Сутність та види облігацій

Аналізуючи інвестиційний процес, неможливо обминути поняття «облігації». У країнах із розвинутою економікою слово «інвестиції» сприймається майже як синонім слова «облігації». У США, наприклад, ринок облігацій за своїм масштабом у декілька разів перевищує ринок акцій. Приблизно 80% загального обсягу корпоративних фінансів за останні декілька років були отримані за допомогою облігацій.

Зниження процентних ставок і наявність негативних тенденцій на фінансовому ринку США у 2000-2002 роках стали одними з основних чинників, що забезпечили високу привабливість ринку облігацій. За даними Bond Market Association, обсяг емісії нових облігацій тільки за один перший квартал 2001 року досяг 960,9 млрд. доларів, значно перевищивши показник за аналогічний період 2000 року, рівний 643,2 млрд. доларів. Загальна вартість боргових зобов'язань, що знаходяться в обігу у США на 31 березня 2001 p., склала 17,9 трильйонів доларів, що є свідченням того, що ринок облігацій є одним із ключових частин американської економіки. Для порівняння скажемо що, наприклад, у 1998 році ця цифра складала 4,03 трильйона доларів, а в 1970 – усього 503 млрд. доларів.

Незважаючи на різноманітність існуючих типів облігації, усім їм властива одна загальна якість – формально вони являють собою боргові зобов'язання, або, простіше кажучи, боргові розписки, у яких емітент облігацій зобов'язується повернути запозичену суму в заздалегідь визначений термін. Крім того, за користування цими грошима емітент облігацій виплачує їхньому утримувачу винагороду за фіксованою процентною ставкою за час всього терміна володіння облігаціями. Стосовно до облігацій загальна сума, що підлягає поверненню, звичайно називається або «основною сумою позики», або «номінальною вартістю». Дату повернення позики також називають «датою погашення», ставку відсотка по облігації називають «купоном», а період, протягом якого облігація має ходіння, називають «терміном обігу».

Купуючи акції корпорації, інвестор стає частковим співвласником бізнесу цієї корпорації. Якщо корпорація процвітає, утримувач й звичайних акцій має дохід від зростання ринкових цін на ці акції, від можливого підвищення дивідендних виплат, що, з одного боку, безумовно, добре. Але з іншого боку, ставши співвласником бізнесу, утримувач простих акцій бере на себе ризик, пов'язаний із можливими невдачами у бізнесі даної компанії. При погіршенні економічної ситуації акції компанії можуть знизитись в ціні, може бути припинена виплата дивідендів і, нарешті, компанія може просто збанкрутувати (як це було характерно для 2000 і 2002 років). У цьому випадку утримувачі звичайних акцій не одержують ні копійки, поки не буде зроблений повний розрахунок із утримувачами облігацій, привілейованих акцій.

Коли інвестор купує облігації корпорації, він фактично кредитує цю корпорацію коштами на визначений період часу за фіксованою процентною ставкою. Утримувач облігацій не бере участі у прибутку корпорації і може розраховувати тільки на повернення основної суми позики і щорічну сплату відсотків за фіксованою ставкою. Якщо інвестор купив облігації компанії, акції якої сьогодні торгуються, скажімо, по $10 за штуку, а через рік ця компанія стане процвітати і її акції будуть торгуватися, наприклад, пo $200 за акцію, то утримувачі простих акцій стануть у 20 разів багатішими, ніж рік тому $ 200 : $10 = 20, а утримувач облігацій не одержить жодного цента від такого приросту! Але з іншого боку, у випадку невдачі в бізнесі компанії, облігаціями якої володіє інвестор, з ним розрахуються в першу чергу.

Облігації відносяться до інвестиційних інструментів «із фіксованою прибутковістю», тому що прибуток, який буде приносити облігація, фіксується в момент продажу облігації. Для зручності ринок облігацій ділиться на 4 основних сегмента, кожний із яких відповідає емітенту, що випустив боргові зобов'язання:

1. Казначейство CШA.
2. Урядові відомства.
3. Муніципалітети.
4. Корпорації.

