Порядок складання основного акта ревізії

Результати ревізії оформляють актом. Оформлення результатів ревізії – найважливіший етап ревізійної роботи. Від правильного оформлення матеріалів ревізії залежить своєчасне усунення недоліків і порушень, виявлених під час ревізії.

Акт – важливий документ ревізії. За його змістом можна зробити висновок не тільки про наслідки ревізії, а й про якість роботи ревізора, його ерудицію та рівень кваліфікації.

Правильно складений акт ревізії має містити тільки ті недоліки й порушення фінансово-господарської діяльності підприємства, які обґрунтовані конкретними фактами й документами.

Акт ревізії – не лише перелік допущених порушень і окремих незаконних операцій. Він є підставою для формування висновків про роботу підприємства як у цілому, так і окремих його частин. Він є також матеріалом для оцінювання якості роботи керівника, головного бухгалтера та інших управлінців.

До акту не слід вносити узагальнюючі констатації, безпідставні твердження. Усі факти слід викласти конкретно, з посиланням на документи, із зазначенням суми збитків і винних осіб. Акт не повинен виражати особисті погляди ревізора, його суб'єктивну оцінку дій посадових осіб. В акті мають відображатися тільки факти, на підставі яких можна зробити відповідні висновки.

В акті не подається юридичної кваліфікації діянь і вчинків, передбачених Кримінальним кодексом. Приміром, ревізор не повинен давати таких оцінок, як «зловживання службовим становищем», «перевищення влади», «злочинна діяльність», «привласнення коштів» тощо. Подібні оцінки належать до компетенції тільки судово-слідчих органів. Слід вживати приблизно такі оцінки: «порушення законів» – з поясненням, які закони порушені, «нестача» – із зазначенням її розміру й обставин, за яких її встановлено. Розкриваючи окремі факти нестач, слід зазначити характерну особливість встановленого факту, розмір шкоди, конкретних винних осіб, час і місце здійснення зловживання та ін. В акті роблять посилання на документи, що підтверджують факти порушень. Акт ревізії складається у двох примірниках, один з яких вручають керівнику контрольно-ревізійного підрозділу (КРУ, КРВ), другий – керівнику ревізованого підприємства для ознайомлення й підписання.

Акт підписують ревізор (ревізори), керівник і головний бухгалтер підприємства, а у разі необхідності – колишній керівник та головний бухгалтер, у період роботи яких мали місце порушення.

Якщо за матеріалами ревізії є підстава для притягнення винних до відповідальності згідно з чинним законодавством, то один примірник акта ревізії передають судово-слідчим органам.

Акт має бути підписаний керівництвом підприємства не пізніше трьох днів з дня його вручення. У такий же строк мають бути подані пояснення, а у випадку незгоди – заперечення відносно акта ревізії. У випадку незгоди зі змістом акта керівник і головний бухгалтер підприємства повинні підписати акт, але можуть представити письмові заперечення, які прикладаються до акта ревізії, про що ревізор робить запис в акті ревізії після його підписання. Акт має бути незаперечним, грамотно написаним, стисло, ясно відображати реальну дійсність.

До акта записуються факти порушень чинного законодавства, Указів Президента, постанов Верховної Ради, Кабінету Міністрів України, наказів, постанов, положень та інструкцій міністерств і відомств, які регулюють фінансово-господарську діяльність підприємств.

Зокрема, в акті ревізії слід вказати на факти недотримання Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" від 26 січня 1993 р. зі змінами і доповненнями до нього; Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 p. № 996-XIV; Указу Президента України «Про заходи щодо підвищення ефективності контрольно-ревізійної роботи» від 27 серпня 2000 р. № 1031/2000; Постанови Кабінету Міністрів України під 6 вересня 2000 р. № 1398 «Про внесення змін до Постанови КМУ від 23 квітня 1999 р. № 663 «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон»; постанови Правління Національного банку України від 04.06.1999 р. № 265 «Про внесення змін і доповнень до Порядку ведення касових операцій», наказу Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. № 291 «Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку та Інструкції про його застосування» тощо.

Крім керівника і головного бухгалтера підприємства, письмові пояснення дають інші посадові особи, які причетні до виявлених ревізією порушень чи зловживань. Ці пояснення додаються до матеріалів ревізії. Причому, достовірність пояснень посадових осіб ревізор старанно перевіряє й у 15-денний строк дає на підставі їх письмовий висновок, який підлягає затвердженню керівником контрольно-ревізійного підрозділу, що призначив ревізію.

