Пам'ять

Пам'ять – форма психічного віддзеркалення минулого, що полягає в запам'ятовуванні, збереженні і відтворенні (пізнаванні) раніше сприйнятого або зробленого. У основі пам'яті лежать асоціації (зв'язки). Предмети (явища), зв'язані насправді, зв'язуються в пам'яті людини.

Сприймані предмети і явища навколишнього світу не зникають з нашої свідомості безслідно. Їх образи ми можемо в думках відтворювати в той час, коли предметів немає перед нами. Ці образи називаються уявленнями (служать матеріалом для процесів пам'яті і уяви).

Уявлення, що виникають у людини, класифікують по наступних підставах:

• по вигляду переважаючого відчуття, лежачого в основі уявлення (зорові, слухові, рухові, нюхові);
• по характеру сприйнятого раніше віддзеркалення (представлення пам'яті – відтворення предметів або явищ, що колись впливали на наші органи чуття; представлення уяви – уявлення про предмети і явища, які так ніколи нами не сприймалися);
• по участі вольового зусилля у виникненні уявлення (довільні уявлення – виникають з вольовими зусиллями; мимовільні уявлення – виникають без поставленої мети).

Види пам'яті. За змістом психічної активності, переважаючій у мнемічній діяльності, розрізняють види пам'яті: рухова (моторна), образна, емоційна, словесно-логічна.

Рухова пам'ять – це запам'ятовування, збереження і відтворення різних рухів і їх систем; служить основою для формування рухових умінь і навиків (ходьба, водіння).

Образна пам'ять – запам'ятовування, збереження, відтворення образів предметів, що сприймалися, і явищ дійсності (зорова, слухова, дотикова, нюхова і смакова).

Емоційна пам'ять – пам'ять на пережиті відчуття і емоційні стани. Пережиті відчуття не зникають безслідно, а запам'ятовуються і відтворюються за певних умов.

Словесно-логічна пам'ять – запам'ятовування, збереження, відтворення думок, понять.

По ступеню вольової регуляції пам'яті розрізняють: довільну і мимовільну пам'ять.

Мимовільна пам'ять характеризується тим, що людина запам'ятовує і відтворює не по своєму бажанню і не відповідно до своїх намірів. Довільна пам'ять характеризується тим, що людина навмисно, на свій розсуд і бажанню щось запам'ятовує і відтворює.

За тривалістю закріплення і збереження матеріалу в пам'яті виділяють: короткочасну, довготривалу, оперативну пам'ять. Короткочасна пам'ять забезпечує збереження і відтворення матеріалу опісля декілька секунд після його одноразового нетривалого сприйняття. Довготривала пам'ять характеризується тривалістю, міцністю збереження сприйнятого матеріалу. Оперативна пам'ять обслуговує безпосередньо здійснювані людиною дії. Діяльність здійснюється по частинах, при цьому в пам'яті утримуються проміжні цілі і результати. Проміжна пам'ять накопичує інформацію протягом дня, а під час нічного сну – очищається, переводить все в довготривалу пам'ять. Види пам'яті не існують ізольовано. Так, пам'ять на поняття є довільною або мимовільною, короткочасною або довготривалою.

Основні процеси пам'яті: запам'ятовування, збереження і забуває, пізнавання і відтворення.

Запам'ятовування – процеси пам'яті, в результаті яких відбувається закріплення нового шляхом пов'язання його з придбаним раніше. Воно завжди виборче: запам'ятовується те, з чим людина діє. Залежно від наявності мети запам'ятовування може бути: мимовільним і довільним. Мимовільне запам'ятовування має місце, якщо людина не ставить собі мети і не докладає зусиль для запам'ятовування, а довільне – якщо є мета запам'ятати матеріал. Способи запам'ятовування: механічне (багатократне повторення) і осмислене (встановлення смислових зв'язків). Показники продуктивності запам'ятовування: час, об'єм, точність.

Збереження як процес пам'яті – це утримання завченого в пам'яті. Залежить: від глибини розуміння матеріалу, від установки особи, від застосування засвоєних знань, від повторень.

Забування – це природний процес, що має виборчий характер. Фізіологічна основа того, що забуває – гальмування тимчасових зв'язків. Забувається перш за все те, що: не має для людини життєво важливого значення, не викликає його інтересу, не відповідає його потребам. Те, що забуває може бути: повним, частковим, тривалим, тимчасовим. При тому, що повному забуває закріплений матеріал не тільки не відтворюється, але і не пізнається. Те, що часткове забуває матеріалу відбувається тоді, коли людина відтворює його не всього або з помилками, а також коли дізнається, але не може відтворити. Якнайповніше і точніше відтворення складного матеріалу буває не відразу після заучування, а через 2-3 дні. Це називається ремінісценцією.

Відтворення і пізнавання є процесами актуалізації раніше сприйнятого і закріпленого матеріалу. При відтворенні актуалізація здійснюється без повторного сприйняття, а при пізнаванні актуалізація відбувається при повторному сприйнятті. Відтворення буває мимовільним і довільним. При мимовільному відтворенні людина не має наміру пригадати раніше сприйняті події, предмети, їх образи спливають самі собою. Довільне відтворення – цілеспрямований процес відновлення в свідомості минулих думок, відчуттів, дій.

Індивідуальні відмінності пам'яті залежать від: особливостей вищої нервової діяльності; характеру професійної діяльності людини, рівня розвитку процесів пам'яті і так далі Виявляються вони в наступному: що успішніше запам'ятовується, як віддається перевага запам'ятати, наскільки міцно зберігається матеріал, як швидко запам'ятовується. Залежно від того, що успішніше запам'ятовується, виділяють типи пам'яті: наочно-образний (краще запам'ятовуються картини, особи, звуки); словесно-логічний (краще запам'ятовуються думки, поняття, слова); проміжний (однаково добре запам'ятовується весь матеріал). Залежно від переваги способу введення інформації для запам'ятовування розрізняють типи: зоровий, слуховий, руховий, змішаний.

Джерело – глава з навчального посібника:

Основи психології і педагогіки: Консп. лекц. / Н.Г. Лебедєва, О.Т. Джурелюк, Д.О. Самойленко. – Алчевськ: ДонДТУ, 2009. – 174 с.