Окремі питання венчурного інвестування в Україні
Венчурний капітал відіграє важливу роль у прискоренні економічного зростання країни, створенні якісно нових робочих місць, сприяє розвитку нових високотехнологічних виробництв та виготовленню нової високоякісної продукції. Правова природа інституту венчурного капіталу та умови його ефективного використання становлять предмет багатьох наукових досліджень.
Існує ціла низка досліджень, які базуються на визначенні та аналізі головних чинників, що впливають на розвиток та успішність венчурного інвестування компаній у сучасному інноваційному середовищі. Питаннями венчурного капіталовкладення в Україні займаються такі науковці, як О. Лапко, М. Паладій, С. Філін, В. Михальський, І. Баранецький, М. Долішня, О. Поручник, Л. Антонюк, О. Бондаренко, Н. Дучинський, О. Денисенко, А. Лукашов, Т. Майорова, В. Воловець, І. Хома та інші. Однак, незважаючи на досить значну кількість наукових і практичних розробок, дане питання потребує подальшого детального опрацювання щодо особливостей, принципів венчурного інвестування, заходів стимулювання його розвитку тощо.
У перекладі з англійської мови, слово «венчур» означає ризик. Загалом уся підприємницька діяльність пов’язана з певною часткою несподіванок і непередбачуваних обставин. Якщо поринути в історію, то виявиться що даний вид інвестування був вперше оприлуднений, лише в 50-60 роках минулого століття в США. Перша в світі операція, що поклала початку венчурного інвестування, була заснована на вкладенні грошей у виготовлення і продаж напівпровідників. З опитаних 35 клієнтів тільки 1 погодився вкласти гроші в цю ідею, що принесло мільярдні прибутки. Банківський клерк, який супроводжував угоду, згодом, став фахівцем з венчурного інвестування.
Венчурне інвестування – це особлива система вкладення коштів у нові проекти. Його головна і принципова відмінність від традиційного полягає в тому, що необхідні кошти можуть надаватися під перспективну ідею без гарантованого забезпечення наявним майном, заощадженням; або іншими активами підприємця. Єдиною заставою служить спеціально обумовлена частка акцій у вже існуючій або лише створюваній фірмі.
Сьогодні в Україні повноцінна індустрія венчурного капіталу знаходиться на стадії становлення. Значну роль у венчурному інвестуванні потенційно можуть відігравати великі банки. Разом з тим на сучасному етапі своєї діяльності вони занепокоєні не стільки вибором та фінансуванням ризикованих інноваційних проектів, скільки отриманням гарантії повернення кредитів. Відповідно, даний спосіб отримання коштів для проведення інноваційної діяльності майже не використовується. Більша частина коштів залучається об’єднаннями підприємств, інститутами спільного інвестування тощо.
Венчурне інвестування, як правило, здійснюється в малі та середні приватні підприємства без надання ними будь-якої застави, що його відрізняє, наприклад, від банківського кредитування. Венчурні фонди чи компанії вважають за краще вкладати капітал у фірми, чиї акції не обертаються у вільному продажу на фондовому ринку.
Прибуток венчурного інвестора виникає лише тоді, коли після 5-7 років після інвестування він зуміє продати належний йому пакет акцій за ціною, що в кілька разів перевищує первинне вкладення. Відповідно венчурні інвестори не зацікавлені в розподілі прибутку у вигляді дивідендів, а вважають за краще весь отриманий прибуток реінвестувати в бізнес.
Зазначимо, що венчурне фінансування традиційно відбувається у два етапи. На першому етапі акумулюють засоби з різних джерел корпорацій, пенсійних фондів, страхових компаній, приватних іноземних інвесторів, банків та фондів венчурного капіталу. На другому – кошти фонду розподіляють серед відібраних за результатами експертизи проектів.
Існує ряд умов венчурного фінансування. По-перше, підприємство, в яке вкладає кошти венчурний фонд, не може бути державним, командитним, приватним чи кооперативним. Воно обов’язково має бути акціонерним або стати акціонерним у ході інвестування. По-друге, підприємство повинно забезпечити зростання капіталу на 30-50%. І, по-третє, механізм продажу акцій має бути чітко визначеним.