В акті ревізії слід вказати, за який період проводиться ревізія (наприклад, «з 01.02.200_р. по 01.02.200_р.») і у який спосіб (суцільний чи вибірковий) перевіряють ті чи інші господарські операції.

В акті ревізії виявлені факти порушень чи зловживань слід записувати так, щоб за кожним з них можна було відповісти на запитання: що порушено (Закон, наказ, постанова, положення, інструкція), із зазначенням суті порушення та пункту й параграфа нормативного акта; хто порушив (прізвище, ім'я, по батькові, посада); коли порушено (дата порушення); чим викликано порушення (причини чи умови, які викликали порушення); наслідки порушення (розмір матеріальної шкоди). Планові й звітні дані, які мають місце в періодичній і річній звітності, до акта ревізії вносити не слід, оскільки підприємство за цими даними звітується перед вищестоящою організацією.

Якщо за результатами ревізії порушень не встановлено, а навпаки, виявлено передовий досвід, то він має стати надбанням інших підприємств. У такому разі ревізор доповідає про це керівнику, який призначив ревізію.

Акт ревізії є індивідуальним документом кожного ревізора зокрема.

У разі виявлення під час ревізії кримінально караних дій посадових осіб ревізуючі зобов'язані негайно повідомити про ці дані керівнику ревізуючої організації й передати слідчим органам відповідні матеріали для притягнення винних до відповідальності.

Підставою для записів у акті ревізії можуть бути тільки ті дані, які ретельно перевірені ревізором і підтверджені первинними документами, записами в регістрах бухгалтерського обліку, зустрічними перевірками фактичного здійснення операцій, результатами інвентаризацій грошових і матеріальних цінностей, матеріалами проведених контрольних обмірів виконаних робіт, лабораторних аналізів сировини, матеріалів і готової продукції, результатами проведених експертиз щодо перевірки якості продукції тощо.

Письмові пояснення посадових осіб у жодному разі не можуть бути підставою для записів у акті ревізії. Вони не можуть слугувати доказом привласнення коштів чи матеріальних цінностей, а тільки сприяють з'ясуванню причин і обставин порушень, підтверджених документами й обліковими записами.

В акті ревізії записують тільки підсумкові дані за кожним видом порушень з посиланням на відповідні додатки, підписані ревізуючим і головним бухгалтером підприємства, що ревізується.

В акті ревізії слід записувати тільки питання, які мають принципове значення для роботи підприємства і лише суттєві недоліки і порушення, які потрібні для обґрунтування висновків і пропозицій.

Складання актів не слід відкладати на останні дні ревізії, а здійснювати послідовно, після вивчення окремих питань.

До акта ревізії додаються (крім вищевказаних документів):

• один примірник описів усіх інвентаризацій, які проведені під час ревізії;
• порівнювальні відомості результатів інвентаризацій, проведених під час ревізії;
• акти вибіркових перевірок правильності проведених інвентаризацій під час ревізії;
• відомості грошових нарахувань;
• пропозиції ревізуючих щодо поліпшення роботи та усунення недоліків.

Нижче наведено приблизну схему акта ревізії.

АКТ

ревізії фінансово-господарської діяльності

_____________________

(назва підприємства)

«____»________200__р. м._________

Розділ 1. Вступна частина

На підстав наказу №____ від “___”__________200__р. бригада ревізуючи у складі бригадира-головного спеціаліста _______________,

членів бригади – ревізора 1 кат.__________________________,

менеджера___________________________________________,

провела ревізію фінансово-господарської діяльності підприємства за період з “___” ___________ 200__р. по “___” _________ 200__р.

Попередня ревізія була проведена ревізором 2 кат.__________

за період з “___” __________ 200__р. по “___” ______ 200__ р.

Ревізія проводилась у присутності директора ______________,

який працював у ревізованому періоді

з «___» ________ 200__р. по «__» _______ 200__ р.,

головного бухгалтера з «__ _____ 200__р. по “__” ____ 200__ р.

Ревізія почата “__” _____ 200__р. і закінчена “__” ____ 200__ р.

