Принцип публічності у кримінальному процесі

Необхідність здійснення боротьби зі злочинністю висуває на перший план потребу в законодавчому врегулюванні здійснення ефективної боротьби з окремими злочинами. Для того щоб забезпечити виконання завдань держави у сфері боротьби з суспільно-небезпечними діяннями, законодавець наділяє органи, які ведуть кримінальний процес (органи дізнання, досудового слідства та прокуратури) відповідними повноваженнями. Реалізація наданих цим органам повноважень відбувається в інтересах усього суспільства, тобто носить не приватний, а публічний характер. У різні історичні періоди існування держави підходи до розуміння поняття «публічність» кримінально-процесуальної діяльності були різними, що відображалося в так званих історичних формах (типах, моделях) кримінального процесу, який пройшов шлях від Інквізиційного, змагального до змішаного процесу.

Змішаний кримінальний процес у радянський період існування нашої держави був настільки публічним, що роль окремих громадян у ньому майже не проглядалася. Держава у той час перебрала на себе всі повноваження щодо вирішення кримінальних конфліктів у суспільстві.

Формування України як правової держави та громадянського суспільства є несумісним з існуючим досі в кримінальному процесі рівнем публічності кримінально-процесуальної діяльності. Протягом останніх років відбувається швидкий і потужний розвиток філософії права, у межах якої розробляється антропологічна концепція розуміння права (модернізована концепція природного права), що зумовлює необхідність урахування інтересів особи – суб'єкта кримінального судочинства. Суб'єктам кримінального процесу має бути надана законом і забезпечена державними органами, які ведуть процес, свобода у виборі варіанту поведінки щодо реалізації власних інтересів у кримінальній справі.

Водночас не можуть ігноруватися інтереси суспільства, що забезпечуються в кримінальному процесі завдяки існуванню принципу публічності. Викладене свідчить про необхідність вирішення на сучасному етапі розвитку правового регулювання кримінально-процесуальних відносин, теорії та практики наукового завдання, сутність якого полягає в комплексному дослідженні принципу публічності в українському кримінальному процесі. Комплексне дослідження цього принципу є вкрай актуальним не лише для теорії кримінального процесу, а й для практики провадження в кримінальних справах, у межах яких реалізується цей принцип.

У юридичній літературі радянських часів принципу публічності приділена незначна увага, хоча, виходячи з радянської доктрини боротьби зі злочинністю, перед якою було поставлено завдання повного її викоренення, саме принцип публічності, пов'язаний з активністю діяльності державних органів у кримінальних справах, повинен був би стати предметом першочергового розгляду в теорії кримінального процесу. Принцип публічності на монографічному рівні комплексно не досліджувався. Єдиною роботою, що прямо присвячена принципу публічності, є кандидатська дисертація Л.А. Названової (Названова Л.А. Принцип публичности в стадиях возбуждения уголовного дела и предварительного расследования: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – Л., 1990. – 22 с.). Але в зазначеній роботі досліджується принцип публічності лише в досудовому провадженні, і ґрунтується вона на російському Кримінально-процесуальному кодексі 1960 року.

У 2007 році в Російській Федерації Л.А. Александровою опублікована монографія «Публичность как основание уголов-но-процессуального права». У цій роботі методологічною основою дослідження стало положення про поділ усіх галузей права на галузі публічного і приватного права. Як принцип кримінального процесу в монографії Л.А. Александрової публічність не розглядалась.

Окремі положення цього принципу висвітлювалися в роботах вітчизняних вчених-процесуалістів, зокрема С.А. Альперта, А.С. Барабаша, В.М. Боярінцева, І.М. Гальпєріна, Л.В. Головка, В.Г. Гончаренка, О.В. Гриненка, Ю.М. Грошевого, С.Л. Дерев'ян-кіна, А.Я. кубинського, В.С. Зеленецького, Л.М. Лобойка, В.Т. Ма-ляренка, О.Р. Михайленка, М.М. Михеєнка, В.Т. Нора, О.В. Смир-нова, С.М. Стахівського, Д.В. Філіна, М.Є. Шумила та інших учених. Досягнуті цими вченими наукові результати будуть використані у монографії як підґрунтя для аналізу досліджуваних питань.

У зв'язку з цим, автор ставить перед собою за мету проведення комплексного монографічного дослідження та теоретичного узагальнення проблем реалізації принципу публічності в кримінальному процесі України в умовах реформування правової системи України з урахуванням змін у підході до розуміння поняття права, пов'язаних із запровадженням в національне законодавство гуманістичних правових ідей.

На цій підставі в розроблено спробу вирішити наступні завдання: дослідити поняття принципу публічності в сучасному кримінальному процесі України; визначити функціональне призначення цього принципу в кримінальному процесі; сформулювати визначення принципу публічності; установити, з яких структурних елементів складається принцип публічності, і дати їх характеристику; дослідити, яким чином співвідноситься принцип публічності з іншими принципами кримінального процесу; установити, як відображається принцип публічності в змісті та структурі кримінально-процесуальної діяльності; проаналізувати поняття й види правових гарантій реалізації принципу публічності в кримінальному процесі та дати їх характеристику.

Робота може бути використана викладачами, студентами, курсантами і слухачами вищих навчальних закладів юридичного профілю, співробітниками науково-дослідних установ, працівниками правоохоронних органів щодо вивчення та подальшого вдосконалення принципу публічності як в теорії кримінально-процесуального права, так І під час провадження у кримінальних справах.

Автор вдячний рецензентам начальнику кафедри кримінального процесу Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, доктору юридичних наук Леоніду Миколайовичу Лобойко та завідувачу кафедри кримінального процесу та правосуддя Луганського державного університету внутрішніх справ Імені Е.О. Дідоренка, державному раднику юстиції 2-го класу, заслуженому юристу України, почесному робітнику прокуратури України, кандидату юридичних наук, доценту Миколі Йосиповичу Курочці.

Джерело – глава з монографії:

Карабут Л.В. Принцип публічності у кримінальному процесі України: Монографія / МВС України, Луган. держ. ун-т внутр. справ ім. Е.О. Дідоренка. – Луганськ: РВВ ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка, 2010. – 168 с.