Моніторинг земельних ресурсів та його значення

Моніторинг земель дістав закріплення у ст. 191 чинного ЗК. Більш конкретно його структура, завдання і зміст визначені у Положенні про моніторинг земель, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 1993 р. № 661.

Об'єктом моніторингу є всі землі незалежно від форм власності на них. Залежно від мети спостереження та ступеня охоплення територій розрізняють національний (на всіх землях в межах території України), регіональний (на територіях, які характеризуються єдністю фізико-географічних, екологічних та економічних умов), і локальний (на окремих земельних ділянках та в окремих частинах (елементарних структурах) ландшафтно-екологічних комплексів) моніторинг.

Моніторинг земель є складовою частиною моніторингу навколишнього природного середовища і становить систему спостереження за станом земельного фонду нашої країни, у тому числі земель, розташованих у зонах радіоактивного забруднення з метою своєчасного виявлення змін, їх оцінки, відвернення та ліквідації наслідків негативних процесів.

Моніторинг складається з систематичних спостережень за станом земель (агрохімічна паспортизація земельних ділянок, зйомка, обстеження і вишукування), виявлення у ньому змін, а також проведення оцінки: стану використання земельних ділянок; процесів, пов'язаних із змінами родючості ґрунтів (розвиток водної і вітрової ерозії, втрата гумусу, погіршення структури ґрунту, заболочення і засолення), заростання сільськогосподарських угідь, забруднення земель пестицидами, важкими металами, радіонуклідами та іншими токсичними речовинами; стану берегових ліній річок, морів, озер, заток, водосховищ, лиманів, гідротехнічних споруд; процесів, пов'язаних з утворенням ярів, зсувів, сельовими потоками, землетрусами, карстовими, кріогенними та іншими явищами; стану земель населених пунктів, територій, зайнятих нафтогазодобувними об'єктами, очисними спорудами, гноєсховищами, складами пально-мастильних матеріалів, добрив, стоянками автотранспорту, захороненням токсичних промислових відходів і радіоактивних матеріалів, а також іншими промисловими об'єктами.

Спостереження залежно від строку та періодичності їх проведення поділяються на базові (вихідні, що фіксують стан об'єкта спостережень на момент початку ведення моніторингу земель), періодичні (через рік і більше) та оперативні (фіксують поточні зміни).

Проведення моніторингу земель здійснюється у такому порядку: виконання спеціальних зйомок і обстежень земель; виявлення негативних факторів, вплив яких потребує здійснення контролю; оцінка, прогноз, запобігання впливу негативних процесів.

Інформація, одержана у процесі ведення спостережень за станом земель, узагальнюється по районах, містах, областях, АРК, а також по окремих природних комплексах і передається пунктам збору автоматизованої інформаційної системи обласних, Київського і Севастопольського міських головних управлінь земельних ресурсів та Держкомзему АРК. За результатами оцінки стану земельного фонду складаються звіти, прогнози та рекомендації, які подаються до місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та Держкомзему для вжиття заходів до запобігання і ліквідації наслідків негативних процесів.

Основними напрямами державної політики України у галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки передбачене створення Державної системи екологічного моніторингу, складовою частиною якої повинен стати земельний моніторинг.

Державна система екологічного моніторингу – це інтегрована інформаційна система, що має здійснювати збирання, збереження та оброблення екологічної інформації з метою відомчої та комплексної оцінки та прогнозування стану природних середовищ, біоти та умов життєдіяльності, вироблення обґрунтованих рекомендацій щодо прийняття ефективних соціальних, економічних та екологічних рішень на всіх рівнях виконавчої влади, вдосконалення відповідних законодавчих актів, а також виконання зобов'язань України за міжнародними екологічними угодами, програмами та проектами. На відміну від контролю за використанням і охороною земель, що є управлінською діяльністю у цій сфері, моніторинг земель передбачає збирання, узагальнення, оцінку і передачу інформації про стан земель і пов'язані з ними зміни.