При цьому суцільним способом за весь період перевірено касові операції, грошові кошти в дорозі, операції з рахунків у банках, товарні втрати, розрахунки з підзвітними особами, резерв сумнівних боргів, власний капітал, розрахунки за податками і платежами, фінансові результати, витрати за елементами та витрати діяльності. Інші господарські операції перевірено вибірковим способом.

Під час ревізії проведено повну інвентаризацію коштів, матеріальних цінностей і розрахунків з постачальниками, покупцями, дебіторами і кредиторами. Довідки про проведені інвентаризації та їх результати прикладаються до акта ревізії.

Розділ 2. Перевірка виконання рішень за результатами попередньої ревізії.

Розділ 3. Ревізія коштів, розрахунків та інших активів.

Розділ 4. Ревізія основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних активів.

Розділ 5. Ревізія товарно-матеріальних цінностей та інших запасів.

Розділ 6. Ревізія власного капіталу та забезпечення зобов'язань.

Розділ 7. Ревізія довгострокових зобов'язань.

Розділ 8. Ревізія розрахунків з постачальниками, з бюджетом і з оплати праці.

Розділ 9. Ревізія доходів і фінансових результатів.

Розділ 10. Ревізія витрат за елементами і собівартості реалізації.

Розділ 11. Перевірка стану обліку та звітності.

Розділ 12. Перевірка заходів щодо забезпечення збереження суспільної власності.

Головний спеціаліст _____________________

Ревізор 1 кат. _____________________

Менеджер _____________________

Директор підприємства _____________________

Головний бухгалтер _____________________

Розділ 2. Перевірка виконання рішень за результатами попередньої ревізії. У цьому розділі записують невиконані пропозиції з попередньої ревізії із зазначенням конкретних причин і винних осіб. Наявність невиконаних пропозицій свідчить про незадовільний контроль з боку вищестоящої організації за виконанням рекомендацій органів контрольно-ревізійного апарату.

Розділ 3. Ревізія коштів, розрахунків та інших активів. У цьому розділі відображаються порушення касової й розрахункової дисципліни (рахунок 30 «Каса»). Зокрема, в акті показують випадки завищення ліміту наявних грошей у касі (з цією метою порівнюють наявність залишків за касовою книгою з даними ліміту), витрачання готівки не за цільовим призначенням; недотримання Порядку ведення касових операцій відносно щоквартальної раптової ревізії каси з боку керівництва підприємства; несвоєчасного оприбуткування одержаних за чеком у банку грошей у касу тощо.

Повноту оприбуткування грошей перевіряють зіставленням прибуткового касового ордера з сумами списаних коштів з рахунку в банку.

За рахунком 332 «Грошові кошти в дорозі в національній валюті» в акті ревізії можуть бути відображені випадки несвоєчасності й неповноти зарахування виторгу на рахунок у банку станом на перше число відповідного місяця. Підставою для занесення сум, що рахуються в дорозі, є копії супровідних документів на здавання грошового виторгу, авізо підприємства із зазначенням дати, номера доручення, суми й реквізиту банку, інші документи.

Щодо рахунка 311 «Поточні рахунки в національній валюті» трапляються факти нецільового використання кредитів банку, перерахування авансів і платежів за безтоварними рахунками, використання лімітованих і нелімітованих чекових книжок не за призначенням, сплати пені за прострочення погашення позик; випадки невідповідності сум, віднесених на витрати, списаних з рахунка в банку, каси, розрахунків, згідно із Законом України «Про внесення змін у Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня 1997 р. № 283/97-ВР.

Особливу увагу слід приділити перевірці перерахування з рахунка в банку сум, списаних на рахунки затрат, прибутків і витрат майбутніх періодів.

Перевірці підлягають питання правильності оформлення й проведення в регістрах бухгалтерського обліку розрахунків чеками й акредитивами.

Для перевірки розрахунків акредитивами ревізор з'ясовує, чи були випадки нецільового використання акредитивів, чи своєчасно поверталися залишки акредитива, чи повністю були оприбутковані на склад товарно-матеріальні цінності, придбані за рахунок акредитивів.

Ревізор перевіряє звіти щодо використання чекової книжки, наявність виправдувальних документів, чи відповідають суми за звітами корінцям у чековій книжці, а також банківським випискам.

Ретельній перевірці підлягають операції, пов'язані з видачею й витрачанням підзвітних сум.

Ревізор аналізує розрахунки претензійного характеру.

