Особливості приватизації земельних ділянок для ведення фермерського господарства

За даними Держкомзему України, станом на вересень 2005 р. в країні обліковувалось 46387 фермерських господарств, що використовували на праві власності та користування 3467 тис. га земель. Порівняно із 1993 р. середній розмір земельних ділянок ФГ збільшився майже в чотири рази і зараз становить 74,7 га (у 1993 р. - 19,9 га).

Процедура надання земельних ділянок для ведення ФГ в основному збігається із т.з. "повною моделлю" (теоретично, можливі випадки, коли вона здійснюється і на основі спрощеної процедури), за винятком таких особливостей:

• претендент на отримання земельної ділянки до прийняття рішення про дачу згоди на розробку проекту відведення повинен пройти професійний відбір (ст. 6 ЗУ "Про фермерське господарство" від 19.06.2003, ч. 6 ст. 118 ЗКУ); Положення про порядок проведення професійного відбору з питань створення фермерських господарств затверджене Наказом Міністерства аграрної політики України й Міністерства праці та соціальної політики України від 17.12.2003 № 452/335, погодженим із Асоціацією фермерів та приватних землевласників України;
• проект відведення земельної ділянки замовляється за рахунок Українського державного фонду підтримки фермерських господарств;
• при судовому вирішенні питання рішення суду є підставою для відведення земельної ділянки в натурі (ч. 4 ст. 7 ЗУ «Про фермерське господарство».

Слід зазначити, що громадяни, які ведуть фермерське господарство і раніше реалізували своє право на безоплатне придбання земельної ділянки у власність в розмірі середньої земельної частки для ведення фермерського господарство, не мають права на повторну приватизацію землі з зазначеною метою, а також на безоплатне збільшення раніше приватизованої ділянки до розмірів, обчислених згідно зі ст. 121 чинного ЗК. Крім того, громадяни, які безоплатно одержали у власність земельні ділянки для ведення фермерського господарства в розмірах земельної частки (паю), не мають права на збільшення за їх рахунок ділянок, призначених землі для ведення особистого селянського господарства. Це пов'язано з тим, що землі фермерських господарств мають використовуватись для товарного сільськогосподарського виробництва, а земельні ділянки особистих селянських господарств – для задоволення особистих потреб і потреб сім'ї у продовольчій продукції.

Чинний ЗК надає громадянам можливість безоплатного одержання у приватну власність земельної ділянки, розміром до 2 га без будь-яких застережень. Раніше нормативний розмір ділянки, що могла належати громадянину, на праві власності становив 0,6 га, а за згодою обласної ради цей розмір можна було збільшити до 2 га. Проте збільшена частина земельної ділянки надавалася на умовах права користування нею. З цього випливає, що громадяни, які не оформили свої права на земельні ділянки, що знаходиться у їх фактичному користуванні і призначені для ведення особистого селянського господарства, а також інші громадяни, які не реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельних ділянок для зазначених цілей, можуть претендувати на їх безоплатне одержання в передбаченому розмірі. Ті ж громадяни, які реалізували це право у межах раніше передбаченої норми (до 0,6 га), але мають у користуванні земельні ділянки більшої площі, не мають права на безоплатну приватизацію частини ділянки, що перевищує норму, та доведення її до розмірів норм, передбачених чинним ЗК.

Однак у ч. 2 ст. 121 ЗК передбачені випадки, коли можливі збільшення площ земельних ділянок, що передаються у власність громадянина для ведення особистого селянського господарства. Такими випадками є збільшення розмірів земельних ділянок, що передаються безоплатно громадянину для ведення особистого селянського господарства, у разі отримання в натурі на місцевості земельної частки (паю). Такі випадки можуть мати місце й у разі, якщо земельна частка виділена громадянину із земель запасу або резервного фонду, а також коли він був неправомірно відсторонений чи помилково пропущений при паюванні земель сільськогосподарського підприємства.