фінансовий капітал в економічній системі держави може знайти свою об'єктивну інтерпретацію тільки в системі функціонування підприємницьких структур реального і фінансового секторів народного господарства. Завдяки створенню різних суб'єктів підприємництва і, у першу чергу, акціонерних та інших господарчих товариств, а також різноманітних форм об'єднань підприємств з'являються можливості для утворення і функціонування фінансового капіталу.
Становлення і розвиток ринкових відносин в Україні обумовлює необхідність формування і постійного нагромадження фінансового капіталу підприємницьких структур. Пов'язано це з тим, що ринкова система господарювання у своїй основі сприяє розкриттю різноманітних можливостей людини, які найповніше можуть реалізуватися в процесі підприємницької діяльності. Створюючи різні форми підприємств, найактивніша частина громадян суспільства використовує свої потенційні можливості, а ринкова економіка виступає об'єктивно необхідною умовою для здійснення цього процесу. Формування нових і (або) розширення масштабів діючих підприємств супроводжуються утворенням і ростом фінансового капіталу, що знаходить відображення в змісті фінансової діяльності.
Фінансова діяльність є невід'ємною частиною підприємницької діяльності і спрямована на забезпечення необхідних фінансових умов для розвитку бізнесу. Однак в економічній системі держави фінансова діяльність підприємницьких структур знаходиться під впливом як об'єктивних економічних законів ринкового способу господарювання, так і суб'єктивних проявів з боку менеджерів підприємств і державних органів управління.
Дія об'єктивних економічних законів знаходить своє втілення у формуванні необхідних передумов, а також їх реалізації в процесі фінансової діяльності, тобто в результаті якої відбувається утворення і розширене відтворення фінансового капіталу підприємницьких структур. Створення фінансового капіталу обумовлюється його об'єктивною необхідністю для розвитку підприємництва, існуванням товарного виробництва і грошових відносин, постійною потребою у фінансових засобах для нормального здійснення відтворювального процесу як на рівні окремих фірм, так і всієї економічної системи держави. Одночасно необхідно підкреслити, що реальне здійснення формування і використання фінансового капіталу знаходиться під впливом суб'єктивних факторів, прояву не тільки економічних, а й політичних, соціальних та інших аспектів розвитку сучасного суспільства й окремих суб'єктів підприємництва. Саме суб'єктивний процес здійснення фінансової діяльності викликає необхідність розробки наукової класифікації фінансового капіталу, щоб мати можливість використовувати її для підвищення ефективності бізнесу.
Серед сукупності суб'єктивних факторів, які впливають на фінансову діяльність підприємств, провідну роль відіграє загальнодержавне регулювання фінансових відносин, що виникають у результаті утворення і використання фінансового капіталу. З метою створення єдиних умов для всіх підприємницьких структур, реалізації стратегії і тактики розвитку суспільства, розробки і втілення в життя національної економічної і соціальної політики держава формує відповідну законодавчо-нормативну базу, яка виступає правовою основою для підприємств у процесі фінансової діяльності. Облік діючого законодавства є необхідною передумовою не тільки для розробки класифікації фінансового капіталу, а й сприяє ефективнішому його формуванню і використанню всіма суб'єктами господарювання.
Система законодавчо-нормативних актів, яка регулює господарську діяльність підприємств, у т.ч. формування і використання фінансового капіталу, базується на Конституції України – основному юридичному законі країни. На основі Конституції розробляються закони України, які регулюють і визначають окремі аспекти сучасного ринкового господарства.
Усі підприємницькі структури є суб'єктами фінансово-правових відносин. Це знаходить своє відображення в можливостях на законних підставах формувати, розподіляти і використовувати прибуток; здійснювати реальне управління фінансовими потоками в процесі їхнього руху і на цій основі утворювати і накопичувати фінансовий капітал; розробляти і реалізовувати власну фінансову політику; проводити необхідні операції по забезпеченню нормального процесу фінансування своїх активів.