Перевірці підлягають розрахунки за претензіями до покупців та транспортних організацій за виявлену під час перевірки їх рахунків невідповідність цін і тарифів, передбачених договорами, а також при виявленні арифметичних помилок.

Перевіряючи записи на рахунку 38 «Резерв сумнівних боргів» ревізору слід упевнитися в правильності нарахування цієї суми за звітний період у звіті про фінансові результати в складі інших операційних витрат. При цьому слід врахувати, що виключення безнадійної дебіторської заборгованості з активів здійснюється з одночасним зменшенням величини резерву сумнівних боргів. Однак поточна дебіторська заборгованість, не пов'язана з реалізацією продукції, товарів, робіт, послуг, що визнана безнадійною, списується з балансу з відображенням втрат у складі інших операційних витрат.

Розділ 4. Ревізія основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних активів.

Ревізор перевіряє:

• правильність зарахування на рахунок 10 «Основні засоби» тих об'єктів, які рахуються на балансі підприємства;
• своєчасність і правильність відображення в обліку і звітності надходжень, переміщення і вибуття основних засобів;
• правильність визначення суми амортвідрахувань і суми зносу;
• реальність оцінки основних засобів під час їх реалізації і правильність списання затрат на ремонт тощо;
• правильність розрахунку амортизації нематеріальних активів при застосуванні відповідних методів нарахування згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби».

Розділ 5. Ревізія товарно-матеріальних цінностей та інших запасів.

Цей розділ містить інформацію про наявність та рух належних підприємству товарів, запасів сировини й матеріалів (у тому числі товари, сировина і матеріали, які є в дорозі та в переробці), будівельних матеріалів, запасних частин, матеріалів сільськогосподарського призначення, палива, тари й тарних матеріалів, відходів основного виробництва.

Ревізор основну увагу приділяє найбільш важливій (місткій) статті виробничих запасів «Сировина і матеріали» (рахунок 201). А тому в цьому розділі слід вказати факти неправильного, всупереч чинному законодавству, витрачання коштів і матеріальних цінностей, порушень кошторисної дисципліни.

Виявлені порушення ревізор узагальнює й систематизує за видами операцій, дає їм об'єктивну оцінку, вказує суму матеріального збитку, називає осіб, винних у порушенні, й зокрема осіб, які затвердили незаконні операції. При цьому слід підтвердити ці неправомочні дії конкретними документами і бухгалтерськими регістрами, зазначивши їх номери і дати.

У разі виявлення значних порушень і крадіжок в особливо великих розмірах ревізор зобов'язаний проінформувати про це керівника, який призначив ревізію, а також слідчі органи, і вжити невідкладних заходів щодо відшкодування заподіяної шкоди.

Разом із тим, ревізор досліджує такі питання:

• чи проводилися інвентаризації матеріальних цінностей і чи правильно визначались їх результати;
• чи не допускалося списання матеріальних цінностей без інвентаризації, без рішення правомочної комісії;
• правильність списання природного убутку;
• своєчасність і правильність відображення на рахунках бухгалтерського обліку результатів переоцінки товарно-матеріальних цінностей;
• повноту і своєчасність нарахування суми податку на додану вартість за придбані й продані товарно-матеріальні цінності;
• чи є у підприємства ліцензія на експорт та імпорт товарно-матеріальних цінностей;
• чи не змінювались методи обліку товарно-матеріальних цінностей протягом звітного періоду тощо.

Розділ 6. Ревізія власного капіталу та забезпечення зобов'язань.

У цьому розділі відображаються результати перевірки пасивів – капіталу засновників і учасників, дотримання стабільності правовідносин власності. Реєструються випадки порушення права власності суб'єкта, допущення збитків. Вказуються причини банкрутства, узагальнюються результати аналізу сум реєстрованого і нереєстрованого власного капіталу, правильності розподілу майна й одержаного прибутку.

Наводяться факти:

• покриття збитків за рахунок додаткових внесків або майна засновників (учасників);
• неправильного формування статутного (пайового) капіталу.
• невідповідності суми статутного (пайового) капіталу за балансом сумі, зареєстрованій в державному реєстрі;
• списання збитків товариств з обмеженою відповідальністю (ТОВ) без рішення засновників;
• нарахування дивідендів на нерозміщені акції;
• анулювання вилучених акцій без перереєстрації статутного капіталу.