У деяких підручниках можна зустріти ще п'ятий і шостий види – це відповідно фінансові інститути і зобов'язання іноземних урядів.

Облігації Казначейства США (урядові облігації). Це найбільш відомий вид облігацій, які випускаються Казначейством США з термінами погашення від 3 місяців до 30 років. Всі облігації Казначейства США мають вищі рейтингові оцінки, тому що ґрунтуються на довірі до адміністрації США. В даний час випускається 3 основних види державних цінних паперів.

1. Казначейські векселя (treasury bills), які мають термін погашення від 3 місяців до 1 року і номінальну вартість від 1000 доларів і вище. Вони являють собою безпроцентні папери, що продаються нижче їх номінальної вартості. Коли настає термін погашення, міністерство фінансів викуповує їх по повній номінальній вартості.
2. Державні казначейські папери (treasury notes), що мають термін погашення від 2 до 10 років і випускаються вартістю від 1000 доларів і вище. Відсотки по ним виплачуються кожні півроку за фіксованою заздалегідь визначеною ставкою.
3. Казначейські облігації (treasury bonds), які мають термін погашення від 10 до 30 років і мінімальну вартість також 1000 доларів. Відсотки виплачуються раз у півріччя за заздалегідь визначеною фіксованою ставкою. Казначейські зобов'язання всіх названих видів дають можливість отримання ряду податкових переваг. Прибутки від цих паперів обкладаються федеральним податком, але не підлягають оподаткуванню на рівні штатів і муніципалітетів.

Облігації урядових відомств. Це боргові цінні папери, що випускаються різними відомствами й урядовими органами США. Ці облігації не є зобов'язаннями Казначейства США і чисто технічно не повинні розглядатися в тій же якості, що і казначейські зобов'язання (хоча фактично їх рівень надійності практично такий же). Важливою особливістю цього виду облігацій є те, що вони звичайно забезпечують більш високий рівень прибутковості, ніж казначейські облігації, і це дозволяє інвестору збільшувати прибутки практично без підвищення ступеню ризику. Незважаючи на те що облігації урядових відомств не с прямими зобов'язаннями Уряду США, усі вони розглядаються як «моральні» зобов'язання Уряду США. Кошти, які надходять від продажу цих паперів, ідуть на фінансування різноманітних напрямків державної політики у сфері житлового будівництва, освіти, сільського господарства тощо. Можливість того, що Конгрес США допустить невиконання зобов'язань за такими облігаціями мізерно мала і практично дорівнює нулю.

У числі найбільш активних емітентів зобов'язань федеральних агентів варто назвати:

1. Federal National Mortgage Association, FNMA – найбільший інвестор у сфері житлового іпотечного кредиту в США, основна мета цієї компанії полягає в забезпеченні ліквідності іпотечного ринку. Прибутки від цих паперів оподатковуються.
2. Federal Home Loan Mortgage Corporation, FHLMC, метою компанії є забезпечення доступу до житлового іпотечного кредиту і стабілізація вторинного ринку іпотек. Прибутки від цих паперів також оподатковуються.
3. Federal Home Loan Bank System, FHLB, метою банка є забезпечення фінансової підтримки власного житла. Папери FHLB не підлягають оподаткуванню з боку штатів і муніципальних органів.
4. Federal Farm Credit Bank, FFCB, метою банкa є надання кредитів сільськогосподарської індустрії на умовах конкурентоспроможних відсоткових ставок. Прибутки від цих паперів не підлягають оподаткуванню з боку штатів і муніципальних органів.
5. Government National Mortgage Association, GNMA, метою асоціації є іпотечне кредитування. Прибутки від цих паперів повністю оподатковуються.
6. Student Loan Marketing Association, SLMA, федеральне агентство, що знаходиться в повній власності держави, метою якого є забезпечення кредитів для одержання освіти. Його зобов'язання не підлягають оподатковуванню у більшості штатів, крім Пенсільванії, Массачусетса, Теннессі, Міссісіпі.
7. Tennesee Valley Authority, TVA – федеральне агентство, що знаходиться в повній власності держави, меюю якого є розробка ресурсів регіону Теннессі. Прибутки від облігацій цього агента не підлягають оподаткуванню з боку штатів і муніципальних органів.

