Методика ревізії товарно-матеріальних цінностей

Реформування бухгалтерського обліку і фінансової звітності в Україні потребує внесення докорінних змін у методологію контролю і ревізії операцій з товарно-матеріальними цінностями. Насамперед слід провести раціоналізацію управління комерційною діяльністю, основними елементами якої є економічна свобода, вільний рух товарів і послуг у сфері підприємництва, конкуренція, маркетинг, досконале знання ринку і цінового механізму, поняття ризику і оперативного реагування на ситуацію, що склалася на ринку, тощо.

Основними завданнями ревізії операцій з товарно-матеріальними цінностями є:

• аналіз виконання завдання з товарообороту, виявлення резервів збільшення його обсягу, зменшення витрат і забезпечення рентабельності;
• перевірка правильності документального оформлення й доцільності здійснення товарних операцій, своєчасне відображення їх в обліку;
• контроль за своєчасним і повним оприбуткуванням товарно-матеріальних цінностей;
• дослідження товарних запасів і контроль за дотриманням їх нормативу;
• контроль за дотриманням правил проведення інвентаризації, своєчасне виявлення її результатів;
• перевірка виконання договірних зобов'язань щодо поставки і збуту (реалізації) товарів;
• виявлення фактів приписок і понаднормованого списання втрат товарів тощо.

Ревізії на підприємствах торгівлі здійснюються відповідно до Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» від 26 січня 1993р. та Інструкції про порядок проведення ревізій і перевірок державною контрольно-ревізійною службою в Україні, затвердженої наказом Головного контрольно-ревізійного управління України від 3 жовтня 1997 р. № 121.

Послідовність і порядок проведення ревізії залежать від завдання на ревізію й обсягу діяльності торговельного підприємства, його структури, стану обліку і контролю за рухом товарно-матеріальних цінностей.

Послідовність ревізії така. Ревізію починають з раптової інвентаризації грошей у касі та інших товарно-матеріальних, цінностей на складі чи в магазині. До проведення інвентаризації слід залучити бухгалтерів, економістів, фінансистів, юристів, товарознавців та інших з фахівців гуртовень і магазинів. Потім ревізор обстежує склад чи магазини, здійснює перевірку стану складських і торговельних приміщень і дотримання порядку приймання й реалізації товарів за кількістю і якістю. Відтак ревізор розпочинає документальну ревізію із застосуванням прийомів і способів економічного аналізу.

Ревізію операцій з товарно-матеріальними цінностями здійснюють вибірково. Однак суцільній: перевірці підлягають актовані втрати (акти на. списання бою, лому, браку, псування товарно-матеріальних й акти на завищення ваги тари, акти на переоцінку товарів), а також порівнювальні відомості, розрахунки природного убутку товарів, документи на внутрішнє переміщення й повернення товарів, витрати обігу, торгова націнка, доходи від реалізації та фінансові результати.

Суцільним способом перевіряються товарні операції, якщо при її ревізії встановлено суттєві порушення і зловживання.

Старанно перевіряється здійснення оперативного контролю за виконанням договорів на постачання і збут товарів, особливо за дотриманням цін і торгових націнок.

Основними джерелами ревізії товарних операцій є:

• договори з постачальникам й покупцями, реєстри оперативного обліку і контролю їхнього виконання (журнал обліку надходження вантажів, книга обліку виконання договорів);
• доручення на одержання і відпуск товарів, книга обліку виданих доручень;
• товарно-транспортні накладні, накладні, рахунки-фактури, платіжні вимоги, платіжні доручення, виписки з рахунків у банках, товарні звіти, звіти касира і касові книги, векселі;
• інвентаризаційні описи, порівнювальні відомості, розрахунки витрат на залишок товарів, розрахунки реалізованої торгової націнки;
• акти на списання товарних витрат; регістри аналітичного і синтетичного обліку – журнали № 3, 6, відомості, картки складського обліку, товарні книги;
• фінансова, оперативна й статистична звітність тощо.

Ревізія торговельного підприємства (складу, магазину) починається з інвентаризації товарно-матеріальних цінностей.

Організація, техніка й документальне оформлення проведення інвентаризації встановлені Інструкцією по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей:, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженою наказом: Міністерства фінансів України від 11.08.94 № 69 зі змінами і доповненнями, внесеними 05.12.97 №268.

