Механізм та принципи управління фінансовою стійкістю банку

В умовах становлення і формування кредитно-грошової системи нашої країни, комерційні банки, як регулятори грошового обороту, центри акумуляції грошових ресурсів та їх перерозподілу, надають ключовий вплив на розвиток економіки країни.

Багаторічні спостереження банкрутства банків показують, що банк не одразу втрачає свою фінансову стійкість і не одразу стає банкрутом – проблеми починаються з нестачі ліквідності та платоспроможності. Найчастіше основною причиною банкрутств комерційних банків стають прорахунки в управлінні основними видами банківських ризиків. Тому у постійному протистоянні між спробами видати якомога більше позичок, щоб забезпечити високу норму прибутку, і підтримкою потрібного рівня платоспроможності, що зумовлює необхідність володіння певними резервами, найчастіше це призводить до втрати фінансової стійкості банку.

Управління фінансовою стійкістю комерційних банків передбачає об’єктивне визначення її поточного й бажаного стану, скоординоване управління фінансовими ресурсами банківської установи, вибір таких управлінських рішень, котрі сприяли б забезпеченню фінансової стійкості. Зокрема, це може бути впорядковано та відображено у сформованому цілісному механізмі.

Таким чином, механізм управління фінансовою стійкістю комерційних банків можна визначити як сукупність методів та інструментів управління, що застосовуються суб’єктами управління і спрямовані на забезпечення фінансової стійкості банків. Механізм управління фінансовою стійкістю є цілісною системою взаємопов’язаних елементів, що відображають відповідні заходи банківського менеджменту з управління фінансовою стійкістю комерційних банків.

Механізм управління фінансовою стійкістю банків складається з двох рівнів: макро- та макрорівня.

На макрорівні процес управління забезпечується суб’єктами зовнішнього реагування через відповідні методи та інструменти та забезпечуються контроль за всіма стадіями процесу управління фінансовою стійкістю. Тобто від компетентності таких управлінців залежить рівень якості фінансової стійкості в кожному банку України.

Об'єктами управління діяльністю банку, що охоплює фінансову стійкість, є відносини, які виникають у процесі організації бізнес-процесів та операцій, що формують і розподіляють фінансові ресурси, регулюють банківські ризики, визначають фінансові результати, тобто управління фінансовою діяльністю охоплює всю сукупність форм і методів організації фінансових відносин у банківській установі.

Суб'єкти управління банку, на макрорівні зокрема, – це власники та менеджери банку. Перші формують банківську політику, у тому числі і фінансову, та затверджують фінансову стратегію банку. Другі – розробляють стратегію та впроваджують оперативні управлінські рішення схвалені власниками. Будь-яке управління розкривається у ході здійснення конкретних функцій.

Необхідною умовою для нормального та ефективного функціонування механізму управління фінансовою стійкістю банку є дотримання комплексу принципів. До головних принципів можна віднести: принцип єдності дій і засобів досягнення мети суб’єктами управління в рамках реалізації даного механізму, принцип комплексності процесу управління фінансовою стійкістю, принцип альтернативності підходів і організаційних рішень при досягненні поставленої мети, принцип взаємозв’язку й взаємообумовленості елементів механізму управління фінансовою стійкістю банку, принцип гнучкості механізму й процесу управління фінансовою стабільністю банку, принцип наукоємності передбачає використання в управлінні фінансовою стійкістю тільки науково підтверджених моделей і підходів.

До умов забезпечення фінансової стійкості сучасного банку можна віднести:

• достатній обсяг власного капіталу (за відсутності надлишкового);
• збалансованість структури активів та пасивів за строками і сумами;
• належний рівень рентабельності діяльності банку та його підтримка.

Комплекс методів та інструментів безпосередньо впливає на об’єкт управління, безпосередньо на фінансову стійкість, яка визначається в наступних характеристиках.

Надзвичайно важливою характеристикою, за якою можна судити про фінансову стійкість окремого комерційного банку, є рівень його капіталізації. Саме достатній обсяг власного капіталу (як грошові кошти, так і виражене у грошовій формі ліквідне майно) забезпечують економічну самостійність, прибуткову діяльність на ринку фінансових послуг, що позитивно позначається на фінансовій стійкості комерційного банку.

Не менш важливими характеристиками фінансової стійкості комерційного банку є якість активів і якість зобов’язань банку. Якість активів обернено пропорційна до частки безнадійних та неповернутих коштів за кредитними операціями. Щодо ризикових активів, то треба, щоб їх частка не була як надмірно високою, так і надмірно низькою, оскільки це негативно впливає на фінансову активність банку.

Банківська стійкість відіграє життєво важливу роль як у діяльності самих банків, так і у фінансовій системі країни. Щоденна робота з підтримки достатнього рівня фінансової стійкості є неодмінною умовою самозбереження та ефективної діяльності банку. Без стабільного функціонування, збереження та підтримки фінансової стійкості банк не зможе виконувати свої функції і проводити операції з обслуговування клієнтів, тому вирішення проблем фінансової стійкості повинно мати найвищий пріоритет у роботі керівництва банку та забезпечуватись розробкою та впровадження дійового механізму управління фінансовою стійкістю банківської установи.

Для забезпечення фінансової стійкості комерційного банку досить важливим є узгодження управлінських рішень та досягнення певних пропорцій між усіма складовими компонентами механізму управління фінансовою стійкістю. Все це позитивно вплине на рівень прибутковості, зниження ризиків, контроль та підтримання ліквідності й платоспроможності на достатньому рівні, що призведе до досягнення цілей банку та підвищення його конкурентної позиції на банківському ринку.

Джерело: Кривеженко В.В. «Механізм та принципи управління фінансовою стійкістю банку»