Встановлюються фактори, які впливають на зменшення статутного капіталу (вилучення власного капіталу, зменшення номінальної вартості акцій, анулювання акцій); джерела створення резервного капіталу (додатковий капітал, нерозподілений прибуток).

Досліджується структура залученого капіталу (кредити банків, одержані аванси до виконання контракту, кошти, призначені для виплати боргових зобов'язань перед контрагентами – постачальниками, кредиторами).

Констатуються факти списання невідшкодованих збитків, неправильного використання чистого прибутку та вилучення власного капіталу.

Наводяться результати аналізу структури статутного капіталу для виявлення власника контрольного пакета акцій.

Реєструються результати перевірки правильності й своєчасності оцінки й внесення коштів у статутний капітал відповідно до установчих документів та чинних нормативних актів.

Відображаються факти порушення статутної діяльності та виявлення сум, одержаних від видів діяльності, які не зареєстровані в статуті (ліцензії) підприємства.

Розділ 7. Ревізія довгострокових зобов'язань.

У цьому розділі узагальнюється інформація про заборгованість підприємства банкам за отриманими від них довгостроковими кредитами, що не підлягають погашенню протягом операційного циклу підприємства або протягом дванадцяти місяців від дати балансу.

Встановлюються факти прострочення погашення довгострокової заборгованості з кредитів (позик).

Відображаються випадки несвоєчасного погашення заборгованості, забезпеченої векселем та розрахунками з власниками облігацій і з нарахованих премій за облігаціями.

Показується стан розрахунків з орендодавцями за необоротні активи, передані на умовах довгострокової оренди (фінансової оренди й зобов'язань з оренди цілісних майнових комплексів).

Викладаються результати перевірки правильності й своєчасності списання, переведення до короткострокових зобов'язань, списання заборгованості перед орендодавцем за одержані об'єкти довгострокової оренди.

Висвітлюються шляхи зменшення відстрочених податкових зобов'язань за рахунок нарахування поточних податкових зобов'язань (П(С)БО 17 «Податки на прибуток»).

Розкриваються факти несвоєчасного погашення інших довгострокових зобов'язань (рахунок 55), переведення до короткострокових, списання тощо.

Описуються факти нецільового використання довгострокових кредитів (встановлюються шляхом порівняння умов договору з оплатою з рахунка розрахункових документів).

Розділ 8. Ревізія розрахунків з постачальниками, з бюджетом і з оплати праці (поточні зобов'язання).

У цьому розділі насамперед відмічаються результати перевірки реального стану розрахунків за виконані роботи (рахунок 63): розрахунків з постачальниками та підрядниками (рахунок 631); розрахунків з часткової оплати замовлень (рахунок 632) і розрахунків із замовниками за виконані роботи й надані послуги (рахунок 633).

З'ясовується, за рахунок яких коштів здійснено платежі: за рахунок кредиту чи за рахунок коштів платника.

Встановлюється форма розрахунків між контрагентами (платіжними вимогами, акредитивами, особистими рахунками, платіжними дорученнями, чеками, інкасовими дорученнями).

Фіксуються факти несвоєчасності розрахунків з постачальниками матеріалів, товарів, послуг (порівнюють банківські виписки щодо перерахування коштів з рахунка в банку і дані договору).

Показується сума заборгованості, за якою закінчився строк позовної давності; встановлюють наявність: виправдувальних документів (з'ясовують їх юридичну повноцінність); документів, що підтверджують оприбуткування товарно-матеріальних цінностей на складі підприємства.

Аналізуються розрахунки, які мають претензійний характер (за невідповідність якості технічним умовам, передбаченим договором тощо).

Зазначаються несвоєчасність і неповнота розрахунків з бюджетом і позабюджетними фондами. З цією метою перевірці підлягають кожний окремий податок і платіж.

Встановлюються факти сплати штрафів, пені й неустойки за порушення строків сплати й ставок податків і платежів.

Висвітлюються факти приховання й заниження сум податків, інших платежів, випадки порушень податкового законодавства.

Виявляються причини й умови, які сприяють здійсненню злочинів та інших правопорушень у сфері оподаткування і передбачаються заходи щодо їх усунення (профілактики правопорушень).

Вивчаються якість постановки і ведення податкового і бухгалтерського обліку об'єктів оподаткування, правильність складання декларацій, розрахунків та інших звітних документів.