Відповідальність за організацію інвентаризації несе керівник підприємства. Для проведення інвентаризації за розпорядженням керівника підприємства створюється інвентаризаційна комісія із залученням фахівців. У розпорядженні .зазначається склад комісії, обсяг інвентаризації, порядок, початок і закінчення роботи.

До початку інвентаризації всі операції складу чи магазину припиняються і всі підсобні приміщення та інші місця зберігання цінностей, які мають окремі входи і виходи, пломбуються. Потім комісія вимагає від завідувача складу (магазину) товарний звіт із документами на момент інвентаризації і розписку про здачу всіх документів (її текст наведено на титульних аркушах опису). Звіт і прикладені до нього документи голова інвентаризаційної комісії перевіряє щодо правильності їхнього складання, правильності цін, наявності підписів матеріально відповідальних осіб на всіх документах. Пильній перевірці підлягають документи на внутрішнє переміщення товарів, коли встановлюють наявність дозволу керівника й головного бухгалтера бази (магазину). Звіт і прикладені до нього документи голова інвентаризаційної комісії візує, тобто ставить штамп або надписує від руки «До інвентаризації на ...» (дата) і підписує, що служить для бухгалтерії основою визначення залишків цінностей до початку інвентаризації за обліковими даними.

На оптових та розподільчих базах, складах, овочесховищах, морозильниках і підприємствах роздрібної торгівлі товари в неушкодженій тарі, з пломбами постачальника (у цілих пронумерованих пачках, ящиках, бочках) заносяться за специфікацією або маркіруванням, що є на тарі чи упаковці. Кожну назву товару, його відмітні ґатунок, артикул тощо записують в опис окремо. Інвентаризаційна комісія здійснює перевірку місць товарів на вибірку шляхом розкриття й зважування таких місць і робить про це відмітку в описі. Якщо такою вибірковою перевіркою буде встановлено розбіжності, то комісія має провести повну їх перевірку з викликом представника постачальника.

Неповноцінні товари записуються в окремий опис і від матеріально відповідальної особи беруть письмове пояснення. На зіпсовані складається акт встановленої форми і матеріально відповідальна особа також дає письмове пояснення. Товарні звіти обробляють і записують в облікових регістрах, потім складають порівнювальні відомості. Природний убуток описують на складі (у магазині) тоді, коли встановлена нестача й у межах цієї нестачі, а на складі – не більше від суми, яка залишилася після заліку пересортиці.

Матеріали інвентаризації розглядає керівник підприємства, який приймає рішення щодо затвердження результатів інвентаризації, яке оформляється наказом.

Залік пересортиці, як виняток, допускається для однорідних товарів, за один період і у однієї матеріально відповідальної особи за умови, що це є наслідком помилок, прорахунку, якщо товари мають схожість щодо зовнішнього вигляду або упаковані в однакову тару при їхньому відпуску без розпакування.

За допущену пересортицю на складі мають бути накладені дисциплінарні стягнення, а при встановленні пересортиці внаслідок зловживань, тобто зловмисно, винних слід притягати до кримінальної відповідальності.

Ревізія руху та наявності товарних запасів на оптових складах. Після проведення інвентаризації товарів і виявлення її результатів ревізор розпочинає документальну перевірку товарних операцій.

Основна мета перевірки товарних операцій – встановити своєчасність і повноту оприбуткування матеріально відповідальними особами товарів, що надійшли на базу (склад), правильність їх обліку на рахунку 281 «Товари на складі» й обґрунтованість та правильність списання у видаток відпущених (відвантажених) товарів. Ревізію товарних операцій починають зі встановлення реального сальдо на рахунку 281 «Товари на складі». Шляхом порівняння ревізору слід встановити на найближчу до ревізії дату тотожність записів про залишки: товарів на рахунку 281 «Товари на складі», зазначених у балансі, даним Головної книги, регістрів аналітичного обліку й особових рахунків матеріально відповідальних осіб (завідувачів складів).

Ревізор з'ясовує, чи не значаться товари за звільненими матеріально відповідальними особами, а потім встановлює повноту і своєчасність оприбуткування товарно-матеріальних цінностей, які надійшли на оптову базу (склад) за період, що підлягає ревізії.

Під час перевірки операцій щодо надходження товарів слід проаналізувати записи з рахунка 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками». Зокрема, з'ясовують:

• наявність рахунків постачальників, які підтверджують суму, віднесену на цей рахунок;
• чи не числяться на вказаному рахунку товари, які тривалий час перебувають у дорозі (понад встановлений термін пробігу). Які заходи вжито для розшуку цих товарів;
• чи немає на цьому рахунку претензійних сум щодо розрахунків з постачальниками або нестачі товарів.