Муніципальні облігації. Муніципальні зобов'язання (municipal bonds або muni's) емітуються штатами, округами, містами і звичайно впускаються номіналом 5000 доларів. Надходження від продажу муніципальних зобов'язань використовуються для будівництва й експлуатації численних глобальних споруд, таких як школи, лікарні, дороги, стадіони та ін. існує 2 види муніципальних зобов'язань:

• загальні зобов'язання (General Obligation, GO);
• дохідні облігації (Revenue Bonds).

Перші забезпечуються гарантією влади штату або муніципалітету, що володіють повноваженнями щодо збирання податків. Другі забезпечуються прибутком, який одержують від реалізації конкретних проектів, що фінансуються за рахунок розміщення облігацій.

Щоб визвати інтерес інвесторів до муніципальних облігацій, відсотки прибутку по яким невисокі, федеральний уряд дозволяє урядам штатів і місцевим органам керування, продавати боргові зобов'язання, відсоток по яким звільняється від обкладання федеральними податками. Уряд штатів і місцеві органи керування можуть також звшьнити свої боргові зобов'язання від обкладення податками штатів і місцевих податків. Таким чином, хоч вони і виплачують по своїх облігаціях невисокі відсотки, для інвесторів такі облігації можуть принести значно вищий прибуток за інвестиційних інструментів із фіксованим прибутком.

Корпоративні облігації. Корпоративні зобов'язання, відомі як «соrрorates», випускаються як відкритими акціонерними, так і приватними компаніями. Розрізняють 5 основних типів емітентів корпоративних зобов'язань, що представляють різноманітні сектори економіки:

1. Комунальні компанії.
2. Транспортні компанії.
3. Індустріальні компанії.
4. Фінансові компанії.
5. Багатопрофільні корпорації.

Відсотки по корпоративних облігаціях, як правило, виплачуються один раз у півріччя. Облігації випускаються номіналом 1000 доларів і мають термін погашення в діапазоні від 1 до 30 років. У якості емітентів корпоративних зобов'язань, що мають ходіння на ринку США, можуть виступати не тільки компанії США, але й іноземні компанії. Надходження від продажу облігацій ідуть на фінансування коротко - і довгострокових проектів компаній – емітентів і можуть бути використані для виконання дуже широкого спектра завдань, включаючи придбання нового обладнання, покриття загальних операційних витрат або фінансування угод злиття-поглинання.

По корпоративних облігаціях, як правило, виплачуються більш високі відсотки, ніж по всім раніше розглянутим відомим облігаціям, відносно них існує ризик того, що компанія збанкрутує й оголосить дефолт по своїх боргових зобов'язаннях, на відміну, наприклад, від урядів країн, які при необхідності можуть просто надрукувати більше грошей.

Існує велика група корпоративних облігацій, відома як «високоприбуткові облігації». Є в них й інша, менш звучна, назва - «сміттєві». Це облігації, кредитна якість котрих нижче інвестиційного рівня, тобто «ВВ» і нижче – за класифікацією агентства «Slandard & Poor's» або «Ва» і нижче – за класифікацією агентства «Moody's» (більш докладно кредитні рейтинги бортових зобов'язань розглядаються в главі 3.2 цього посібника). Висока прибутковість «сміттєвих» облігацій компенсує інвесторам більш високий рівень ризику інвестування в ці папери.

Єврооблігації. Термін єврооблігації (eurobond) в широкому розумінні застосовується для облігацій, що розповсюджуються за кордонами країни-емітента або країни в валюті якої указаний номінал. Таким чином, облігація, що емітується американською корпорацією з номіналом в ієнах (або доларах США) і продасться в Германії, є єврооблігацією. Україна с активним учасником процесу емісії євро облігацій.