Висвітлюються недоліки щодо достовірності звітних даних про дохід (прибуток) підприємства, правильності визначення оподаткованого прибутку, правомірності податкового й бухгалтерського обліку реалізації готової продукції (робіт, послуг), у тому числі бартерних операцій.

Викладаються факти неправильного застосування пільг щодо оподаткування.

Наводяться факти неправильного обчислення й несвоєчасного перерахування в бюджет місцевих податків і зборів та несвоєчасного перерахування пені за несвоєчасність сплати податків і зборів.

Ревізія розрахунків з оплати праці.

Узагальнюється інформація про розрахунки з персоналом з оплати праці й щодо виплати доходів за акціями та іншими цінними паперами підприємства.

Відображаються розрахунки щодо невиплаченої у встановлений строк заробітної плати.

З'ясовують правомірність виплати премій і матеріальної допомоги працівникам підприємства.

Показуються факти неправильного утримання прибуткового податку з нарахованої заробітної плати, несвоєчасності утримань і перерахування в бюджет.

З'ясовується, чи всі суми, раніше нараховані у вигляді адміністративних штрафів, утримані з винних осіб.

Встановлюється наявність нереальної заборгованості з оплати праці, яка є прихованою видачею готівки, неоподаткованої прибутковим податком.

Наводиться інформація про осіб, які працюють за сумісництвом, за якими не подаються дані до податкової адміністрації за основним місцем роботи про суму одержаних доходів і утриманих податків.

Зазначаються факти неправильного нарахування сум на соціальне страхування й у Пенсійний фонд і відповідно віднесення їх на собівартість продукції (робіт, послуг).

Описуються факти невідповідності нарахованої заробітної плати регістрам бухгалтерського обліку і фінансової звітності, неправильного нарахування резерву на оплату відпусток.

Розділ 9. Ревізія доходів і фінансових результатів.

Основна мета написання цього розділу – визначити чистий прибуток або збиток.

Для наочності наведено схему визначення чистого прибутку (збитку).

У цьому розділі відображаються результати перевірки доходів і фінансових результатів в умовах застосування національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, нового Плану рахунків і фінансової звітності. Чистий прибуток (збиток) розраховується як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від звичайної діяльності та надзвичайного прибутку, надзвичайного збитку та податків з надзвичайного прибутку.

У розділі II звіту про фінансові результати наводяться відповідні елементи операційних витрат (на виробництво і збут, управління та інші операційні витрати), яких зазнало підприємство в процесі своєї діяльності протягом звітного періоду.

Розділ III звіту про фінансові результати заповнюють акціонерні товариства, прості акції або потенційні прості акції яких відкрито продаються на фондових біржах.

У статті «Дивіденди на одну просту акцію» відображено показник, який розраховується шляхом ділення суми оголошених дивідендів на кількість простих акцій, за якими сплачуються дивіденди.

З'ясовують причини збитковості підприємства й передбачають заходи щодо ліквідації збитковості.

В акті ревізії слід показати як абсолютну суму прибутку, так і відносний показник ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства – показник рентабельності.

Загальна рентабельність підприємства – відношення балансового прибутку до середньої вартості основних засобів і оборотних коштів.

Рентабельність виробництва продукції – відношення прибутку від реалізації продукції до виручки від реалізації продукції.

Розраховуються й інші показники рентабельності: відношення прибутку до витрат чи ресурсів; відношення прибутку до товарообороту тощо.

В акті подають оцінку утворення й розподілу прибутку, виявлення факторів, що впливають на збільшення (зменшення) суми прибутку, а відповідно підвищення або зниження рівня рентабельності.

Встановлюється динаміка валюти балансу і його структура:

• структура активів підприємства і джерела їх утворення;
• структура кредиторської заборгованості;
• показники фінансової сталості, ліквідності, платоспроможності, показники маневрування власних обігових коштів, для чого використовуються: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал; бізнес-план, розшифровка дебіторів і кредиторів; розрахунок нормативних власних обігових коштів; головна книга, статистична й податкова звітність, дані регістрів синтетичного й аналітичного обліку; первинна документація тощо.

У цьому розділі виявляються причини втрат від участі в капіталі, інших витрат; збиток від результатів операційної діяльності, від звичайної діяльності до оподаткування, надзвичайних витрат та податку з надзвичайного прибутку.