Записи у звітах завідувачів складів порівнюють з даними первинних документів і встановлюють правильність бухгалтерської обробки їх (проставлення кореспондуючих рахунків). Записи у звітах мають бути підтверджені правильно оформленими документами. Ревізор перевіряє в документах правильність таксування, підрахунків і суму до розрахунку.

За записами в книзі виданих доручень ревізори перевіряють наявність неповернених і невикористаних доручень у матеріально відповідальних осіб, порушення правил видачі й оформлення доручень. У таких випадках з'ясовують, чи не видавалися доручення особам, які не працюють на цьому підприємстві, а також; доручення без заповнення всіх реквізитів.

Ревізор перевіряє, чи своєчасно й правильно складено претензійні й позовні заяви до органів транспорту чи постачальників. Якщо допущено часткову втрату або пошкодження вантажу, то ревізор встановлює, чи прикладені до заяв (претензій) комерційні акти й транспортні документи (залізничні накладні, вантажні квитанції). Ревізор перевіряє, чи повністю відшкодовані збитки на користь торговельної бази (складу). Крім того, ревізор перевіряє правильність заповнення товарно-транспортних накладних. Книжки товарно-транспортних накладних слід ураховувати як бланки суворої звітності, вони мають бути пронумеровані займати штамп торговельної бази.

Ревізор перевіряє дотримання порядкової нумерації виписаних товарно-транспортних накладних. Відсутність якого-небудь номера націлює ревізора на виявлення безтоварних документів. Особливій перевірці підлягає правильність ціни, зазначеної в товарно-транспортній накладній покупця. У такому разі ревізор користується книгою реєстрації номенклатурних номерів на товари й встановлює правильність цін на. товари, які надходять.

Ревізор також перевіряє правильність кореспонденції рахунків щодо надходження товарів.

Так, на вартість товарів за купівельними цінами здійснюються бухгалтерські записи:

• дебет рахунка 28, субрахунок 281 «Товари на складі»;
• кредит рахунка 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками».

Якщо на складі товари обліковуються за продажними цінами, то на сумі торгової націнки робиться запис:

• дебет рахунка 28, субрахунок 281 «Товари на складі»;
• кредит рахунка 285 «Торгова націнка».

Важливе значення має перевірка правильності відвантаження (реалізації) товарів з бази (складу). Особливу увагу при цьому слід звернути на організацію аналітичного обліку й, зокрема, на правильність і своєчасність складання товарних звітів.

Відповідно до П (С)БО 9 "Запаси." при відпуску запасів у т.ч. товарів) у виробництво, продажу та іншому вибутті оцінювання їх здійснюється з одним з таких методів:

• ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;
• середньозваженої собівартості;
• собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);
• собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО);
• нормативних затрат.

Отже, для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів.

А тому залежно від методу оцінювання товарів, який застосовується на підприємстві при їх вибутті, собівартість реалізації буде неоднаковою за. умови, що вибуття відбувається в різні звітні періоди. Відповідно й: фінансовий результат від реалізації однакових товарів, але при застосуванні різних методів оцінювання, буде різним:

1. Запаси, які відпускаються, та послуги, що надаються для спеціальних замовлень і проектів, а також запаси, які не замінюють один одного, оцінюються за ідентифікованою собівартістю.
2. Оцінювання за середньозваженого собівартістю проводиться за кожною одиницею запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця й одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця и одержаних у звітному місяці запасів.
3. Оцінювання запасів за методом ФТФО базується на припущенні, що запаси використовуються в тій послідовності, у якій вони надходили на підприємство (відображені в бухгалтерському обліку), тобто товари, які першими відпускаються на реалізацію, оцінюються за собівартістю перших за часом надходження товарів. При цьому вартість залишку товарів на кінець звітного місяця визначається за собівартістю останніх за часом надходження товарів.
4. Оцінювання товарів за методом ЛІФО базується на припущенні, що запаси використовуються в послідовності, що є протилежною їх надходженню на підприємство (зарахуванню в бухгалтерському обліку), тобто товари, які першими відпускаються на реалізацію, оцінюються за собівартістю останніх за часом одержання запасів.
5. Оцінювання за нормативними затратами полягає в застосуванні норм витрат на одиницю продукції, які встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів (товарів), праці, виробничих потужностей і діючих цін. Для забезпечення максимального наближення нормативних затрат до фактичних норми затрат і ціни мають регулярно в нормативній базі перевірятися й переглядатися.

