Правова глобалістика як новітня тенденція в юридичній науці

Правова глобалістика є новітньою наукою юриспруденції. Проте процес оновлення юриспруденції не слід пов’язувати виключно з глобалізаційними питаннями сьогодення. Це звичайний, онтологічний, природній процес, що зумовлюється розвитком людства, його історії, науковим, технічним ті іншими прогресивними еволюційно-пізнавальними процесами.

Як вказує Р.-Ж. Бержель, «соціальне по суті, юридичне правило існувало вже на стадії зародження суспільства і завжди змінювалося і продовжує змінюватися по мірі еволюції суспільств, яким воно породжене і якими управляє. Підпитуючись моральними ідеями, випробовуючи вплив з боку різнорідних чинників (соціологічних, економічних, технічних, політичних ...), право є відображенням суспільства, потреби якого воно обслуговує, і зазнає еволюцію, що протікає паралельно з його еволюцією». Це безперервний процес. Його первинною стадією можна вважати перехід від мононорми до правової норми. Тобто юриспруденції, як доречі і кожній нації, притаманний розвиток.

Емпіричне здійснення ідеї відбувається не шляхом спокою, а в стані постійного руху, руху тобто динаміки, потрібно постійно наближати емпіричні знання до прагматичної дійсності. Наука існує не тільки (а, можливо, і не стільки) для того, щоби слугувати основою пізнання та розуміння природи, застосовувати здобуті знання на практиці з метою перетворення зовнішнього світу, формування нової сфери буття людини.

Юруспруденція як і кожна наука відчуває свого роду боротьбу між консервативними і еволюційними силами. Такі юридичні феномени як юридична норма, галузь права, правова система, законодавство, нормативно-правовий акт не може бути споконвічно сталою категорією.

«Таким чином, в рамках будь-якої юридичної порядку встановлюється напруга між консервативними і еволюційними силами ..., результатом взаємодії яких є такий порядок, який, з одного боку, не може змусити застигнути навічно в одному стані норми, що його утворюють, і не може оновлюватися, зберігаючи при цьому цілісність, день від дня: саме така перманентна трансформація називається спадковістю права». Нинішнє право створювалося на основі права вчорашнього дня, так само як право завтрашнього часу буде виникати з сучасного. Історія – це стрижень процесу розвитку права – є одночасно і свідком його еволюції, і запорукою її наступності.

Проте сучасні глобалізаційні процеси інтенсивно проникають у всі сфери правового життя, швидкими темпами зміннють сучасну світобудові. І звісно ж змінюють юридичні науки. «Само собою зрозуміло, якщо ігнорувати глибинні причини, закладені в процесі глобалізації, і розглядати її як породження системи самою ж системою, то це приведе в остаточному підсумку до колапсу суспільного світоустрою. Аби уникнути цього, кожна наступна модель світового розвитку в умовах глобалізації має стати свідченням модернізації державного управління, що супроводжуватиметься трансформацією, а то і відмиранням застарілих її елементів з відповідним встановленням нових структурних внутрішньосистемних зв’язків». Це твердження можна експропріювати на юриспруденцію. Правова сфера накопичує новітні знання, акумулює їх, визначає застарілі елементи. Тенденцією розвитку юридичної науки у світлі сучасних трансформаційних реалій виступає становлення як повноцінної науки, навчальної дисципліни, що досліджувала б глобалізацію та правові її проблеми з нової, модерніської методолого-теоретичної позиції.

Заслуговує підтримки думка науковців про те, що зосередження уваги світового співтовариства на глобальних процесах і проблемах сучасності стимулювало трансформацію самої системи наукового знання. Світобачення - новий науковий напрям. На наших очах поступово зникає межа, яка нещодавно розділяла економістів, соціологів, політологів, культурологів, істориків, правознавців, екологів та демографів. Інтегральний сенс глобалізаційних процесів та відчуття глобальності стали важливою передумовою інтердисциплінарної інтеграції наукового співтовариства у глобальних дослідженнях. Формується системне наукове знання про характер глобальних процесів і проблем сучасності, здатне, у свою чергу, адекватно впливати на розвиток планетарної свідомості. Результати накопичення історичного досвіду і збагачення змісту планетарної свідомості, з одного боку, й об'єктивні тенденції розвитку світової цивілізації – з іншого, привели до виникнення глобалістики як науки про загальні для всього світового співтовариства тенденції, процеси і явища.

Отже на сьогоднішній момент, в системі сучасної правової знання юридична глобалістика може розглядатися в якості самостійного напрямку юридичних досліджень. На нашу думу предметом саме правової глобалістики як міждисциплінарної науки є правова глобалізація та глобальні правові проблеми сучасності. Своє трактування пояснюємо наступним чином: по–перше, глобалізація в загальному є предметом розгляду загальної глобалістики, а правова глобалізація може досліджуватися тільки в межах предметної спеціалізованої дисципліни; по-друге, правова глобалізація породжена і породжує правові проблеми, які можна охарактеризувати як правові проблеми сучасності, тому вони також повинні входити в предмет розгляду правової глобалістики, їх вирішення носить прикладний характер для юридичного наукового знання.

Джерело: Дякович О.В. «Правова глобалістика як новітня тенденція в юридичній науці»