Стратегії різних венчурних компаній відрізняються. Одні з них ризикують частіше, забезпечуючи собі контрольний пакет акцій у високотехнологічній структурі, яка тільки розпочала свій бізнес. Прогнозуючи її майбутні успіхи і швидке зростання капіталізації, венчурні інвестори найбільш інтенсивно фінансують такі підприємства саме на початковому етапі. Є венчурні компанії, які обирають стратегію постійної присутності в бізнесі підприємств, які вони інвестують. Така стратегія характерна для відомих високотехнологічних компаній, які мають власні фонди венчурного інвестування. Їхньою головною метою є робота на перспективу - пошук та реалізація нових перспективних ідей і розробок, які можуть призвести до суттєвих здобутків у власному бізнесі; знаходження висококваліфікованих інтелектуальних кадрів та залучення їх до розширення свого бізнесу; пошук інших ринків збуту тощо.
Венчурні фонди в Україні використовуються для оптимізації управління активами фінансово-промислових холдингів та зниження податкового навантаження, тоді як венчурне інвестування (або інвестування ризикового капіталу) у світі залишається одним із найважливіших джерел капіталу для компаній, швидкий ріст та розвиток яких постійно потребує додаткових зовнішніх інвестицій (як правило, це підприємства малого та середнього бізнесу). Венчурні інвестиційні фонди повинні стати головною ланкою зв’язку між інвестиціями та інноваціями як складовими економічного зростання.
Сьогодні в Україні венчури знайшли бізнесову нішу і забезпечують непогані прибутки, про що свідчать аналітичні дані Української асоціації інвестиційного бізнесу щодо доходності венчурних інвестиційних фондів. Найвищій рівень прибутковості має ЗНВПІФ «Легенда» (3711,55%), наступне місце у рейтингу займає ЗНВПІФ «Промисловий капітал». Ці два інститути майже у три рази випереджають за рівнем доходності інші установи, що увійшли до переліку. Помітно важким є стан ПВНЗІФ «ДомІнвестКапітал», ПВІФ «Росан-Корпорейшн», ПЗНВІФ «РіалІстейт-Економік», ПЗНВІФ «ІС-Холдінг-Нерухомість», ПВІФ «ТАУЕР», їх позиції останні у рейтингу.
Фактори, що впливають на ринок венчурних інвестицій в Україні, можна представити у вигляді таких, що позитивно впливають, прискорюючи формування ринку венчурного капіталу і таких, що гальмують цей ринок, впливаючи негативно. До ряду негативних чинників, які стримують розвиток венчурного інвестування належать:
- Капіталізація фондового ринку просувається досить низькими темпами.
- Відсутність відповідної законодавчої бази. Потрібно прийняти в Україні Закон про венчурне інвестування, який має визначити умови розвитку ринку венчурного капіталу та забезпечити привабливий інвестиційний клімат для учасників високо ризикового процесу венчурного фінансування.
- Відсутність мотивації у створенні венчурних фондів і компаній в Україні спричинена недостатньою увагою держави до цієї проблеми.
- Сьогодні маркетингові дослідження в інноваційній сфері в Україні майже не ведуться, що спричинено, між іншим, також існуючими недоліками у системі захисту інтелектуальної власності. Недосконала інформаційна база гальмує розвиток венчурного підприємництва.
- Нестача висококваліфікованих фахівців в інноваційній сфері, які були б спроможні забезпечити ефективний менеджмент як венчурного бізнесу, так і всіх інших суб'єктів інноваційного підприємництва. У вищих навчальних закладах слід передбачити підготовку та перепідготовку інноваційних менеджерів з обов'язковим проходженням стажування в закордонних венчурних компаніях та фондах.
На нашу думку, потрібно заохочувати підприємства, банки, страхові компанії, пенсійні фонди та інші фінансові та нефінансові інституції вкладати кошти у венчурні фонди, оскільки це є вигідним для всіх суб’єктів економіки.
Використання венчурного інвестування формує новий тип інвестиційного механізму, який створює можливість одержувати значні економічні й структурні ефекти. Зокрема, на мікроекономічному рівні венчурне фінансування є умовою розвитку, розширення підприємницької ініціативи й одержання доходу. Крім того, воно виконує функцію стимулювання розвитку низки високотехнологічних галузей. Якщо говорити про макроекономічний рівень, то венчурне фінансування є основою структурної перебудови економіки, модернізації національного господарства, його інноваційної спрямованості.
Належне забезпечення реалізації державної політики стимулювання інвестиційної діяльності розвитку шляхом залучення та ефективного використання коштів венчурних інвесторів буде здійснюватися тільки після прийняття законодавчого акту щодо венчурного інвестування, діяльності венчурних фондів та впровадження системи економічного стимулювання їхньої діяльності в інноваційному напрямку.
Джерело: Звертановська В., Божовська Г. «Окремі питання венчурного інвестування в Україні»