При будь-якому способі отримання товарів вони обліковуються за первісною вартістю. До складу первісної вартості придбаних за оплату товарів залежно від умов договору постачання, способу доставки тощо входять такі витрати:

• сума, що сплачена або підлягає сплаті постачальнику;
• вартість вантажно-розвантажувальних робіт;
• витрати на транспортування товарів від продавця та їх страхування;
• проценти за кредит, наданий постачальником;
• мито, збори;
• непрямі податки (акцизний збір, ПДВ);
• вартість посередницьких послуг, пов'язаних із купівлею товарів.

Бувають випадки розкрадання товарів шляхом неповного їх оприбуткування при надходженні від постачальників. Про ознаки такого розкрадання можуть свідчити незадоволені постачальником рекламації (комерційні акти) на «недопостачання» товарів з його боку. Механізм скоєння розкрадання полягає в тому, що при надходженні товару до підприємств оптової торгівлі матеріально відповідальна особа частку товарів, які надійшли від постачальника, навмисно не оприбутковує. На вимогу матеріально відповідальної особи, яка хоче замаскувати свої дії, створюєтеся комісія з приймання, яка підтверджує факт недопостачання певної кількості товарів, про що складається комерційний акт (акт приймання).

З метою документування розкрадання товарів слід проаналізувати такі документи:

• договір постачання;
• комерційний акт (акт приймання);
• товарно-транспортну накладну, рахунок-фактуру, подорожній лист;
• рахунок – платіжну вимогу, виписки банку;
• товарний звіт, товарну книгу;
• звіт про рух тари.

Крім того, у разі необхідності проводять інвентаризацію товарів, що надійшли від постачальника, і здійснюють відвантаження: товарів.

Зіставляються також записи за кредитом рахунка 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» та за дебетом: рахунка 281 «Товари на складі».

Ревізія товарних операцій у роздрібній торгівлі має свої особливості. Починається ревізія з повної звірки розрахунків зі всіма постачальниками і покупцями з метою встановлення своєчасності й повноти оприбуткування і списання товарів. При цьому дата, на яку здійснюється звірка розрахунків, має перекривати дату останньої інвентаризації.

За даними аналітичного й синтетичного обліку з рахунка 282 «Товари в торгівлі» ревізору слід з'ясувати, чи не числяться цінності за особами, які на цей момент уже не працюють у торговельному підприємстві й чи немає знеособлених сум, завуальованих нестач, які числяться за звільненими особами. Мета ревізії товарних операцій – виявити недоліки й порушення, забезпечити перекриття каналів нестач, крадіжок і безгосподарності, мобілізувати резерви збільшення роздрібного товарообороту, сприяти нормалізації товарних запасів.

Ревізія проводиться, як правило, один раз на два роки комплексно, з участю товарознавців, економістів за цінами, юристів. Коло питань для спеціалістів передбачено програмою ревізії.

Під час перевірки товарних (касових) звітів і прикладених: до них документів встановлюється, чи всі документи, зазначені у звіті, прикладені до нього, чи правильно вони оформлені й чи всі дати прибуткових і видаткових документів відповідають періоду, за який складено звіт.

Ретельній перевірці підлягають документи, складені в періоди, близькі до термінів проведення інвентаризації. З'ясовують, чи немає приховування кількості товарів за рахунок перекручення якісних показників і цін, а також дописування у видаткових документах окремих товарів, які були раніше продані безпосередньо зі складів за готівку; чи не зазначалися у видаткових накладних одні цінності, а видавались інші, чи не було крадіжок шляхом складання безтоварних документів.

На рахунку 282 «Товари в торгівлі» ведеться облік руху та наявності товарів, що знаходяться на підприємствах роздрібної торгівлі (в магазинах, кіосках, у буфетах підприємств громадського харчування тощо). У процесі ревізії товарних операцій слід перевірити, чи не торгували підприємства неоприбуткованими товарами, чи не збували незаконно створені лишки цінностей: (за рахунок обдурювання покупців, невикористання встановлених норм відходів і норм природного убутку тощо і вилучення на такі суми виторгу). Факти торгівлі неоприбуткованими цінностями в окремих вигадках можна підтвердити наявністю в торговельних підприємствах лишків порожньої тари.

