Для більшості політичних інститутів, таких як політичні партії, місцеве самоврядування, неурядові організації та інші, самоорганізація народу є вихідним принципом, на якому базується їх існування та діяльність. Як явище, самоорганізація народу супроводжує всю історію існування людства, розвиваючись від її найпростіших форм до складних, багатофункціональних та інституціоналізованих в сучасному суспільстві. З часом формувалося розуміння її важливості для ефективного функціонування демократичних політичних режимів. На теоретичному рівні, в творах А. де Токвіля, Дж. Локка та інших дослідників, визначалося місце різних форм громадянської самоорганізації в політичному житті та обґрунтовувалася необхідність і доцільність спеціального режиму взаємовідносин між ними та державою. З часом самоорганізація народу стала сприйматися як цілком природна та органічна частина демократичних політичних режимів. Функції, які вона виконувала, набували дедалі більшої важливості, і її наявність стала не тільки звичним явищем, а чимось природним.

Методологічні основи будь-якої правової науки є перманентно важливими, оскільки розвиток даної науки можливий завдяки досягненню наукових стандартів правового пізнання і вдосконаленню підходів, методів і методики науки. Правова глобалістика дослідує тенденції та властивості правової глобалізації та правові проблеми, що з нею пов’язані. Для вивчення новітньої науки такої, якою є правова глобалістика, необхідною умовою є використання методів логічних принципів та різноманітних концептуальних підходів, що зумовлює становлення і розвиток науки.