Показується стан власних обігових коштів у порівнянні з затвердженим нормативом, зазначаються випадки іммобілізації власних обігових коштів і порушень фінансової дисципліни.

Розділ 10. Ревізія витрат за елементами і собівартості реалізації.

У цьому розділі аналізу підлягають витрати операційної діяльності за такими елементами: матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація.

Причому не визнаються витратами й не вносяться до звіту про фінансові результати: авансова оплата запасів; погашення одержаних позик; інші зменшення активів або збільшення зобов'язань; витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу. На такі види витрат слід звертати особливу увагу під час укладання цього розділу акта. Крім того, досліджуються втрати від участі в капіталі, тому що вони є збитками від інвестицій у асоційовані, дочірні або спільні підприємства, які обліковуються методом участі в капіталі.

Також зіставляються відповідність обсягу реалізованої продукції (дохід, виручка від реалізації продукції), податок на додану вартість, акцизний збір за названою звітністю.

З'ясовуються: реальність віднесення видатків майбутніх періодів на собівартість продукції, формування складу витрат на виробництво згідно з чинним законодавством; віднесення затрат на виробництво на збільшення витрат; правильність списання затрат на забраковану продукцію; правильність відображення в обліку суми незавершеного виробництва.

В акті окремо виділяються сумнівні та безнадійні борги, втрати від операційної курсової різниці, втрати від знецінення запасів; нестачі й втрати від псування цінностей; визнані штрафи, пені, неустойки; втрати від інвестицій у асоційовані підприємства; втрати від спільної діяльності та від інвестицій в дочірні підприємства тощо.

За цими рахунками витрат діяльності встановлюються причини їх допущення, винні особи.

Розділ 11. Перевірка стану обліку та звітності.

У цьому розділі відображаються основні недоліки в організації і методології обліку і звітності. Тут реєструються факти порушень Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 р. № 996, затверджених положень (стандартів) бухгалтерського обліку й фінансової звітності, нового Плану рахунків та Інструкції про його застосування; порушення встановлених правил і строків оформлення і зберігання документів.

Розділ 12. Перевірка заходів щодо забезпечення збереження суспільної власності.

Тут зазначаються такі недоліки в діяльності підприємства щодо забезпечення збереження власності:

• добір кадрів матеріально відповідальних осіб;
• надання щорічних відпусток, особливо матеріально відповідальним особам;
• своєчасне і якісне проведення інвентаризацій;
• стан контролю за дотриманням нормативів запасів товарно-матеріальних цінностей, своєчасністю й повнотою здавання виторгу, одержання й оприбуткування цінностей згідно з виданими дорученнями тощо.

Відображаються заходи щодо попередження нестач, розтрат і крадіжок.

З цього приводу складається довідка про результати перевірки обставин виникнення нестач і крадіжок на ___________________ фірмі за 200__рік, яка додається до акта ревізії.

1. Кількість випадків і сума нестач за звітний рік і у порівнянні з попереднім роком.

2. Де виявлено нестачі й крадіжки.

3. Кількість і сума нестач, виявлених:

• на підприємствах з бригадною матеріальною відповідальністю;
• на підприємствах з індивідуальною матеріальною відповідальністю.

4. У кого виявлено нестачі:

• в осіб, засуджених у минулому;
• у скомпрометованих та осіб, що не заслуговують на довіру;
• у непідготовлених працівників;
• у недосвідчених молодих працівників (випускників шкіл, коледжів).

5. За який період роботи матеріально відповідальних осіб виявлено нестачі:

• до шести місяців;
• від 6 місяців до 1 року;
• від 1 до 2 років;
• від 2 до 3 років;
• понад 3 роки.

6. Причини виникнення нестач (порушення термінів інвентаризацій, не був у відпустці більше року, наднормативні запаси товарно-матеріальних цінностей, змова з бухгалтером тощо).

7. Ким виявлено нестачу (інвентаризаційною комісією, ревізором).

8. Дані про відшкодування матеріальних збитків і притягнення до відповідальності винних осіб.

Ревізор 1 кат. _______________

Керівник фірми ___________________Головний бухгалтер ________________

Джерело – глава з навчального посібника:

Рогозян Л.Є., Вахлакова В.В. Ревізія і контроль: Навч. посібн. – Алчевськ: ДонДТУ, 2008. – 209 с.