З метою профілактики випадків, пов'язаних з розкраданням готівки й для запобігання фактам великих зловживань на підприємствах роздрібної торгівлі пропонується впровадити книгу надходження і вибуття товарів (робіт, послуг). Запропонована система оперативного обліку дає змогу посилити контроль за виконанням плану роздрібного товарообороту та плану надходження товарів, за своєчасністю їхнього завозу в магазин, а також перевірити достовірність звітних даних про товарооборот, виявити перекручення у звітності й винних у тому осіб. Вона також дає змогу встановити відхилення в здаванні виторгу, що свідчить про можливе виникнення в торговельних підприємствах нестач і крадіжок.

Ревізор перевіряє правильність відображення виручки від реалізації товарів на рахунках бухгалтерського обліку:

• дебет рахунка 301 «Каса в національній валюті»;
• кредит рахунка 702 «Дохід від реалізації товарів».

Здавання виручки до банку:

• дебет рахунка 311 «Поточні рахунки в національній валюті»
• ;
• кредит рахунка 301 «Каса в національній валюті».

На кожну матеріально відповідальну особу відкривають особовий рахунок, де роблять записи щодо оприбуткування й відпуску товарів та виводять залишки на звітну дату.

Якщо товари одержані за регульованими цінами, то запис у бухгалтерському облікові такий:

• дебет рахунка 282 «Товари в торгівлі» – на вартість товарів за продажними цінами (разом з ІІДВ);
• кредит рахунка 63 «Розрахунки з постачальниками» – на купівельну вартість товару (без торгової знижки);
• кредит рахунка 285 «Торгова націнка» – на суму одержаної торгової знижки.

Оцінювання за цінами продажу ґрунтується на застосуванні середнього відсотка торговельної націнки товарів. Цей метод застосовують підприємства, що мають значну й змінну номенклатуру товарів із приблизно однаковим рівнем торговельної націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки на ці товари.

Сума торговельної націнки на реалізовані товари визначається як добуток продажної (роздрібної) вартості реалізованих товарів і середнього відсотка торговельної націнки.

Середній відсоток торговельної націнки визначається діленням суми залишку торговельних націнок на початок звітного місяця й торговельних: націнок у продажній вартості одержаних у звітному місяці товарів на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на кінець звітного місяця та продажної (роздрібної) вартості одержаних у звітному місяці товарів.

Ревізія наявності й руху тари під товарами порожньої тари. На рахунку 204 «Тара і тарні матеріали» відображають наявність і рух усіх видів тари, крім тари, яка використовується як господарський: інвентар, а також матеріали й деталі, які використовуються для виготовлення тари і її ремонту.

У торгівлі облік наявності й руху тари під товарами ведеться на рахунку 84 "Тара під товарами".

Ревізію операцій з тарою здійснюють одночасно з перевіркою товарних операцій, тому що на підприємствах торгівлі встановлено єдину матеріальну відповідальність, за товари і тару, рух їх оформляється в одних і тих самих документах.

Правильне використання тари має велике народногосподарське значення. Тому особливу увагу під час ревізії приділяють збереженню й своєчасності повернення (здавання) тари постачальникам і тарозбиральним організаціям.

Інвентаризація тари проводиться одночасно з інвентаризацією товарів. Однак результати інвентаризації тари встановлюють окремо від товарів, причому нестачу й надлишок визначають за кількістю і сумою окремо за кожною назвою тари. Разом з тим ревізору слід з'ясувати Правильність оформлення інвентаризаційних описів, порівнювальних відомостей, правильність виведення результатів інвентаризації, їх розгляду і затвердження. Відтак ревізор порівнює залишок тари за балансом, Головною книгою, журналом-ордером з даними товарних звітів на перше число відповідного місяця.

Ревізор також перевіряє правильність записів на рахунках бухгалтерського обліку операцій з тарою. Зокрема, на вартість тари багаторазового використання, що надійшла разом із товарами, роблять запис:

• дебет рахунка 28 «Товари», субрахунок 284 «Тара під товарами»;
• кредит рахунка 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками».

Ревізору слід врахувати ту обставину, що дерев'яну тару оприбутковують за цінами придбання, а мішки – за цінами, встановленими для повернення цієї тари. У цьому випадку різницю в цінах (знижку) під час оприбуткування показують за дебетом рахунка 74 «Інші доходи».

