Іноземні інвестиції у реформуванні економіки України
Для здійснення перетворень в економіці України потрібні значні капітальні вкладення. Ситуація ускладнюється тим, що проблему інвестування господарських комплексів доводиться вирішувати в умовах економічної кризи, коли «заморожування» коштів при реалізації конкретних проектів дуже негативно впливає на ефективність функціонування всієї економічної системи.
Потреба в інвестиціях для реформування і перебудови економіки постійно зростає внаслідок необхідності відновлення діючих виробничих фондів. У такій ситуації при практично повній відсутності власних коштів велике значення мають іноземні інвестиції як додаткове не інфляційне джерело фінансування. Необхідний обсяг іноземних інвестицій у нашу економіку становить більше 40 мільярдів доларів США. Проте інвестиційний процес в Україні гальмується низкою суб'єктивних і об'єктивних факторів, серед яких політична й економічна нестабільність, часті зміни законодавства, повільні темпи приватизації, нерозв'язаність питань земельної власності тощо. Усе це потребує від Уряду України проведення вивіреної, науково обґрунтованої і у той же час активної інвестиційної політики, основою якої повинно бути в першу чергу створення чіткої і стабільної нормативно-правової бази господарської діяльності як вітчизняних, так і іноземних інвесторів.
Економічний розвиток країн з перехідною економікою і країн, що розвиваються, обмежений не сформованістю ринкового механізму і вузькістю капітальної бази. Країни зі зрілою ринковою економікою можуть продовжувати розвиток за рахунок накопиченого капіталу при всіляких нормах внутрішнього нагромадження, але країни, що розвиваються, не можуть дозволити собі такої «розкоші» – висока внутрішня норма заощаджень і нагромаджень є необхідною умовою економічного зростання.
Західні економісти доводять, що планування економічного зростання в країнах, що розвиваються, немислиме у сучасних умовах без можливості допущення іноземного капіталу в економік) країни. Вони також припускають, що сприятливий вплив іноземного капітал3 на господарство, що розвивається, буде позитивно позначатися у всіх випадках незалежно від гою, у якій формі він вторгається в національну економіку: у формі приватних прямих інвестицій і кредитів, у вигляді державних інвестицій і кредитів чи у будь-якій іншій формі.
У кожному випадку знаходяться аргументи, що виправдовують і рекомендують іноземний капітал як найбільш ефективний засіб тля досягнення національного процвітання. Прямі частки капіталовкладення в промисловість не тільки приносять країнам, що розвиваються, чистий приріст національного багатства, але і спричиняють приплив іноземних фахівців, що сприяють підйому технічного і культурного рівня країни, полегшують можливість підготовки кваліфікованих кадрів, поширенню найсучасніших технологічних методів. Державні капіталовкладення в транспорт, зв'язок, комунальне господарство розглядаються як один з найсильніших стимулів, що заохочують національну діяльність.
Дійсно, з одного боку, іноземний капітал, залучений в національну економіку і ефективно використовуваний, впливає на економічне зростання, допомагає перебороти відсталість, інтегруватися у світову економіку. З іншого 6okv, залучення іноземного капіталу накладає певні зобов’язання, створює різноманітні форми залежності країни-пози-чальника від кредитора, викликає різке зростання зовнішнього боргу. Таким чином, для національної економіки іноземний капітал може мати неоднозначні наслідки.
Залучення іноземних інвестицій в українську економіку є найважливішим завданням, яке має бути в найближчі роки вирішене економічним керівництвом нашої країни. Зростання фінансування в Україні v найбільшому майбутньому буде залежати від стану внутрішніх заощаджень і прямих іноземних інвестицій.
Головне у проблемі інвестицій – їх ефективність, створення умов для інтенсифікації вкладень у найбільш ефективні, конкурентоспроможні виробництва, які дають швидку віддачу, що дозволяє максимально збільшити доходи підприємств, населення і бюджету; запобіг аги ті капітальні й інші витрати, що ведуть лише до розтринькування ресурсів і посилення інфляції.