При цьому записи на рахунках будуть такі:

«дебет рахунка 28 «Товари», субрахунок 284 «Тара під товарами» – на повернену вартість тари;
• дебет рахунка 79 «Фінансові результати» (за результатами операцій з тарою) – на суму зниження ціни тари;
• кредит рахунка 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками» – на вартість придбаної тари.

Під час перевірки операцій зі скляним посудом з'ясовують дотримання порядку його приймання від населення, видачі у підзвіт грошей особам, виділеним для цих операцій. Далі ревізор перевіряє, чи оформляється накладною наприкінці робочого дня прийнятий посуд і чи повертається в касу залишене невикористаних грошей.

Операції, відображені за кредитом рахунка 37 «Розрахунки з різними дебіторами», субрахунка 372 «Розрахунки з підзвітними особами» або рахунка 30 «Каса» зіставляються з дебетом рахунка 28 «Товари», субрахунка 282 «Товари в торгівлі».

Виявлені під час ревізії операцій з тарою недоліки відображаються в кінці розділу основного акта ревізії «Результати ревізії товарних операцій».

Ревізія малоцінних і швидкозношуваних предметів. Малоцінні й швидкозношувані предмети, (МШП) за новим Планом рахунків належать до класу 2 «Запаси». Малоцінними та швидкозношуваними предметами вважаються предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він триває більше одного року, зокрема: інструменти, господарський інвентар, спеціальне оснащення, спеціальний одяг тощо.

За дебетом рахунка 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети» відображаються за первісного вартістю придбані (отримані) або виготовлені малоцінні та швидкозношувані предмети, за кредитом – за обліковою вартістю відпуск малоцінних та швидкозношуваних предметів у експлуатацію із списанням на рахунки обліку витрат, а також списання нестач і втрат від псування таких предметів.

З метою забезпечення збереження вказаних предметів у експлуатації має бути організований належний контроль за їх рухом. Підприємство покликано вести оперативний облік МШП у кількісному вираженні. Встановлено, що при поверненні на склад з таких предметів, що придатні для подальшого використання оприбутковуються за дебетом рахунка 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети» та кредитом рахунка 71 «Інший операційний дохід».

Перевірка МШП здійснюється за видами предметів за однорідними групами відповідно до встановленого аналітичного обліку їх.

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку «Запаси» передбачається, що вартість МШП, переданих в експлуатацію, виключається зі складу активів (списується із балансу) з подальшого організацією оперативного кількісного обліку таких предметів за експлуатації і відповідальними особами протягом строку їхнього використання.

На МШП, що є в складі запасів, не нараховується знос, а вартість переданих у експлуатацію МШП виключається із складу активів тобто списується з балансу у витрати. Для посилення контролю за збереженням МШП вони підлягають маркіруванню (фарбою, клеймуванням, при кріпленням жетонів). Якщо строк корисної експлуатації МШП перевищує один рік, то їх включають до складу активів і вони підлягають амортизації. Якщо строк експлуатації МШП не перевищує року, їх списують на зменшення нерозподіленого прибутку.

Визначення зносу дорогоцінних швидкозношуваних предметів здійснюється за такими методами:

• на основі термінів використання в місяцях;
• за участю в обсягах діяльності;
• відрахуванням 50% вартості при передачі зі складу в експлуатацію і 50% із за ціною можливого використання;
• 100% вартості внаслідок передачі зі складу в експлуатацію.

На підприємстві ревізор знайомиться з організацією й оформленням матеріальної відповідальності за МШП.

Крім того, він вивчає інвентарні книги (відомості), документи, записи в регістрах аналітичного обліку.

Результат та інвентаризації МШП (нестачу або лишки) встановлюють за матеріалами інвентаризації шляхом складання вальної відомості.

Ревізор перевіряє повноту і своєчасність оприбуткування МШП, обґрунтованість списання і правильність нарахування зносу за вищевказаними методами. Особливому контролю підлягають предмети, списані як непридатні. При цьому встановлюють причини, час їхнього придбання, вивчають документи на їх здавання в утиль (брухт) або на знищення.

Суцільній перевірці підлягають акти на списання предметів і їх затвердження керівництвом підприємства.

Джерело – глава з навчального посібника:

Рогозян Л.Є., Вахлакова В.В. Ревізія і контроль: Навч. посібн. – Алчевськ: ДонДТУ, 2008. – 209 с.